Польська Республіка (1918—1939): відмінності між версіями

	Rzeczpospolita Polska ; Польська Республіка
Прапор	Герб
	Гімн; Мазурек Добровскєго (Польською)
	Польща: історичні кордони на карті
Столиця	Варшава; 52°13′ пн. ш. 21°00′ сх. д.H G O
Мови	польська
Релігії	Державної немає, з 1926 де-факто католицизм став державною релігією
Форма правління	авторитарний тимчасовий уряд (1918—1922),; Парламентська республіка (1922—1926),; Президентська республіка під авторитарною диктатурою (1926—1939), уряд у вигнанні (1939-1945).
	Президент
- 1918-1922	Юзеф Пілсудський (Начальник держави)
- 1922	Габрієль Нарутович
- 1922—1926	Станіслав Войцеховський
- 1926—1939	Ігнацій Мосцицький
Диктатор
- 1926—1935	Юзеф Пілсудський
- 1935—1939	Едвард Ридз-Сміглий
Прем'єр-міністр	Перелік
Законодавчий орган	Сейм
- верхня палата	Сенат
- нижня палата	Сейм
Історичний період	Міжвоєнний період
- Перша світова війна	11 листопада 1918
- Ялтинська конференція	5 липня 1945
	Площа
- 1921	387 000 км2
- 1931	388 634 км2
- 1938	389 720 км2
	Населення
- 1921	27 177 000 осіб
Густота	70,2 осіб/км²
- 1931	32 107 000 л.
Густота	82,6 осіб/км²
- 1938	34 849 000 осіб
Густота	89,4 осіб/км²
Валюта	марка (до 1924); злотий (після 1924)
Попередник	Наступник
	Королівство Польща
	ЗУНР
	Серединна Литва
	УНР
Польська підпільна держава
Уряд Польщі у вигнанні
Литва
Словацька республіка
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Польська Республіка (1918—1939)

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 20:02, 24 липня 2024

У Вікіпедії є статті про: Українські землі у складі Польської республіки 1919–1939.

У Вікіпедії є статті про: Малопольща.

Історичні польські держави

По́льська Респу́бліка (пол. Rzeczpospolita Polska; II Rzeczpospolita) — польська держава, створена 1918 року. Державною мовою була польська, також валютою початково польська марка, а від 1924 року — польський злотий. Остаточні кордони проголошеної Польської Республіки або Другої Речі Посполитої, які визнала Ліга Націй, склалися в 1923 році.

8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти на Паризькій мирній конференції визначила східний кордон Польщі по так званій «лінії Керзона», за якою лишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя, Надсяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина. Умовна «лінія Керзона» проходила через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешева, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля до Карпат і мала становити не лише східний кордон Польщі, але й кордон між Польщею та Україною. На сході кордони включали території Західної України та Західної Білорусі, а також Віленську область, захоплену 1920 року в Литви.

Одночасно, за рішенням Паризької мирної конференції, до Польщі приєднано частини Помор'я, Пруссії та майже всю провінцію Позен з містом Познань.

У жовтні 1921 р., внаслідок Сілезських повстань, Польщі передано третину Сілезії (пол. Śląsk). Унаслідок стабілізації кордонів 1922 р., після приєднання Серединної Литви (пол. Litwa Środkowa), територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис. кв. км. (52 % території Республіки Обох Націй (Першої Речі Посполитої)).

У вересні 1939 року територію Польщі тимчасово окупували Німеччина, СРСР, та Словаччина. Литва взяла під контроль частину спірного Віленського краю^[3].

Окупація Польщі — одна з причин, які спричинили Другу світову війну (1939—1945).

Але міжнародно визнаний уряд Польщі у вигнанні продовжував діяти у Лондоні. Він керував органами Польської підпільної держави та її політичними і військовими структурами. У 1941 році його легітимність визнав Радянський Союз.

Польська армія, як воєнна структура тимчасово окупованої Польської держави, брала участь у боях в Італії, Нормандії, Німеччині, Польщі.

Вважається, що Друга Польська Республіка припинила існування як суб'єкт міжнародного права 5 липня 1945 року, як наслідок Ялтинських угод щодо східного кордону Польщі.^[4]^[5] Польща після 1945 року була вже зовсім іншою державою.

Назва

Офіційно затверджена в Конституції назва держави — пол. Rzeczpospolita Polska, укр. Польська республіка.

У сучасній Польщі називається Другою Польською Республікою (пол. II Rzeczpospolita) для підкреслення спадкоємності з багатонаціональною шляхетською Першою Річчю Посполитою — Республікою Обох Націй (1569—1795), що її було ліквідовано внаслідок поділів між Австрійською монархією, Королівством Пруссією й Російською імперією (1772—1795). В українській історіографії часто називається II Річ Посполита.

Загальні відомості

Кордони Другої Речі Посполитої на 1920 рік

Кордони Другої Польської Республіки визначено в 1922 році, у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн із Західноукраїнською Народною Республікою, Радянською Росією , Литвою та Чехословаччиною. Польща межувала з Чехословацькою республікою, Німецькою державою, Латвією, Литвою, Румунським королівством, УРСР й СРСР. На півночі мала вихід до Балтійського моря.

Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої Речі Посполитої Двох Народів, тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.

За переписом 1921 року, у Польщі мешкало 27,2 мільйонів осіб. 1939 року, перед вибухом Другої світової війни, населення становило 35,1 млн осіб. Третина з них не була етнічними поляками — 16 % українців і білорусів, 10 % євреїв, 2 % німців, і 1 % відсоток литовців, росіян і чехів. Попри це, республіканський уряд вів курс на створення мононаціональної польської держави, нехтуючи правами національних меншин (один з прикладів — пацифікація).

