Жан-Марк Еро: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Ehlla (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
(Не показані 37 проміжних версій 20 користувачів) | |||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
| зображення_підпис = |
| зображення_підпис = |
||
| початок_терміну = [[15 травня]] [[2012]] |
| початок_терміну = [[15 травня]] [[2012]] |
||
| кінець_терміну = |
| кінець_терміну = [[31 березня]] [[2014]] |
||
| попередник = [[Франсуа Фійон]] |
| попередник = [[Франсуа Фійон]] |
||
| наступник = |
| наступник = [[Мануель Вальс]] |
||
| дата_народження = 25.1.1954 |
| дата_народження = 25.1.1954 |
||
| місце_народження = [[Молевріє]] (департамент [[Мен і Луара]], [[Франція]]) |
| місце_народження = [[Молевріє]] (департамент [[Мен і Луара]], [[Франція]]) |
||
| дата_смерті = |
|||
| місце_смерті = |
|||
| дружина = Бріжітт Терр'єн |
| дружина = Бріжітт Терр'єн |
||
| партія = [[Соціалістична партія (Франція)]] |
| партія = [[Соціалістична партія (Франція)]] |
||
| посада = 168-ий [[ |
| посада = 168-ий [[Прем'єр-міністр Франції]] <br /><small>20-й Прем'єр-міністр [[П'ята французька республіка|П'ятої республіки]]</small> |
||
| президент= [[Франсуа Олланд]] |
| президент= [[Франсуа Олланд]] |
||
}} |
}} |
||
'''Жан-Марк |
'''Жан-Марк Еро́''' ({{lang-fr|Jean-Marc Ayrault}} {{IPA|[ɛʁo]}}; {{н}} {{ДН|25|1|1950}}, [[Молевріє]], департамент [[Мен і Луара]]<ref>[http://www.lemonde.fr/election-presidentielle-2012/article/2012/05/15/jean-marc-ayrault-le-reformiste-decomplexe_1701320_1471069.html "Jean-Marc Ayrault, le "réformiste décomplexé " "] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120515180213/http://www.lemonde.fr/election-presidentielle-2012/article/2012/05/15/jean-marc-ayrault-le-reformiste-decomplexe_1701320_1471069.html |date=15 травня 2012 }},''[[Ле-Монд]]'', 15 травня 2012 року</ref>, [[Франція]]) — французький державний та політичний діяч. Член [[Соціалістична партія (Франція)|Соціалістичної партії]]. [[Міський голова]] Сен-Ерблена з [[14 березня]] [[1977]] до [[20 березня]] [[1989]] року. Мер [[Нант]]а з [[20 березня]] 1989 року. [[Прем'єр-міністр Франції]] з [[15 травня]] [[2012]] року до [[31 березня]] [[2014]], міністр закордонних справ Франції з 11 лютого 2016 до 17 травня 2017 року. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Жан-Марк Еро народився [[25 січня]] 1950 року,<ref name=Monde>{{cite web|first=Patrick|last=Roger|url=http://www.lemonde.fr/election-presidentielle-2012/article/2012/05/15/jean-marc-ayrault-le-reformiste-decomplexe_1701320_1471069.html|title=Jean-Marc Ayrault, le "réformiste décomplexé|publisher=Le Monde|date=15 травня 2012 року}} {{fr icon}}.</ref> в [[Молевріє]], що в департаменті |
Жан-Марк Еро народився [[25 січня]] 1950 року,<ref name=Monde>{{cite web|first=Patrick|last=Roger|url=http://www.lemonde.fr/election-presidentielle-2012/article/2012/05/15/jean-marc-ayrault-le-reformiste-decomplexe_1701320_1471069.html|title=Jean-Marc Ayrault, le "réformiste décomplexé|publisher=Le Monde|date=15 травня 2012 року|accessdate=24 червня 2012|archive-date=15 травня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120515180213/http://www.lemonde.fr/election-presidentielle-2012/article/2012/05/15/jean-marc-ayrault-le-reformiste-decomplexe_1701320_1471069.html}} {{fr icon}}.</ref> в [[Молевріє]], що в департаменті [[Мен і Луара]]<ref name=Monde/>, син Жозефа Еро, колишнього сільськогосподарського робітника, який згодом працював на текстильній фабрики, та Жоржетти Узено, колишньої швачки, яка пізніше стала домогосподаркою. |
||
Ранню освіту здобув в католицькій початковій школі Святого Йосипа в Молевріє, після чого, в період між [[1961]] та 1968 роками, навчався в ліцеї Кольбера, в [[Шоле]].<ref>{{fr icon}} {{cite web|url=http://www.franceinfo.fr/jean-marc-ayrault|title=Jean-Marc Ayrault|website=le site de [[France Info]]|accessdate=2012-05-15|archiveurl=http://www. |
