Горизонтальна гілка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:M3 color magnitude diagram.jpg|міні||400пкс|Діаграма Герцшпрунга—Рассела для кулястого скупчення [[Мессьє 3]]. Горизонтальне відгалуження охоплює ділянку близько 16-ї [[видима зоряна величина|зоряної величини]] спектральних класів A та B (показник B—V < 1).]]
[[Файл:M3 color magnitude diagram.jpg|міні||400пкс|Діаграма Герцшпрунга — Рассела для кулястого скупчення [[Мессьє 3]]. Горизонтальне відгалуження охоплює ділянку близько 16-ї [[видима зоряна величина|зоряної величини]] спектральних класів A та B (показник B—V < 1).]]
'''Горизонта́льне відгалу́ження'''&nbsp;— послідовність на [[Діаграма Герцшпрунга—Рассела|діаграмі Герцшпрунга—Рассела]] для [[Кулясте скупчення|кулястих скупчень]], яка пролягає вузькою горизонтальною смугою від відгалуження гігантів, що мають [[світність]] близько 50 [[світність Сонця|L<sub>☉</sub>]], у бік високих температур<ref name="aes"/>.
'''Горизонтальна гілка,''' або '''горизонта́льне відгалу́ження'''&nbsp;— послідовність на [[Діаграма Герцшпрунга — Рассела|діаграмі Герцшпрунга — Рассела]] для [[Кулясте скупчення|кулястих скупчень]], яка пролягає вузькою горизонтальною смугою від [[відгалуження червоних гігантів]], які мають [[світність]] близько 50 [[світність Сонця|L<sub>☉</sub>]], у бік високих температур<ref name="aes"/>.





== Еволюційна стадія ==
== Еволюційна стадія ==
[[еволюція зір|Зорі малої маси]] після [[спалах гелієвого ядра|спалаху гелієвого ядра]] (на вершині [[відгалуження червоних гігантів]]) потрапляють на ''горизонтальне відгалуження нульового віку''. Джерелом їх енергії є [[потрійна гелієва реакція|горіння гелію]] в ядрі та [[CNO-цикл|горіння гідрогену]] в шарі навколо ядра. Положення зорі на цьому відгалуженні визначається кількома чинниками, головними з яких є маса зорі та [[металічність|вміст важких елементів]] в оболонці<ref name="aes"/>.
[[еволюція зір|Зорі малої маси]] після [[спалах гелієвого ядра|спалаху гелієвого ядра]] (на вершині [[відгалуження червоних гігантів]]) потрапляють на ''горизонтальне відгалуження нульового віку''. Джерелом їх енергії є [[потрійна альфа-реакція|горіння гелію]] в ядрі та [[CNO-цикл|горіння гідрогену]] в шарі навколо ядра. Положення зорі на цьому відгалуженні визначається кількома чинниками, головними з яких є маса зорі та [[металічність|вміст важких елементів]] в оболонці<ref name="aes"/>.


== Морфологія горизонтального відгалуження ==
== Морфологія горизонтального відгалуження ==
На [[Діаграма Герцшпрунга — Рассела|діаграмі Гершпрунга-Рессела]] зорі цієї стадії формують приблизно горизонтальну лінію.
Стаціонарні зорі<ref name=p1 group="прим."/> горизонтального відгалуження утворюють дві групи<ref name="aes"/>:
Стаціонарні зорі<ref name=p1 group="прим."/> горизонтального відгалуження утворюють дві групи<ref name="aes"/>:
* «блакитне» горизонтальне відгалуження, заселене гарячими зорями;
* «блакитне» горизонтальне відгалуження, заселене гарячими зорями;
* «червоне» горизонтальне відгалуження, на якому розташовані холодніші зорі.
* «червоне» горизонтальне відгалуження, на якому розташовані холодніші зорі.


Деякі [[кулясті скупчення]] мають або лише блакитне, або лише червоне відгалуження. У проміжку між ними розташовані [[змінні типу RR Ліри]].
Деякі [[кулясті скупчення]] мають або лише блакитне, або лише червоне відгалуження. У проміжку між ними, на перетині зі [[смуга нестабільності|смугою нестабільності]], розташовані [[змінні типу RR Ліри]].
Для цих змінних існує чітке співвідношення «період — світність», що дозволяє застосовувати їх як [[Шкала космічних відстаней|індикатори відстані в космосі]].