У період між двома світовими війнами Друга Річ Посполита була відносно стабільним економічним регіоном Європи. Її найбільшими соціально-політичними та освітніми центрами були міста Варшава, Краків, Познань, Вільно й Львів.

Залежні й автономні території

Сілезька автономія (Сілезьке Воєводство) — польська частина Верхньої та Тешинської Сілезії;
Вільне місто Данциг — Гданськ і околиці.

Хронологія

Незалежність; Варшава стала вільною: 11 листопада, 1918.
Вибори до Сейму: 26 січня, 1919.
Версальський договір (Статті 87-93) і Малий Версальський договір, 28 червня, 1919, проголосив Польщу як суверенну і незалежну державу на міжнародній арені..
Війна проти України: Польсько-українська війна (1918—1919).
Війна проти Радянської Росії: Польсько-радянська війна (1920); Варшавська битва (1920); Ризький мир.
Війна проти Литви: Польсько-литовська війна.
Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт.
Повстання у Великій Польщі й Сілезії. Великопольське повстання, Сілезькі повстання.
15 липня, 1920 — Сільськогосподарська реформа.
17 березня, 1921 — Конституційний марш.
1921 — Альянс із Францією та Румунією.
Вибори до Сейму 1922-11-05 та Сенату — 1922-11-12.
Президент Габрієль Нарутович, і його вбивство (16 грудня, 1922).
1924 — Уряд Владислава Грабського. Польський Банк. Грошова реформа в Польщі, 1924.
Президент Станіслав Войцеховський — Грудень 20, 1922.
Травневий замах — Zamach majowy, 1926, Травень, Юзеф Пілсудський робить державний переворот. Початок санації уряду.
4 грудня 1926 Романом Дмовським засноване націоналістичне політичне угруповання «Табір великої Польщі», Обоз Великопольський, Народна демократія.
1928 — Безпартійний блок співпраці в уряді Пілсудського.
16 листопада 1930 — Вибори до парламенту.
25 липня 1932 — Договір про ненапад між СРСР і Польщею.
26 січня 1934 — Німецько-польський акт про ненапад.
23 квітня 1935 — Квітнева Конституція.
12 травня 1935 — Смерть Юзефа Пілсудського.
Гдиня, Центральний Індустріальний Регіон (Польща) (1936), Еугеніуш Квятковський.
2 лютого 1937 — Створення політичної партії Союзу Національної Єдності.
Жовтень 1938 — Анексія Заолжя, Горної Орави, Татранської Яворжини у Чехословаччини.
2 січня 1939 — Смерть Романа Дмовського.
31 березня 1939 — Військові гарантії від Сполученого Королівства і Франції.
23 серпня 1939 — Акт про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною: Пакт Молотова — Ріббентропа з таємним протоколом про воєнний блок, проти Польщі й інших країн.
25 серпня 1939 — Альянс Польщі й Великої Британії.

Формування

Польські солдати показують захоплені Радянські бойові прапори після Варшавської битви

Польський бронеавтомобіль *Korfanty* в 1920

Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 року частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством 5 листопада 1916, року під керівництвом Ради Держави і (від 15 жовтня 1917) Ради Регентства (Rada Regencyjna Królestwa Polskiego), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.

Незабаром, перед кінцем Першої Світової Війни, 7 жовтня 1918, Рада Регентства розпустила Раду Держави й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За винятком марксистсько-орієнтованої Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви, політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд Юзефа Свежинського й розпочала військову присягу Польської Армії.

5 листопада в Любліні створено першу Раду Делегатів. 6 листопада комуністи оголосили створення Республіки Тарнобжег. Того ж дня створено Тимчасовий Уряд Народів Республіки Польщі соціалістом Ігнацієм Дашинським.

10 листопада Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з Магдебурга. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).

Уряди було створено в Галичині (колись підвладні Австрії українські землі): засновується Національна Рада Тешинського Князівства (створено в листопаді 1918) і Польський Комітет Ліквідації (створено 28 жовтня). Пізніше, розпочинається конфлікт у Львові між силами Військового Комітету України й польськими львівськими орлятами.

Після консультації з Пілсудським, уряд І. Дашинського розпустився, створено новий уряд Є. Морачевського.

Друга Світова Війна

21 березня 1939 року нацистська Німеччина зажадала від Польщі передати їй вільне місто Данциг (з 1945 року — Ґданськ), вступити в Антикомінтернівський пакт і відкрити для неї «польський коридор» (створений після Першої світової війни для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря). Польща відкинула всі вимоги Німеччини.

28 березня 1939 року Адольф Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею.

23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова — Ріббентропа, в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «лінії Керзона».

Після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом Ігнацієм Мосцицьким переїхав до Румунії, перейшовши кордон у ніч з 17 на 18 вересня 1939 року, і був інтернований румунською владою на вимогу Німеччини. У цей же день два фронти Червоної Армії СРСР перейшли у наступ з метою окупувати частину Польщі, населену переважно непольським населенням, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа. В кінці вересня 1939 року сформовано, і до 6 липня 1945 року він визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої, уряд Польщі у вигнанні, а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі — Польська підпільна держава і його політичні та військові структури (Армія Крайова).

Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні Сполученим Королівством і США 6 липня 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем Другої Речі Посполитої як суб'єкта міжнародного права. Остаточним акордом її існування в 1990 році стало передання президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні Ришарда Качоровського другому президентові Третьої Речі Посполитої і першому обраному в ході вільних виборів — Леху Валенсі.

Політичний устрій

Докладніше: Польська конституція 1921 року

Докладніше: Польська конституція 1935 року

Економіка

По відновленню незалежності Польща зазнала великих економічних труднощів. В межах Республіки були залишки трьох різних економічних систем, з трьома різними валютами й з маленьким або відсутніми прямими інфраструктурними зв'язками. Суміжні індустріальні центри, так само як і головні міста, часто не мали прямого сполучення залізницею, бо перед тим вони належали різним державам. Наприклад, на початку 1920-х не існувало прямого залізничного зв'язку між Варшавою й Краковом, аж поки 1934 року не прокладено залізницю. На довершення цього, Перша світова і польсько-радянська війни лишили по собі руїни. Відчутною була економічна невідповідність між східною, більш розвиненою, (під назвою Польща В) і західною (так звана Польща А), частинами країни. Часті зміни кордону й тарифні війни (особливо з нацистською Німеччиною) теж мали негативний економічні наслідки для Польщі.

Попри ці проблеми, Польща в період між війнами, досягла економічного процвітання на кшталт Західної Європи. У 1924 міністр економіки Владислав Грабський запровадив до обігу злотий як єдину валюту для Польщі, що стала однією з найстійкіших валют Центральної Європи. Нова валюта допомогла зупинити гіперінфляцію, Польща була єдиною країною в Європі, що змогла обійтися без іноземних позик чи допомоги.

Основа польського процвітання базувалась на двох ключових інфраструктурних елементах. Перший — будівництво в Ґдині портового міста, що дозволило Польщі цілком обійти Гданськ (який мав під сильним Нацистським тиском бойкотувати Польський експорт вугілля). Другий елемент — створення Центрального Індустріального Регіону (Centralny Okręg Przemysłowy). Але ці починання перервані й значною мірою знищені німецьким й радянським вторгненням та початком Другої світової війни^[6].

Аграрна політика Польщі на західно-українських землях

Аграрна політика була спрямована на зміцнення польського окупац. режиму, через с-му заходів в економічній, особливо с.-г., сфері. ЗУЗ на момент встановлення польс. влади мали низку проблем в аграрній сфері. Серед них – малоземелля селян, черезсмужжя і вузькосмужжя, панщизняні пережитки у вигляді сервітутів, відробітків та боргових зобов’язань перед поміщиками, відсталий рівень агрокультури, відсутність коштів для модернізації с. госп-ва, в т. ч. для механізації, електрифікації села, більшення площ під тех. к-рами, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин. Аналогічні труднощі мали селяни з етнічних польс. земель. Їх вирішення передбачалося політ. програмами низки польс. партій, зокр. найбільш впливових – ППС (Ю. Пілсудський), НДП (Р. Дмовський) та ПСЛ-Пяст (В. Вітос), що посідали панівні позиції у сеймі та урядах Польщі. В центрі їх аграрної політики було питання перерозподілу землі. Його вирішення здійснювалося виключно в інтересах польс. нас., шляхом реалізації низки заходів. Вони мали забезпечити екон. і політ. домінування польського етносу, сприяти його чисельному зростанню та зменшенню частки ін. народів, насамперед українців, у заг. стр-рі нас. ЗУЗ, а Галичину та Волинь перетворити на аграрно-сировинний придаток внутрішньої метрополії.

Аграрна політика Польщі передбачала: 1) обмеження прав українців на користування землею (в Галичині до 03.1923 позбавлені права купляти землю, надалі при купівлі землі зазнавали дискримінаційних обмежень); 2) парцеляцію і продаж землі в Галичині й на Волині польс. переселенцям-осадникам; 3) обмеження діяльності та встановлення контролю за укр. с.-г. та екон. т-вами; 4) зосередження переробної та харчової пром-ті в руках польс. великих землевласників та акціонер. т-в і т. д. Реалізація цих напрямів аграрної політики відбувалася в результаті ухвалення відповідних законів парламетом, розпоряджень уряду, директив окремих мін-в та відомств.

Ще в ході польсько-української та радянсько-польської війн польс. парламентом було прийнято низку законів, що заохочували польс. селян до служби в польс. армії. Ними передбачалося передання на пільгових умовах, а то й безкоштовно земельних наділів (парцель) усім офіцерам польс. війська, а також солдатам, які зазнали поранень, чи сім’ям загиблих. Нові землевласники мали поселятися компактними групами в прикордон. в-вах (насамперед у Галичині та на Волині). Їхні поселення (осади) ставали опорними пунктами для польс. влади в сільс. місцевості. Осадники отримували на пільгових умовах кредити, реманент, посівний матеріал, робочих тварин. Вони мали право на носіння вогнепальної зброї і проведення щотижневих локальних військ. навчань. У результаті за 1919–20 у Львівське, Станиславівське та Тернопільське в-ва було переселено понад 12 тис. сімей осадників, які отримали понад 200 тис. га землі. Понад 250 тис. га надано польс. осадникам на Волині. Активна колонізація ЗУЗ тривала до 1929, коли була загальмована світовою екон. кризою. Після 1933 практика осадництва була відновлена, хоча і в менших обсягах.

Завдяки осадництву та кадровій політиці польс. властей у пром-ті й держ. стр-рах, ураховуючи природний приріст нас., частка поляків у Сх. Галичині 1921–31 зросла з 26,9 до 29,9 % (на 347 тис. осіб), а на Волині – з 11,1 до 15,5 % (на 155 тис. осіб).