Ранню освіту здобув в католицькій початковій школі Святого Йосипа в Молевріє, після чого, в період між [[1961]] та 1968 роками, навчався в ліцеї Кольбера, в [[Шоле]].<ref>{{fr icon}} {{cite web|url=http://www.franceinfo.fr/jean-marc-ayrault|title=Jean-Marc Ayrault|website=le site de [[France Info]]|accessdate=2012-05-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120515052658/http://www.franceinfo.fr/jean-marc-ayrault|archivedate=2012-05-15|deadurl=yes}}</ref> Згодом вивчав [[німецька мова|німецьку мову]] в [[Нантський університет|Нантському університеті]]. У 1969—1970 роки провів рік навчання в [[Вюрцбурзький університет|Вюрцбурзькому університеті]] в Південній Німеччині. 1972 року отримав диплом вчителя німецької мови. Він залишився в районі Нанта на рік випробувального терміну учительства, який провів у Резе. |
||
Еро виріс в католицькій родині, у юності брав участь у |
Еро виріс в католицькій родині, у юності брав участь у {{iw|Mouvement rural de la jeunesse chrétienne|Русі сільської християнської молоді|fr|Mouvement rural de la jeunesse chrétienne}}. Був близький до доктрини [[Теологія визволення|теології визволення]], тож незабаром вступив до спілки [[Християнська робітнича молодь|Християнської робітничої молоді]]. Після з'їзду в Епіне (1971) вступив 1972 року до [[Соціалістична партія (Франція)|Соціалістичної партії Франції]]. |
||
З 1973 року й до обранням в [[національна асамблея Франції|Національні збори]] в 1986 року він працював в учителем німецької мови в сусідньому Сен-Ерблені.<ref>{{cite web|title=Biographical note on the website for Nantes|url=http://www.nantes.fr/site/nantesfr/jean-marc-ayrault|accessdate=2012-05-15|archiveurl=http://www. |
З 1973 року й до обранням в [[національна асамблея Франції|Національні збори]] в 1986 року він працював в учителем німецької мови в сусідньому Сен-Ерблені.<ref>{{cite web|title=Biographical note on the website for Nantes|url=http://www.nantes.fr/site/nantesfr/jean-marc-ayrault|accessdate=2012-05-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120615212411/http://www.nantes.fr/site/nantesfr/jean-marc-ayrault|archivedate=2012-06-15|deadurl=yes}}</ref> |
||
1977 року у 27-річному віці був обраний мером Сен-Ерблена. На цій посаді пропрацював дванадцять років. До 1991 року входив до лівого крила соціалістичної партії (так звані попереністи). 1989 року соціалістична партія здобула шанс виграти вибори мера у Нанті, оскільки колишній правий мер відмовився від повторного балотування. З грудня 1988 року Еро став офіційним кандидатом на посаду мера. Його виборча кампанія мала потужну підтримку від тодішнього президента [[Франсуа Міттеран]]а та прем'єр-міністра [[Мішель Рокар|Мішеля Рокара]]. 12 березня 1988 року Еро у першому турі набрав 50,19 |
1977 року у 27-річному віці був обраний мером Сен-Ерблена. На цій посаді пропрацював дванадцять років. До 1991 року входив до лівого крила соціалістичної партії (так звані попереністи). 1989 року соціалістична партія здобула шанс виграти вибори мера у Нанті, оскільки колишній правий мер відмовився від повторного балотування. З грудня 1988 року Еро став офіційним кандидатом на посаду мера. Його виборча кампанія мала потужну підтримку від тодішнього президента [[Франсуа Міттеран]]а та прем'єр-міністра [[Мішель Рокар|Мішеля Рокара]]. 12 березня 1988 року Еро у першому турі набрав 50,19 % голосів (його суперник Данієль Ожро одержав 40 %). 1995, 2001 і 2008 Еро був переобраний на посаді мера [[Нант]]а. |
||
Після перемоги на [[Президентські вибори у Франції (2012)|президентських виборах 2012 року]] [[Франсуа Олланд]]а розглядалися дві кандидатури на посаду прем'єр-міністра: [[ |
Після перемоги на [[Президентські вибори у Франції (2012)|президентських виборах 2012 року]] [[Франсуа Олланд]]а розглядалися дві кандидатури на посаду прем'єр-міністра: [[Мартін Обрі]] та Еро<ref>[http://www.faz.net/aktuell/politik/ausland/frankreich-hybride-statt-hybris-11746714.html Michaela Wiegel: ''Hybrid statt Hybris.''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120614101529/http://www.faz.net/aktuell/politik/ausland/frankreich-hybride-statt-hybris-11746714.html |date=14 червня 2012 }} auf [[Frankfurter Allgemeine Zeitung|faz.net]] vom 10. Mai 2012</ref>. На думку швейцарського журналіста Матьє фон Рора, вибір на користь Еро свідчить про технократичний характер уряду, окрім того — це жест назустріч Німеччині, оскільки Еро володіє німецькою та має добрі контакти з [[Соціал-демократична партія Німеччини|німецькими соціал-демократами]]<ref>[http://www.spiegel.de/politik/ausland/wahlen-in-frankreich-praesident-hollande-tritt-mitterands-erbe-an-a-831687.html ''Unsicher auf der Bastille''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120621082330/http://www.spiegel.de/politik/ausland/wahlen-in-frankreich-praesident-hollande-tritt-mitterands-erbe-an-a-831687.html |date=21 червня 2012 }} на сайті Spiegel Online 7 травня 2012</ref>. |
