Ідоменей: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
шаблон
уточнення
 
(Не показані 7 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка:Міфічний персонаж}}
'''Ідомене́й''' ({{lang-el|Idomeneus}}) — [[крит]]ський володар, онук [[Мінос]]а, [[син]] [[Девкаліон]]а; був одним із 80 женихів [[Єлена|Єлени]], які домовилися взяти участь у [[Троянська війна|Троянській війні]]; уславився [[хоробрість|хоробрістю]] й завзятістю. Був одним з тих, кого вибрали для двобою з [[Гектор]]ом, а також серед воїнів, що сховалися в [[Троянський кінь|Троянському коні]]. За «[[Одіссея|Одіссеєю]]», Ідоменей щасливо повернувся додому. Згідно з пізнішими переказами, при поверненні додому Ідоменея захопила буря на морі. За свій порятунок він обіцяв [[Посейдон]]ові принести в жертву першу істоту, яку побачить на [[Крит]]і. Першим, кого він побачив, був його син; виконуючи присягу, Ідоменей приніс його в жертву. Ця жертва не сподобалась богам і вони покарали Ідоменея, прогнавши його з [[Крит]]у. Він оселився в [[Калабрія|Калабрії]], де й помер.
'''Ідомене́й''' ({{lang-grc|Ἰδομενεύς}}) — [[крит]]ський володар, онук [[Мінос]]а, [[син]] [[Девкаліон]]а і [[Клеопатра (мати Ідоменея)|Клеопатри]], батько Іфікло, Халкіопи, Ідаманта і [[Клісітіра|Клісітіри]].

Був одним із 80 женихів [[Єлена|Єлени]].

Доєднався до [[Троянська війна|походу проти Трої]] на вимогу власних підданих<ref>[[Гомер]]. [[Одіссея]], XIV, 237—239</ref>. Водночас, за твердженням [[Філострат Старший|Філострата]] умовою його участі в поході була згода призначити Ідоменея співкомандувачем грецького війська поруч із [[Агамемнон]]ом<ref>[[Філострат Старший|Філострат]]. Герої, 30</ref>. Під час битв уславився [[хоробрість|хоробрістю]] й завзятістю. Був одним з тих, кого вибрали для двобою з [[Гектор]]ом, а також серед воїнів, що сховалися в [[Троянський кінь|Троянському коні]].

За «[[Одіссея|Одіссеєю]]», Ідоменей щасливо повернувся додому. Згідно з пізнішими переказами, при поверненні додому Ідоменея захопила буря на морі. За свій порятунок він обіцяв [[Посейдон]]ові принести в жертву першу істоту, яку побачить на [[Крит]]і. Першим, кого він побачив, був його син; виконуючи присягу, Ідоменей приніс його в жертву. Це викликало обурення народу, який вигнав Ідоменея з [[Крит]]у. Владу захопив прийомний син царя (і коханець його дружини Меди) [[Левк (син Талоса|Левк]]<ref>Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.114</ref>.

Після вигнання він оселився в [[Калабрія|Калабрії]], де й помер<ref>[[Вергілій]]. [[Енеїда]], III, 400</ref>. За іншою версією&nbsp;— завершив свої дні в [[Колофон]]і<ref>Сервій. Коментар до Енеїди, III, 401</ref>. Натомість [[Діодор Сицилійський|Діодор]] стверджував, що Ідоменей був похований на Криті&nbsp;— в одній усипальниці з [[Меріон]]ом<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, V, 79, 4</ref>.


Образ Ідоменея втілено в європейській драматургії ([[Антоніо да Корреджо|А. Аллегрі]], [[Кребільйон|П.&nbsp;Ж.&nbsp;Кребільйон]], [[Лем'єр|А.&nbsp;М.&nbsp;Лем'єр]]) та музиці ([[Вольфганг Моцарт|В.&nbsp;А.&nbsp;Моцарт]], [[Паер|Ф. Паер]] та ін.).
Образ Ідоменея втілено в європейській драматургії ([[Антоніо да Корреджо|А. Аллегрі]], [[Кребільйон|П.&nbsp;Ж.&nbsp;Кребільйон]], [[Лем'єр|А.&nbsp;М.&nbsp;Лем'єр]]) та музиці ([[Вольфганг Моцарт|В.&nbsp;А.&nbsp;Моцарт]], [[Паер|Ф. Паер]] та ін.).

== Примітки ==
{{reflist}}


== Література ==
== Література ==
* [[Словник античної міфології]]
* ''[[Словник античної міфології]].''&nbsp;— {{К.}}: [[Наукова думка]], 1985.&nbsp;— 236 сторінок.


{{greek-myth-stub}}
{{Троянська війна}}
{{Троянська війна}}
{{бібліоінформація}}
{{бібліоінформація}}

Поточна версія на 18:44, 18 січня 2020

Ідоменей
дав.-гр. Ἰδομενεύς
Божество вдавньогрецька міфологія
Посадакороль Критуd
БатькоДевкаліон[1][2]
МатиCleopatrad
ДітиChalcioped, Idamanted, Клісітіра і Iphiclusd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ідомене́й (дав.-гр. Ἰδομενεύς) — критський володар, онук Міноса, син Девкаліона і Клеопатри, батько Іфікло, Халкіопи, Ідаманта і Клісітіри.

Був одним із 80 женихів Єлени.

Доєднався до походу проти Трої на вимогу власних підданих[3]. Водночас, за твердженням Філострата умовою його участі в поході була згода призначити Ідоменея співкомандувачем грецького війська поруч із Агамемноном[4]. Під час битв уславився хоробрістю й завзятістю. Був одним з тих, кого вибрали для двобою з Гектором, а також серед воїнів, що сховалися в Троянському коні.

За «Одіссеєю», Ідоменей щасливо повернувся додому. Згідно з пізнішими переказами, при поверненні додому Ідоменея захопила буря на морі. За свій порятунок він обіцяв Посейдонові принести в жертву першу істоту, яку побачить на Криті. Першим, кого він побачив, був його син; виконуючи присягу, Ідоменей приніс його в жертву. Це викликало обурення народу, який вигнав Ідоменея з Криту. Владу захопив прийомний син царя (і коханець його дружини Меди) Левк[5].

Після вигнання він оселився в Калабрії, де й помер[6]. За іншою версією — завершив свої дні в Колофоні[7]. Натомість Діодор стверджував, що Ідоменей був похований на Криті — в одній усипальниці з Меріоном[8].

Образ Ідоменея втілено в європейській драматургії (А. Аллегрі, П. Ж. Кребільйон, А. М. Лем'єр) та музиці (В. А. Моцарт, Ф. Паер та ін.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Любкер Ф. Idomeneus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 657.
  2. ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
  3. ↑ Гомер. Одіссея, XIV, 237—239
  4. ↑ Філострат. Герої, 30
  5. ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.114
  6. ↑ Вергілій. Енеїда, III, 400
  7. ↑ Сервій. Коментар до Енеїди, III, 401
  8. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, V, 79, 4

Література

[ред. | ред. код]


Зевс Це незавершена стаття з давньогрецької міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ідоменей&oldid=27050940