Аграрне осадництво суттєво погіршило екон. становище укр. селян Галичини та Волині, сприяло їхній еміграції за межі Польщі. Осадництво загострювало складні польс.-укр. взаємини, сприяло радикалізації укр. нац.-визвол. руху. Польс. осадники та поміщики виступали опорою польс. влади на місцях і вороже сприймалися українцями. Саме на ці категорії польського нас. було спрямовано саботажні акції ОУН.

Земельне питання, через складну політичну ситуацію в Польщі, було об’єктом торгів між укр. послами і представниками проурядових партій у 1920 та 1934. В результаті домовленостей 1934 низка укр. громад. орг-цій та с.-г. т-в була допущена до парцеляції поміщицьких маєтків, хоча влада контролювала списки українців-парцелянтів. Активніше до участі у парцеляції допускали представників ГКЦ. Під виглядом земельн. реформ 1919–39 польс. влада реалізувала польс. с.-г. колонізацію укр. земель. В особі осадників передбачалося створити зразкові г-ва польс. фермерів, які мали стати соціальною опорою політ. режиму на сх. і пд.-сх. окраїнах Польщі й пом’якшити гостроту аграрного перенаселення у метрополії. Та більшу частину парцельованих земель придбали укр. селяни в ході т. зв. сусідської парцеляції чи викупивши її в польс. спекулянтів. Загалом дії польс. влади в аграрній сфері спричинили кількаразове зростання цін на землю. Спекулятивні ціни переважали будь-які ймовірні прибутки від землекористування і зумовлювали вимивання коштів із зх.-укр. села, збідніння місц. селянства. Результатом прорахунків польс. властей стало банкрутство частини польс. осадників, масова корупція у торгівлі землею на місцях. Унаслідок реалізації аграрних реформ більшість селян і с.-г. робітників, які придбали землю в борг, розорилися під вагою заборгованості й оподаткування. Продаж сел. майна за борги став звичним явищем. Лише після 1933 влада пом’якшила с-му оподаткування села. При цьому відбулася чергова дискримінація місц. населення. Було списано половину кредитів осадників, чверть кредитів поміщиків, скасовано податки для останніх. Фаворизування поміщиків та осадників здійснювалося під час закупівлі в нас. с.-г. продукції (для них закупівельні ціни були вищими за ринкові, тоді як для пересічних селян навпаки). Для поміщиків за рахунок селян запроваджувалися премії за експорт с.-г. продукції, знижувалися тарифи на перевезення збіжжя тощо.

Земельне питання спричинило низку політ. скандалів і відставок. Так, близьких прем’єр-міністра Польщі В. Вітоса було викрито в спекуляціях із землею у Терноп. в-ві. Були й ін. гучні справи. Як правило, такі скандали використовувалися прихильниками режиму санації для посилення авторитаризму в д-ві.

Аграрна політика Польщі впродовж міжвоєн. періоду, замість вирішення екон. проблем, призвела до загострення польс.-укр. взаємин. Укр. громадянство з кожним роком посилювало опір офіц. політиці польс. урядів, гуртувалося навколо власних політ. партій, громад. орг-цій, с.-г. т-в, ГКЦ. Заходи толерування осадників, окремих орг-цій та т-в у аграрних питаннях спричинили корупцію та розкрадання держ. коштів, зумовили численні спекуляції та махінації на ринку землі, негативно відобразилися на

становищі с. госп-ва не лише ЗУЗ, але й цілої 2-ї Речі Посполитої, посилювали в країні антидемократ. процеси^[7].

Демографія

Отримавши за Ризькою угодою території, більшість автохтонних мешканців яких становили українці, білоруси, литовці тощо, Польща стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року — 30,8 % — становили не поляки^[8].

Поляки переважали також у Вільні і у Львові^[9]. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.

Польща була також державою багатьох релігій. У 1921 році 16 057 229 осіб (приблизно 62,5 %) були римськими католиками, 3 031 057 громадян Польщі (приблизно. 11,8 %) були католиками східного обряду (здебільшого українські греко-католики і вірменські греко-католики), 2 815 817 (приблизно 10,95 %) були православними, 2 771 949 (приблизно 10,8 %) були юдеями, і 940 232 (приблизно 3,7 %) були протестантами (здебільшого лютеранами)^[10]^[11].

**Чисельність населення**
Дата перепису	Чисельність	Відсоток міського населення	Густота населення (осіб/1 км²)
30 вересня 1921	27 177 000	24,6 %	69, 9
9 грудня 1931	32 107 000	27,4 %	82, 6
31 грудня 1938	34 849 000	30 %	89, 7

Національний склад населення (національність визначалася за рідною мовою) за даними перепису 1921 року.^[10]

Поляки — 69,2 %.
Українці — 14,0 %.
Євреї — 7.8 %.
Білоруси — 3.9 %.
Німці — 3.8 %.
Інші — 1.3 %.

Національний склад населення (національність визначалася за рідною мовою) за даними перепису 1931 року.^[12]:

Поляки — 68,9 %.
Українці — 13,9 %.
- Українці — 10,1 %.
- Русини — 3,8 %.
Євреї — 8,6 %.
Білоруси — 3,1 %.
Німці — 2,3 %.
«Тутейші» — 1,8 %., з яких дві третини українці Берестейщини, решта білоруси.
Росіяни — 0,4 %.
Інші — 1 %.