||
== Політична кар'єра == |
== Політична кар'єра == |
||
⚫ | |||
=== Депутатська Кар'єра === |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
|
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
=== Генеральна рада === |
=== Генеральна рада === |
||
Генеральний радник департаменту [[Атлантична Луара]]: |
Генеральний радник департаменту [[Атлантична Луара]]: 1976—1982 роках. |
||
=== Муніципальна рада === |
=== Муніципальна рада === |
||
Мер міста [[Нант]]а: Починаючи з 20 березня 1989 року. Переобраний в 1995, 2001, 2008 роках. |
Мер міста [[Нант]]а: Починаючи з 20 березня 1989 року. Переобраний в 1995, 2001, 2008 роках. |
||
Муніципальний радник Нанта: Починаючи з 20 березні |
Муніципальний радник Нанта: Починаючи з 20 березні 1989 року. Переобраний в 1995, 2001, 2008 роках. |
||
Мер Сен-Ерблена: в |
Мер Сен-Ерблена: в 1977—1989 роках. Переобраний 1983 року. |
||
Муніципальний радник Сен-Ерблена: в |
Муніципальний радник Сен-Ерблена: в 1977—1989. Переобраний 1983 року. |
||
=== Міське співтовариство === |
=== Міське співтовариство === |
||
Президент міської спільноти |
Президент міської спільноти {{iw|Nantes Métropole|Нант-Метрополь|fr|Nantes Métropole}}: починаючи з 2002 року. Переобраний 2008 року. |
||
Член ради спільноти Нант-Метрополь: починаючи з 2002 року. Переобраний 2008 року. |
Член ради спільноти Нант-Метрополь: починаючи з 2002 року. Переобраний 2008 року. |
||
=== Урядова кар'єра === |
=== Урядова кар'єра === |
||
[[15 травня]] 2012 року призначений |
[[15 травня]] 2012 року призначений Прем'єр-міністром Франції новим [[президент Франції|президентом Франції]] [[Франсуа Олланд]]ом<ref>{{Cite web |url=http://www.ouest-france.fr/ofdernmin_-Portrait.-Jean-Marc-Ayrault-fils-d-ouvrier-epris-d-Europe-a-Matignon_6346-2077338-fils-tous_filDMA.Htm |title=Portrait. Jean-Marc Ayrault, fils d'ouvrier épris d'Europe à Matignon |accessdate=24 червня 2012 |archive-date=17 червня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120617190113/http://www.ouest-france.fr/ofdernmin_-Portrait.-Jean-Marc-Ayrault-fils-d-ouvrier-epris-d-Europe-a-Matignon_6346-2077338-fils-tous_filDMA.Htm }}</ref>. |
||
== Перший склад уряду Жана-Марка Еро: [[16 травня]] |
== Перший склад уряду Жана-Марка Еро: [[16 травня]] — [[18 червня]] [[2012]] == |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
=== Прем'єр-міністр === |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
=== Міністри === |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* |
* [[Мануель Вальс]] — [[міністр внутрішніх справ Франції|міністр внутрішніх справ]]; |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* |
* [[Мішель Сапен]] — міністр праці, зайнятості та соціального діалогу; |
||
* |
* [[Жан-Ів Ле Дріан]] — [[міністр оборони Франції|міністр оборони]]; |
||
* |
* Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій; |
||
* |
* Женев'єв Фьоразо — міністр вищої освіти та науки; |
||
* |
* Нажа Валле-Белькасем — міністр з прав жінок та прес-секретар уряду; |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій; |
|||
* |
* Віктор Люрель — міністр заморських територій; |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
=== Міністри-делегати === |
=== Міністри-делегати === |
||
* Жером Каюзак |
* Жером Каюзак — міністр-делегат бюджету (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі); |
||
* Жорж По-Ланжевен |
* Жорж По-Ланжевен — міністр-делегат успішної освіти (в підпорядкуванні міністра національної освіти); |
||
* Ален Бачили |
* Ален Бачили — міністр-делегат зі зв'язків з парламентом (в підпорядкуванні прем'єр-міністра); |
||