За час еволюції на горизонтальному відгалуженні світність зорі зростає не більше, ніж на 0,3<sup>m</sup><ref name="aes"/>.
За час еволюції на горизонтальному відгалуженні (для зір із {{Маса Сонця|масою}} — близько 120 млн років{{sfn|Pettini|2014|pp=9}}) світність зорі зростає не більше, ніж на 0,3<sup>m</sup><ref name="aes"/>.


== Подальша еволюція ==
== Подальша еволюція ==
Рядок 31: Рядок 32:
<ref name="aes">{{А-Е-С|Горизонтальне відгалуження|116|g}}</ref>
<ref name="aes">{{А-Е-С|Горизонтальне відгалуження|116|g}}</ref>
}}
}}

== Посилання ==
* {{cite book
|ім'я = M. |прізвище = Pettini
|year = 2014
|chapter = Lecture 13. Post-main sequence evolution. I: solar mass stars
|url = http://www.ast.cam.ac.uk/~pettini/STARS/Lecture13.pdf
|title = Structure and Evolution of Stars
|type = Advanced astrophysics course at Cambridge University
|ref = harv
|accessdate = 23.02.2015
|archive-date = 23 лютого 2015
|archive-url = https://web.archive.org/web/20150223184354/http://www.ast.cam.ac.uk/~pettini/STARS/Lecture13.pdf
}}{{ref-en}}


[[Категорія:Діаграма Герцшпрунга — Рассела]]
[[Категорія:Діаграма Герцшпрунга — Рассела]]

Версія за 09:05, 1 травня 2023

Діаграма Герцшпрунга — Рассела для кулястого скупчення Мессьє 3. Горизонтальне відгалуження охоплює ділянку близько 16-ї зоряної величини спектральних класів A та B (показник B—V < 1).

Горизонтальна гілка, або горизонта́льне відгалу́ження — послідовність на діаграмі Герцшпрунга — Рассела для кулястих скупчень, яка пролягає вузькою горизонтальною смугою від відгалуження червоних гігантів, які мають світність близько 50 L☉, у бік високих температур[1].


Еволюційна стадія

Зорі малої маси після спалаху гелієвого ядра (на вершині відгалуження червоних гігантів) потрапляють на горизонтальне відгалуження нульового віку. Джерелом їх енергії є горіння гелію в ядрі та горіння гідрогену в шарі навколо ядра. Положення зорі на цьому відгалуженні визначається кількома чинниками, головними з яких є маса зорі та вміст важких елементів в оболонці[1].

Морфологія горизонтального відгалуження

На діаграмі Гершпрунга-Рессела зорі цієї стадії формують приблизно горизонтальну лінію. Стаціонарні зорі[прим. 1] горизонтального відгалуження утворюють дві групи[1]:

  • «блакитне» горизонтальне відгалуження, заселене гарячими зорями;
  • «червоне» горизонтальне відгалуження, на якому розташовані холодніші зорі.

Деякі кулясті скупчення мають або лише блакитне, або лише червоне відгалуження. У проміжку між ними, на перетині зі смугою нестабільності, розташовані змінні типу RR Ліри. Для цих змінних існує чітке співвідношення «період — світність», що дозволяє застосовувати їх як індикатори відстані в космосі.

За час еволюції на горизонтальному відгалуженні (для зір із масою M☉ — близько 120 млн років[2]) світність зорі зростає не більше, ніж на 0,3m[1].

Подальша еволюція

Після стадії горизонтального відгалуження зорі зазвичай пересуваються на асимптотичне відгалуження гігантів (АВГ), за винятком найлегших серед них, які перетворюються на білих карликів безпосередньо.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Стаціонарні зорі — це зорі, що не мають фізичної змінності.

Джерела

  1. ↑ а б в г Горизонтальне відгалуження // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 116. — ISBN 966-613-263-X.
  2. ↑ Pettini, 2014, с. 9.

Посилання

  • Pettini, M. (2014). Lecture 13. Post-main sequence evolution. I: solar mass stars. Structure and Evolution of Stars (PDF) (Advanced astrophysics course at Cambridge University). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2015. Процитовано 23.02.2015.(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горизонтальна_гілка&oldid=39361604