**Поширення мов за переписом 1931 р.**^[10]

польська		їдиш та іврит		українська та русинська		білоруська		німецька

Адміністративний поділ

Мапа адміністративно-територіального поділу Польщі з 1930 року

Адміністративно-територіальний поділ Польської Республіки був трирівневим: країна ділилася на воєводства, воєводства — на повіти, повіти — на ґміни.

Автомобільні номери (з 1937)	Воєводство	Центр	Площа тис. км² (1930)	Населення (тис. осіб) (1931)
Польські воєводства у міжвоєнний період (на 1 квітня 1937 р.)
00 — 19	місто Варшава	Варшава	0, 14	1 179, 5
20 — 24	Білостоцьке	Білосток	26, 0	1 263, 3
85 — 89	Варшавське	Варшава	31, 7	2 460, 9
90 — 94	Віленське	Вільна	29, 0	1 276, 0
95 — 99	Волинське	Луцьк	35, 7	2 085, 6
25 — 29	Келецьке	Кельці	22, 2	2 671, 0
30 — 34	Краківське	Краків	17, 6	2 300, 1
45 — 49	Лодзінське	Лодзь	20, 4	2 650, 1
40 — 44	Львівське	Львів	28, 4	3 126, 3
35 — 39	Люблінське	Люблін	26, 6	2 116, 2
50 — 54	Новогрудське	Новогрудок	23, 0	1 057, 2
65 — 69	Познанське	Познань	28, 1	2 339, 6
55 — 59	Поліське	Берестя-над-Бугом	36, 7	1 132, 2
60 — 64	Поморське	Торунь	25, 7	1 ,884, 4
75 — 79	Сілезьке	Катовиці	5, 1	1 533, 5
70 — 74	Станиславівське	Станиславів	16, 9	1 480, 3
80 — 84	Тернопільське	Тернополь	16, 5	1 600, 4

1 квітня 1938 року кордони деяких західних і центральних воєводств зазнали істотних змін.

Див. також

Примітки

↑ Юридично такої посади не існувало, але фактично Юзеф Пілсудський був справжнім головою держави з необмеженими повноваженнями до самої смерти, після чого цю роль взяв на себе Ридз-Сміглий. Вони були головами політичного табору "Санації", але юридично не мали влади, тобто мова йде про так званий "тіньовий уряд"
↑ Припинення визнання польського уряду у вигнанні.
↑ Ochmański J. Historia Litwy. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990. — S. 324—325. — ISBN 83-04-03107-8. (пол.)
↑ Peter D. Stachura. Poland, 1918—1945: An Interpretive and Documentary History of the Second Republic. Routledge: London and New York, 2004. — xii + 221 p. (англ.)
↑ Brzoza C., Sowa A. Historia Polski 1918—1945. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. — 754 s. — ISBN 978-83-08-04125-3. (пол.)
↑ , Atlas Historii Polski, Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2
↑ Вітенко М., Кугутяк М. Аграрна політика Польщі в західно-українських землях // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6 C. 31-33.
↑ Joseph Marcus, Social and Political History of the Jews in Poland, 1919—1939, Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, Google Books. — Р. 17.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 47, 50.
↑ ^а ^б ^в , Powszechny Spis Ludnosci r. 1921
↑ Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, Google Print, p.299
↑ Zieliński H. Historia Polski 1914—1939. — Wrocław: Ossolineum, 1985. — ISBN 83-04-00712-6. — S. 124—126.

Джерела та література

Т. І. Зарецька. Конституції Другої Речіпосполитої Польської 1921 та 1935 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 50. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Eva Plach, "Dogs and dog breeding in interwar Poland," Canadian Slavonic Papers 60. no 3-4

[1] Юридично такої посади не існувало, але фактично Юзеф Пілсудський був справжнім головою держави з необмеженими повноваженнями до самої смерти, після чого цю роль взяв на себе Ридз-Сміглий. Вони були головами політичного табору "Санації", але юридично не мали влади, тобто мова йде про так званий "тіньовий уряд"

[2] Припинення визнання польського уряду у вигнанні.

[3] Ochmański J. Historia Litwy. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990. — S. 324—325. — ISBN 83-04-03107-8. (пол.)

[4] Peter D. Stachura. Poland, 1918—1945: An Interpretive and Documentary History of the Second Republic. Routledge: London and New York, 2004. — xii + 221 p. (англ.)

[5] Brzoza C., Sowa A. Historia Polski 1918—1945. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. — 754 s. — ISBN 978-83-08-04125-3. (пол.)

[AHP-6] , Atlas Historii Polski, Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2

[7] Вітенко М., Кугутяк М. Аграрна політика Польщі в західно-українських землях // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6 C. 31-33.

[MJ-8] Joseph Marcus, Social and Political History of the Jews in Poland, 1919—1939, Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, Google Books. — Р. 17.

[9] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 47, 50.