* Дельфін Бато |
* Дельфін Бато — міністр-делегат у справах юстиції (в підпорядкуванні міністра юстиції); |
||
* Франсуа Ламі |
* Франсуа Ламі — міністр-делегат у справах міст (в підпорядкуванні міністра житлового будівництва та рівних територій); |
||
* Бернар Казенно |
* Бернар Казенно — міністр-делегат з європейських справ (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Мішель Делоне |
* Мішель Делоне — міністр-делегат у справах людей похилого віку та залежності (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Сільвія Пінель |
* Сільвія Пінель — міністр-делегат ремесел, торгівлі і туризму (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення); |
||
* Бенуа Амон |
* Бенуа Амон — міністр-делегат у справах економічної та соціальної солідарності (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі); |
||
* Домінік Бертінотті |
* Домінік Бертінотті — міністр-делегат з питань родини (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Марі-Арлетт Карлотта |
* Марі-Арлетт Карлотта — міністр-делегат у справах інвалідів (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Паскаль Канфом |
* Паскаль Канфом — міністр-делегат у справах розвитку (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Яміна Бангігі |
* Яміна Бангігі — міністр-делегат у справах французьких громадян за кордоном та франкофонії (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Фредерік Кюв'є |
* Фредерік Кюв'є — міністр-делегат транспорту та морського господарства (в підпорядкуванні екології, енергетики та сталого розвитку); |
||
* Флер Пеллере |
* Флер Пеллере — міністр-делегат у справах малого та середнього бізнесу, інновацій та цифрової економіки (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення); |
||
* Кадер Аріф |
* Кадер Аріф — міністр-делегат у справах ветеранів (в підпорядкуванні міністра оборони). |
||
== Другий склад уряду Жана-Марка Еро: [[21 червня]] [[2012]] |
== Другий склад уряду Жана-Марка Еро: [[21 червня]] [[2012]] — 31 березня 2014 == |
||
Прем'єр-міністр Жан-Марк Еро був повторно призначений прем'єр-міністром 18 червня 2012 та обіймав посаду до 31 березня 2014. Це був його другий уряд, призначений президентом Республіки Франсуа Олландом. |
|||
* Жан-Марк Еро — Прем'єр-міністр |
|||
* [[Лоран Фабіус]] — [[Список міністрів закордонних справ Франції|міністр закордонних справ]]; |
|||
⚫ | |||
* Венсан Пейон — міністр національної освіти; |
|||
* Крістен Тобіра — хранитель печаток, [[міністр юстиції Франції|міністр юстиції]]; |
|||
=== Міністри === |
|||
* [[ |
* [[П'єр Московічі]] — [[міністр фінансів Франції|міністр економіки та фінансів]]; |
||
* |
* Марісоль Турень — міністр соціальних справ та охорони здоров'я; |
||
* Сесіль Дюфло — міністр житлового будівництва та рівності територій; |
|||
⚫ | |||
* |
* Мануель Вальс — [[міністр внутрішніх справ Франції|міністр внутрішніх справ]]; |
||
* |
* Дельфін Бато — міністр екології, енергетики та сталого розвитку; |
||
* Арно Монтебур — міністр промислового відновлення; |
|||
⚫ | |||
* Ніколь Брик — міністр зовнішньої торгівлі; |
|||
* Мануель Вальс — [[міністр внутрішніх справ Франції|міністр внутрішніх справ]]; |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* |
* Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій; |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* [[Жан-Ів Ле Дріан]] — [[міністр оборони Франції|міністр оборони]]; |
|||
⚫ | |||
* Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій; |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Нажа Валле-Белькасем — міністр з прав жінок та прес-секретар уряду; |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Віктор Люрель — міністр заморських територій; |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
=== Міністри-делегати === |
=== Міністри-делегати === |
||
* Жером Каюзак |
* Жером Каюзак — міністр-делегат бюджету (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі); |
||
* Жорж По-Ланжевен |
* Жорж По-Ланжевен — міністр-делегат успішної освіти (в підпорядкуванні міністра національної освіти); |
||
* Ален Бачили |
* Ален Бачили — міністр-делегат зі зв'язків з парламентом (в підпорядкуванні прем'єр-міністра); |
||
* Франсуа Ламі |
* Франсуа Ламі — міністр-делегат у справах міст (в підпорядкуванні міністра житлового будівництва та рівних територій); |
||
* Бернар Казенно |
* Бернар Казенно — міністр-делегат з європейських справ (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Мішель Делоне |
* Мішель Делоне — міністр-делегат у справах людей похилого віку та залежності (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Бенуа Амон |
* Бенуа Амон — міністр-делегат у справах економічної та соціальної солідарності (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі); |
||
* Домінік Бертінотті |
* Домінік Бертінотті — міністр-делегат з питань родини (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Марі-Арлетт Карлотта |
* Марі-Арлетт Карлотта — міністр-делегат у справах інвалідів (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я); |
||
* Тьєррі Репентен |
* Тьєррі Репентен — міністр-делегат з підготовки кадрів та навчання (в підпорядкуванні міністра праці, зайнятості, професійної підготовки та соціального діалогу); |
||
* Паскаль Канфом |
* Паскаль Канфом — міністр-делегат у справах розвитку (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Яміна Бангігі |
* Яміна Бангігі — міністр-делегат у справах франкофонії (в підпорядкуванні міністра закордонних справ); |
||
* Фредерік Кюв'є |
* Фредерік Кюв'є — міністр-делегат транспорту, у справах моря та рибальства (в підпорядкуванні екології, енергетики та сталого розвитку); |
||
* Флер Пеллере |
* Флер Пеллере — міністр-делегат у справах малого та середнього бізнесу, інновацій та цифрової економіки (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення); |
||
* Кадер Аріф |
* Кадер Аріф — міністр-делегат у справах ветеранів (в підпорядкуванні міністра оборони). |
||
== Родина == |
== Родина == |
||
Жан-Мішель Еро з 1971 року одружений з Бріжітт Терр'єн, також уродженкою [[Молевріє]]. Дружина закінчила філологічний факультет і з 1974 року працює вчителькою в коледжі. З 1982 до 2001 року обиралася генеральною радницею кантону Сен-Ерблен-Західний Ендр. Подружжя має двох дочок. |
Жан-Мішель Еро з 1971 року одружений з Бріжітт Терр'єн, також уродженкою [[Молевріє]]. Дружина закінчила філологічний факультет і з 1974 року працює вчителькою в коледжі. З 1982 до 2001 року обиралася генеральною радницею кантону Сен-Ерблен-Західний Ендр. Подружжя має двох дочок. |
||
⚫ | |||
{{примітки}} |
|||
== Література == |
== Література == |
||
Рядок 157: | Рядок 149: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://www.gouvernement.fr/premier-ministre Офіційний сайт прем'єр-міністра Франції] |
* [http://www.gouvernement.fr/premier-ministre Офіційний сайт прем'єр-міністра Франції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100507121513/http://www.gouvernement.fr/premier-ministre |date=7 травня 2010 }} |
||
* [http://www. Pe-a.ru/Fr/Fr-ru.php Прем'єр-міністри Франції на Політичному атласі] |
* [http://www. Pe-a.ru/Fr/Fr-ru.php Прем'єр-міністри Франції на Політичному атласі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071020025208/http://www./ |date=20 жовтня 2007 }} |
||
* [http://www.assemblee-nationale.fr/13/tribun/fiches_id/328.asp Особиста сторінка на сайті Національних зборів Франції] {{fr icon}} |
* [http://www.assemblee-nationale.fr/13/tribun/fiches_id/328.asp Особиста сторінка на сайті Національних зборів Франції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120515041343/http://www.assemblee-nationale.fr/13/tribun/fiches_id/328.asp |date=15 травня 2012 }} {{fr icon}} |
||
* [http://jmayrault.fr |
* [https://web.archive.org/web/20160318164204/http://jmayrault.fr/v2/index./ Php ?option=com_content&view=article&id=35&Itemid=57 Біографія на своєму особистому сайті] {{fr icon}} |
||
* {{fr icon}} [http://www.jmayrault. Fr Офіційний блог] |
* {{fr icon}} [http://www.jmayrault. Fr Офіційний блог]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} |
||
{{бібліоінформація}} |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
{{Уряд Жан-Марка Еро}} |
|||
{{reflist}} |
|||
{{Міністри закордонних справ Франції}} |
|||
{{DEFAULTSORT:Еро Жан-Марк}} |
{{DEFAULTSORT:Еро Жан-Марк}} |
||