[PSL-10] а ^б ^в , Powszechny Spis Ludnosci r. 1921

[Davies-11] Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, Google Print, p.299

[12] Zieliński H. Historia Polski 1914—1939. — Wrocław: Ossolineum, 1985. — ISBN 83-04-00712-6. — S. 124—126.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

Польська Республіка (1918—1939): відмінності між версіями

Поточна версія на 20:02, 24 липня 2024

Зміст

Назва

Загальні відомості

Залежні й автономні території

Хронологія

Формування

Друга Світова Війна

Політичний устрій

Економіка

Аграрна політика Польщі на західно-українських землях

Демографія

Адміністративний поділ

Див. також

Примітки

Джерела та література

Навігаційне меню

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 {{Картка:Колишня країна
-|native_name =Rzeczpospolita Polska
+|native_name = Rzeczpospolita Polska
-|conventional_long_name =''Польська Республіка''
+|conventional_long_name = ''Польська Республіка''
-|common_name =Польща
+|common_name = Польща|
+|continent   = Європа
-|
+|region      = Центральна
-|continent =Європа
+|era         = [[Інтербелум|Міжвоєнний період]]
-|region    =Центральна
+|government_type = [[Авторитаризм|авторитарний]] [[тимчасовий уряд]] (1918—1922),<br>[[Парламентська республіка|Парламентська]] [[республіка]] (1922—1926),<br>[[Президентська республіка]] під [[авторитаризм|авторитарною]]  [[диктатура|диктатурою]] (1926—1939), [[уряд у вигнанні]] (1939-1945).|
-|era       =[[Інтербелум|Міжвоєнний період]]
+|year_start  = 1918
-|government_type=Республіка
+|date_start  = 11 листопада 1918
-|
+|event_start = [[Перша світова війна]]
-|year_start=1918
+|year_end    = 1939 (де-факто)
-|date_start=11 листопада 1918
+|date_end    = 5 липня 1945<ref>Припинення визнання польського уряду у вигнанні.</ref>
-|event_start=[[Перша світова війна]]
+|event_end   = [[Ялтинська конференція]]|
-|year_end=1939 (де-факто)
+|p1          = [[Королівство Польща (1916—1918)|Королівство Польща]]
-|date_end=5 липня 1945<ref>Припинення визнання польського уряду у вигнанні.</ref>
+|flag_p1     = Flag of Poland.svg
-|event_end=[[Ялтинська конференція]]
+|p4          = [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]
-|
+|flag_p4     = Flag of Ukraine.svg
-|p1=[[Королівство Польща (1916—1918)|Королівство Польща]]
+|p5          = Серединна Литва
-|flag_p1=Flag of Poland.svg
+|flag_p5     = Flaga_Litwy_%C5%9Arodkowej.svg
-|p2=[[Австро-Угорщина]]
+|p6          = [[Українська Народна Республіка|УНР]]
-|flag_p2=Flag_of_Austria-Hungary_(1869-1918).svg
+|flag_p6     = Flag of Ukraine.svg
-|p3=[[Німецька імперія]]
+|s1          = [[Польська підпільна держава]]
-|flag_p3=Flag of the German Empire.svg
+|flag_s1     = Flaga PPP.svg
-|p4= [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]
+|s2          = [[Уряд Польщі у вигнанні]]
-|flag_p4=Flag of Ukraine.svg
+|flag_s2     = Flag of Poland (1928-1980).svg
-|p5= Серединна Литва
+|s3          = [[Литва]]
-|flag_p5=Flaga_Litwy_%C5%9Arodkowej.svg
+|flag_s3     = Flag of Lithuania 1918-1940.svg
-|p6= [[Українська Народна Республіка|УНР]]
+|s4          = [[Перша словацька республіка|Словацька республіка]]
-|flag_p6=Flag of Ukraine.svg
+|flag_s4     = Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg
+|image_flag  = Flag of Poland (1928–1980).svg
-|s1=Третій Рейх
+|flag        = Прапор Польщі
-|flag_s1=Flag of German Reich (1935–1945).svg
+|flag_type   = Прапор|
-|s2=[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]]
-|flag_s2=Flag of the Soviet Union 1923.svg
+|image_coat  = Coat of arms of Poland (1928–1939).svg
+|symbol      = Герб Польщі
-|s3= [[Польська підпільна держава]]
+|symbol_type = Герб|
-|flag_s3=Flaga PPP.svg
+|image_map   = Poland 1930.svg
-|s4= [[Уряд Польщі у вигнанні]]
+|image_map_caption = |
-|flag_s4=Flag of Poland (1928-1980).svg
+|capital     = <!-- [[Image:POL Warszawa COA 1.svg|22px]]&nbsp; -->[[Варшава]]
-|s5 = [[Литва]]
+|latd        = 52
-|flag_s5 = Flag of Lithuania 1918-1940.svg
+|latm        = 13
-|s6 = [[Перша словацька республіка|Словацька республіка]]
+|latNS       = N
-|flag_s6 = Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg
+|longd       = 21
-|image_flag   =Flag of Poland (1928–1980).svg
-|flag         =Прапор Польщі
+|longm       = 00
-|flag_type    =Прапор
+|longEW      = E|
+|national_anthem = ''[[Mazurek Dąbrowskiego|Мазурек Добровскєго]]''{{spaces|2}}<small>([[Польська мова|Польською]])
-|
-|image_coat   =Coat of arms of Poland (1927-1939).svg
-|symbol       =Герб Польщі
-|symbol_type  =Герб
-|
-|image_map=Poland 1930.svg
-|image_map_caption  =
-|
-|capital          =<!-- [[Image:POL Warszawa COA 1.svg|22px]]&nbsp; -->[[Варшава]]
-|latd=52 |latm=13 |latNS=N |longd=21 |longm=00 |longEW=E
-|