[[Категорія:Уродженці Мену і Луари]] |
|||
[[Категорія:Члени французької Соціалістичної партії]] |
[[Категорія:Члени французької Соціалістичної партії]] |
||
[[Категорія:Прем'єр-міністри Франції]] |
[[Категорія:Прем'єр-міністри Франції]] |
||
[[Категорія:Почесні громадяни Тбілісі]] |
|||
[[Категорія:Дипломати Франції]] |
|||
[[Категорія:Міністри закордонних справ Франції]] |
Поточна версія на 06:40, 18 травня 2024
Жан-Марк Еро Jean-Marc Ayrault | |
---|---|
фр. Jean-Marc Ayrault | |
168-ий Прем'єр-міністр Франції 20-й Прем'єр-міністр П'ятої республіки | |
15 травня 2012 — 31 березня 2014 | |
Президент | Франсуа Олланд |
Попередник | Франсуа Фійон |
Наступник | Мануель Вальс |
Народився | 25 січня 1954 (70 років) Молевріє (департамент Мен і Луара, Франція) |
Відомий як | політик |
Країна | Франція |
Alma mater | Нантський університет і JMU |
Політична партія | Соціалістична партія (Франція) |
У шлюбі з | Бріжітт Терр'єн |
Релігія | католицтво |
Нагороди | |
jmayrault.fr | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Жан-Марк Еро́ (фр. Jean-Marc Ayrault [ɛʁo]; нар. 25 січня 1950, Молевріє, департамент Мен і Луара[1], Франція) — французький державний та політичний діяч. Член Соціалістичної партії. Міський голова Сен-Ерблена з 14 березня 1977 до 20 березня 1989 року. Мер Нанта з 20 березня 1989 року. Прем'єр-міністр Франції з 15 травня 2012 року до 31 березня 2014, міністр закордонних справ Франції з 11 лютого 2016 до 17 травня 2017 року.
Жан-Марк Еро народився 25 січня 1950 року,[2] в Молевріє, що в департаменті Мен і Луара[2], син Жозефа Еро, колишнього сільськогосподарського робітника, який згодом працював на текстильній фабрики, та Жоржетти Узено, колишньої швачки, яка пізніше стала домогосподаркою.
Ранню освіту здобув в католицькій початковій школі Святого Йосипа в Молевріє, після чого, в період між 1961 та 1968 роками, навчався в ліцеї Кольбера, в Шоле.[3] Згодом вивчав німецьку мову в Нантському університеті. У 1969—1970 роки провів рік навчання в Вюрцбурзькому університеті в Південній Німеччині. 1972 року отримав диплом вчителя німецької мови. Він залишився в районі Нанта на рік випробувального терміну учительства, який провів у Резе.
Еро виріс в католицькій родині, у юності брав участь у Русі сільської християнської молоді[fr]. Був близький до доктрини теології визволення, тож незабаром вступив до спілки Християнської робітничої молоді. Після з'їзду в Епіне (1971) вступив 1972 року до Соціалістичної партії Франції.
З 1973 року й до обранням в Національні збори в 1986 року він працював в учителем німецької мови в сусідньому Сен-Ерблені.[4]
1977 року у 27-річному віці був обраний мером Сен-Ерблена. На цій посаді пропрацював дванадцять років. До 1991 року входив до лівого крила соціалістичної партії (так звані попереністи). 1989 року соціалістична партія здобула шанс виграти вибори мера у Нанті, оскільки колишній правий мер відмовився від повторного балотування. З грудня 1988 року Еро став офіційним кандидатом на посаду мера. Його виборча кампанія мала потужну підтримку від тодішнього президента Франсуа Міттерана та прем'єр-міністра Мішеля Рокара. 12 березня 1988 року Еро у першому турі набрав 50,19 % голосів (його суперник Данієль Ожро одержав 40 %). 1995, 2001 і 2008 Еро був переобраний на посаді мера Нанта.
Після перемоги на президентських виборах 2012 року Франсуа Олланда розглядалися дві кандидатури на посаду прем'єр-міністра: Мартін Обрі та Еро[5]. На думку швейцарського журналіста Матьє фон Рора, вибір на користь Еро свідчить про технократичний характер уряду, окрім того — це жест назустріч Німеччині, оскільки Еро володіє німецькою та має добрі контакти з німецькими соціал-демократами[6].
Голова парламентської фракції соціалістів в Національних Зборах Франції в 1997—2012 роках. Переобирався головою фракції в 2002, 2007 роках.
Член Національних Зборів Франції від департаменту Атлантична Луара (3-й виборчий округ): в 1986—2012. Вперше обраний 1986 року, переобраний в 1988, 1993, 1997, 2002, 2007 роках.
Генеральний радник департаменту Атлантична Луара: 1976—1982 роках.
Мер міста Нанта: Починаючи з 20 березня 1989 року. Переобраний в 1995, 2001, 2008 роках.