-|national_anthem  =''[[Mazurek Dąbrowskiego|Мазурек Добровскєго]]''{{spaces|2}}<small>([[Польська мова|Польською]])
 <center>[[Файл:Ignacy dygas - mazurek dąbrowskiego.ogg]]</center>
-|common_languages =[[польська мова|польська]]
+|common_languages = [[польська мова|польська]]
+|religion    = ''Державної немає'', з 1926 [[де-факто]] [[католицизм]] став [[державна релігія|державною релігією]]
-|religion         =
-|currency         =[[Польська марка|марка]] (до 1924)<br/>[[злотий]] (після 1924)
+|currency    = [[Польська марка|марка]] (до 1924)<br/>[[злотий]] (після 1924)||[[Начальник держави]]|[[Юзеф Пілсудський]]
+|year_leader = 1918-1922
-|
-|title_leader=[[Президент]]
+|title_leader = [[Президент Польщі|Президент]]
+|leader      = [[Юзеф Пілсудський]]
-|leader1=[[Президенти Польщі|Перелік]]
-|title_deputy=[[Прем'єр-міністр Польської Республіки|Прем'єр-міністр]]
+|title_deputy = [[Прем'єр-міністр Польської Республіки|Прем'єр-міністр]]
-|deputy1=[[Прем'єр-міністр Польської Республіки|Перелік]]
+|deputy1     = [[Прем'єр-міністр Польської Республіки|Перелік]]|
+|legislature = [[Сейм Республіки Польща|Сейм]]
-|
+|house1      = Сенат
-|legislature  =[[Сейм Республіки Польща|Сейм]]
+|type_house1 = верхня палата
-|house1       =Сенат
+|house2      = Сейм
-|type_house1  =верхня палата
+|type_house2 = нижня палата|
-|house2       =Сейм
+|stat_year1  = 1921
-|type_house2  =нижня палата
+|stat_area1  = 387000
-|
+|stat_pop1   = 27177000
-|stat_year1 =1921
+|stat_year2  = 1931
-|stat_area1 =387000
+|stat_area2  = 388634
-|stat_pop1  =27177000
+|stat_pop2   = 32107000
-|stat_year2 =1931
+|stat_year3  = 1938
-|stat_area2 =388634
+|stat_area3  = 389720
-|stat_pop2  =32107000
+|stat_pop3   = 34849000
-|stat_year3 =1938
+|footnotes   = <!--- Accepts wikilinks --->
-|stat_area3 =389720
+|title_representative = ''[[Диктатор]]''<ref> Юридично такої посади не існувало, але фактично Юзеф Пілсудський був справжнім головою держави з необмеженими повноваженнями до самої смерти, після чого цю роль взяв на себе Ридз-Сміглий. Вони були головами політичного табору "Санації", але юридично не мали влади, тобто мова йде про так званий "тіньовий уряд"</ref>
-|stat_pop3  =34849000
+|title_representative1 = '''[[Президент]]'''
-|footnotes  = <!--- Accepts wikilinks --->
+|year_leader1 = 1918-1922
+|leader1     = '''[[Юзеф Пілсудський]]''' ([[Начальник держави]])
+|leader2     = [[Габрієль Нарутович]]
+|year_leader2 = 1922
+|leader3     = [[Станіслав Войцеховський]]
+|year_leader3 = 1922—1926
+|leader4     = [[Ігнацій Мосцицький]]
+|year_leader4 = 1926—1939
+|year_representative1 = 1926—1935
+|representative1 = ''' [[Юзеф Пілсудський]]'''
+|representative2 = [[Едвард Ридз-Сміглий]]
+|year_representative2 = 1935—1939
 }}
 {{Історичні польські держави}}
@@ Рядок 92: / Рядок 93: @@
 [[8 грудня]] [[1919]] року Найвища Рада [[Антанта|Антанти]] на [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризькій мирній конференції]] визначила східний кордон Польщі по так званій «[[Лінія Керзона|лінії Керзона]]», за якою лишилися етнічні українські землі: [[Лемківщина]], [[Підляшшя]], [[Надсяння]], [[Сокальщина]], Равщина і [[Холмщина]]. Умовна «лінія Керзона» проходила через [[Гродно]]&nbsp;— [[Ялівка|Ялівку]]&nbsp;— [[Немирів]]&nbsp;— [[Берестя]]&nbsp;— [[Дорогуськ]]&nbsp;— [[Устилуг]], на схід від [[Грубешів|Грубешева]], через [[Крилів (Польща)|Крилів]], на захід від [[Рава-Руська|Рави-Руської]], на схід від [[Перемишль|Перемишля]] до [[Карпати|Карпат]] і мала становити не лише східний кордон Польщі, але й кордон між Польщею та Україною. На сході кордони включали території [[Західна Україна|Західної України]] та Західної Білорусі, а також Віленську область, захоплену 1920 року в [[Литва|Литви]].
-Одночасно, за рішенням [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризької мирної конференції]], до Польщі приєднано частини [[Померанія|Помор'я]] і [[Пруссія (край)|Пруссії]] та [[Познань]].
+Одночасно, за рішенням [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризької мирної конференції]], до Польщі приєднано частини [[Померанія|Помор'я]], [[Пруссія (край)|Пруссії]] та майже всю [[Провінція Позен|провінцію Позен]] з містом [[Познань]].
-У жовтні [[1921]]&nbsp;р. Польщі передано третину [[Сілезія|Сілезії]] ({{lang-pl|Śląsk}}). Унаслідок стабілізації кордонів [[1922]]&nbsp;р. територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис. кв. км. (52&nbsp;% території [[Річ Посполита|Республіки Обох Націй (Першої Речі Посполитої)]]).
+У жовтні [[1921]]&nbsp;р., внаслідок [[Сілезькі повстання|Сілезських повстань]], Польщі передано третину [[Верхня Сілезія|Сілезії]] ({{lang-pl|Śląsk}}). Унаслідок стабілізації кордонів [[1922]]&nbsp;р., після приєднання [[Серединна Литва|Серединної Литви]] ({{lang-pl|Litwa Środkowa}}), територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис. кв. км. (52&nbsp;% території [[Річ Посполита|Республіки Обох Націй (Першої Речі Посполитої)]]).