Муніципальний радник Нанта: Починаючи з 20 березні 1989 року. Переобраний в 1995, 2001, 2008 роках.
Мер Сен-Ерблена: в 1977—1989 роках. Переобраний 1983 року.
Муніципальний радник Сен-Ерблена: в 1977—1989. Переобраний 1983 року.
Президент міської спільноти Нант-Метрополь[fr]: починаючи з 2002 року. Переобраний 2008 року.
Член ради спільноти Нант-Метрополь: починаючи з 2002 року. Переобраний 2008 року.
15 травня 2012 року призначений Прем'єр-міністром Франції новим президентом Франції Франсуа Олландом[7].
- Жан-Марк Еро — Прем'єр-міністр;
- Лоран Фабіус — міністр закордонних справ;
- Венсан Пейон — міністр національної освіти;
- Крістен Тобіра — хранитель печаток, міністр юстиції;
- П'єр Московічі — міністр економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі;
- Марісоль Турень — міністр соціальних справ та охорони здоров'я;
- Сесіль Дюфло — міністр житлового будівництва та рівності територій;
- Мануель Вальс — міністр внутрішніх справ;
- Ніколь Брик — міністр екології, енергетики та сталого розвитку;
- Арно Монтебур — міністр промислової модернізації;
- Мішель Сапен — міністр праці, зайнятості та соціального діалогу;
- Жан-Ів Ле Дріан — міністр оборони;
- Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій;
- Женев'єв Фьоразо — міністр вищої освіти та науки;
- Нажа Валле-Белькасем — міністр з прав жінок та прес-секретар уряду;
- Стефан Ле Фоль — міністр сільського господарства та агропромислового комплексу;
- Маріліз Лебраншу — міністр державної реформи, децентралізації та державної служби;
- Віктор Люрель — міністр заморських територій;
- Валері Фурнерон — міністр у справах спорту, молоді, народної освіти та суспільного життя.
- Жером Каюзак — міністр-делегат бюджету (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі);
- Жорж По-Ланжевен — міністр-делегат успішної освіти (в підпорядкуванні міністра національної освіти);
- Ален Бачили — міністр-делегат зі зв'язків з парламентом (в підпорядкуванні прем'єр-міністра);
- Дельфін Бато — міністр-делегат у справах юстиції (в підпорядкуванні міністра юстиції);
- Франсуа Ламі — міністр-делегат у справах міст (в підпорядкуванні міністра житлового будівництва та рівних територій);
- Бернар Казенно — міністр-делегат з європейських справ (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
- Мішель Делоне — міністр-делегат у справах людей похилого віку та залежності (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Сільвія Пінель — міністр-делегат ремесел, торгівлі і туризму (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення);
- Бенуа Амон — міністр-делегат у справах економічної та соціальної солідарності (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі);
- Домінік Бертінотті — міністр-делегат з питань родини (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Марі-Арлетт Карлотта — міністр-делегат у справах інвалідів (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Паскаль Канфом — міністр-делегат у справах розвитку (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
* Яміна Бангігі — міністр-делегат у справах французьких громадян за кордоном та франкофонії (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
- Фредерік Кюв'є — міністр-делегат транспорту та морського господарства (в підпорядкуванні екології, енергетики та сталого розвитку);
- Флер Пеллере — міністр-делегат у справах малого та середнього бізнесу, інновацій та цифрової економіки (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення);
- Кадер Аріф — міністр-делегат у справах ветеранів (в підпорядкуванні міністра оборони).
Прем'єр-міністр Жан-Марк Еро був повторно призначений прем'єр-міністром 18 червня 2012 та обіймав посаду до 31 березня 2014. Це був його другий уряд, призначений президентом Республіки Франсуа Олландом.
- Жан-Марк Еро — Прем'єр-міністр
- Лоран Фабіус — міністр закордонних справ;
- Венсан Пейон — міністр національної освіти;
- Крістен Тобіра — хранитель печаток, міністр юстиції;
- П'єр Московічі — міністр економіки та фінансів;
- Марісоль Турень — міністр соціальних справ та охорони здоров'я;
- Сесіль Дюфло — міністр житлового будівництва та рівності територій;
- Мануель Вальс — міністр внутрішніх справ;
- Дельфін Бато — міністр екології, енергетики та сталого розвитку;
- Арно Монтебур — міністр промислового відновлення;
- Ніколь Брик — міністр зовнішньої торгівлі;
- Мішель Сапен — міністр праці, зайнятості, професійної підготовки та соціального діалогу;
- Жан-Ів Ле Дріан — міністр оборони;
- Орелі Філіппетті — міністр культури та масових комунікацій;
- Женев'єв Фьоразо — міністр вищої освіти та науки;
- Нажа Валле-Белькасем — міністр з прав жінок та прессекретар уряду;
- Стефан Ле Фоль — міністр сільського господарства та агропромислового комплексу;
- Маріліз Лебраншу — міністр державної реформи, децентралізації та державної служби;
- Віктор Люрель — міністр заморських територій;
- Сільвія Пінель — міністр у справах ремесел, торгівлі та туризму;
- Валері Фурнерон — міністр у справах спорту, молоді, народного освіти та суспільного життя.
- Жером Каюзак — міністр-делегат бюджету (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі);
- Жорж По-Ланжевен — міністр-делегат успішної освіти (в підпорядкуванні міністра національної освіти);
- Ален Бачили — міністр-делегат зі зв'язків з парламентом (в підпорядкуванні прем'єр-міністра);
- Франсуа Ламі — міністр-делегат у справах міст (в підпорядкуванні міністра житлового будівництва та рівних територій);
- Бернар Казенно — міністр-делегат з європейських справ (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
- Мішель Делоне — міністр-делегат у справах людей похилого віку та залежності (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Бенуа Амон — міністр-делегат у справах економічної та соціальної солідарності (в підпорядкуванні міністра економіки, фінансів та зовнішньої торгівлі);
- Домінік Бертінотті — міністр-делегат з питань родини (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Марі-Арлетт Карлотта — міністр-делегат у справах інвалідів (в підпорядкуванні міністра соціальних справ та охорони здоров'я);
- Тьєррі Репентен — міністр-делегат з підготовки кадрів та навчання (в підпорядкуванні міністра праці, зайнятості, професійної підготовки та соціального діалогу);
- Паскаль Канфом — міністр-делегат у справах розвитку (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
- Яміна Бангігі — міністр-делегат у справах франкофонії (в підпорядкуванні міністра закордонних справ);
- Фредерік Кюв'є — міністр-делегат транспорту, у справах моря та рибальства (в підпорядкуванні екології, енергетики та сталого розвитку);
- Флер Пеллере — міністр-делегат у справах малого та середнього бізнесу, інновацій та цифрової економіки (в підпорядкуванні міністра промислового відновлення);
- Кадер Аріф — міністр-делегат у справах ветеранів (в підпорядкуванні міністра оборони).
Жан-Мішель Еро з 1971 року одружений з Бріжітт Терр'єн, також уродженкою Молевріє. Дружина закінчила філологічний факультет і з 1974 року працює вчителькою в коледжі. З 1982 до 2001 року обиралася генеральною радницею кантону Сен-Ерблен-Західний Ендр. Подружжя має двох дочок.
- ↑ "Jean-Marc Ayrault, le "réformiste décomplexé " " [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.],Ле-Монд, 15 травня 2012 року
- ↑ а б Roger, Patrick (15 травня 2012 року). Jean-Marc Ayrault, le "réformiste décomplexé. Le Monde. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 24 червня 2012. (фр.).
- ↑ (фр.) Jean-Marc Ayrault. le site de France Info. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 15 травня 2012.
- ↑ Biographical note on the website for Nantes. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 15 травня 2012.
- ↑ Michaela Wiegel: Hybrid statt Hybris. [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] auf faz.net vom 10. Mai 2012
- ↑ Unsicher auf der Bastille [Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Spiegel Online 7 травня 2012
- ↑ Portrait. Jean-Marc Ayrault, fils d'ouvrier épris d'Europe à Matignon. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
- Philippe Goulliaud: Jean-Marc Ayrault, la rançon de l'expérience. In: Le Figaro. 26. Juni 2007.
- Alain Besson: Jean-Marc Ayrault. Une ambition nantaise… Editions Coiffard, Nantes 2004, ISBN 2-910366-49-9.
- Офіційний сайт прем'єр-міністра Франції [Архівовано 7 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Pe-a.ru/Fr/Fr-ru.php Прем'єр-міністри Франції на Політичному атласі [Архівовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Особиста сторінка на сайті Національних зборів Франції [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.] (фр.)
- Php ?option=com_content&view=article&id=35&Itemid=57 Біографія на своєму особистому сайті (фр.)
- (фр.) Fr Офіційний блог[недоступне посилання з липня 2019]
- Народились 25 січня
- Народились 1954
- Випускники Вюрцбурзького університету
- Нагороджені Великим Хрестом ордена «За заслуги» (Франція)
- Командори ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Прем'єр-міністри Франції
- Міністри закордонних справ Франції
- Уродженці Мену і Луари
- Члени французької Соціалістичної партії
- Почесні громадяни Тбілісі
- Дипломати Франції