 У вересні 1939 року територію Польщі тимчасово окупували [[Окупація Польщі (1939–1945)|Німеччина]], [[Радянська окупація Західної України і Західної Білорусі|СРСР]], та [[Перша словацька республіка|Словаччина]]. [[Литва (1918–1940)|Литва]] взяла під контроль частину спірного [[Віленський край|Віленського краю]]<ref>''Ochmański J.'' Historia Litwy.&nbsp;— Wrocław&nbsp;: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990.&nbsp;— S. 324—325.&nbsp;— ISBN 83-04-03107-8. {{ref-pl}}</ref>.
@@ Рядок 106: / Рядок 107: @@
 Вважається, що Друга Польська Республіка припинила існування як [[суб'єкт міжнародного права]] 5 липня 1945 року, як наслідок [[Ялтинська конференція#Кордони УРСР|Ялтинських угод щодо східного кордону Польщі]].<ref>Peter D. Stachura. ''Poland, 1918—1945: An Interpretive and Documentary History of the Second Republic''. Routledge: London and New York, 2004.&nbsp;— xii + 221 p. {{ref-en}}</ref><ref>''Brzoza C., Sowa A.'' Historia Polski 1918—1945.&nbsp;— Kraków&nbsp;: Wydawnictwo Literackie, 2006.&nbsp;— 754 s.&nbsp;— ISBN 978-83-08-04125-3. {{ref-pl}}</ref>
-Польща після 1945 року була вже зовсім іншою державою.
+Польща після 1945 року була вже зовсім іншою [[Польська Народна Республіка|державою]].
 == Назва ==
@@ Рядок 115: / Рядок 116: @@
 == Загальні відомості ==
 [[Файл:Poland & The New Baltic States.jpg|міні|праворуч|290пкс|Кордони [[Друга Річ Посполита|Другої Речі Посполитої]] на [[1920]] рік]]
-Кордони Другої Польської Республіки визначено в [[1922]], у результаті поділів [[Німецька імперія|Німецької]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] й [[Російська імперія|Російської імперії]], а також воєн із [[Польсько-українська війна (1918—1919)|Західноукраїнською Народною Республікою]] та [[Польсько-радянська війна (1920)|Радянською Росією]]. Польща межувала з [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]], [[Веймарська республіка|Німецькою державою]], [[Латвія|Латвією]], [[Литва|Литвою]], [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] й [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]. На півночі мала вихід до [[Балтійське море|Балтійського моря]].
+Кордони Другої Польської Республіки визначено в [[1922]] році, у результаті поділів [[Німецька імперія|Німецької]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] й [[Російська імперія|Російської імперії]], а також воєн із [[Польсько-українська війна (1918—1919)|Західноукраїнською Народною Республікою]], [[Польсько-радянська війна (1920)|Радянською Росією&nbsp;]], [[Польсько-литовська війна|Литвою]] та [[Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт|Чехословаччиною]]. Польща межувала з [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]], [[Веймарська республіка|Німецькою державою]], [[Латвія|Латвією]], [[Литва|Литвою]], [[Румунське королівство|Румунським королівством]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] й [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]. На півночі мала вихід до [[Балтійське море|Балтійського моря]].
 Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої [[Річ Посполита|Речі Посполитої Двох Народів]], тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.
@@ Рядок 138: / Рядок 139: @@
 * [[15 липня]], [[1920]]&nbsp;— Сільськогосподарська реформа.
 * [[17 березня]], [[1921]]&nbsp;— Конституційний марш.
-* 1921&nbsp;— Альянс із [[Франція|Францією]] та [[Румунія|Румунією]].
+* 1921&nbsp;— Альянс із [[Франція|Францією]] та [[Румунське королівство|Румунією]].
 * Вибори до Сейму 1922-11-05 та Сенату&nbsp;— 1922-11-12.
 * Президент [[Габрієль Нарутович]], і його вбивство (16 грудня, [[1922]]).
@@ Рядок 145: / Рядок 146: @@
 *[[Травневий переворот|Травневий замах]]&nbsp;— ''Zamach majowy'', 1926, Травень, Юзеф Пілсудський робить [[державний переворот]]. Початок [[Санація (Польща)|санації]] уряду.
 * [[4 грудня]] [[1926]] [[Роман Дмовський|Романом Дмовським]] засноване націоналістичне політичне угруповання «Табір великої Польщі», [[Обоз Великопольський]], [[Народна демократія]].
-* 1928&nbsp;— [[Позапартійний блок співпраці]] в уряді Пілсудського.
+* 1928&nbsp;— [[Безпартійний блок співпраці з урядом|Безпартійний блок співпраці]] в уряді Пілсудського.
 * [[16 листопада]] [[1930]]&nbsp;— Вибори до парламенту.
 * [[25 липня]] [[1932]]&nbsp;— [[Договір про ненапад між СРСР і Польщею]].
@@ Рядок 151: / Рядок 152: @@
 * [[23 квітня]] [[1935]]&nbsp;— [[Польська конституція 1935 року|Квітнева Конституція]].
 * [[12 травня]] [[1935]]&nbsp;— Смерть [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]].
-* [[Гдиня]], [[Центральний індустріальний регіон (Польща)|Центральний Індустріальний Регіон (Польща)]] (1936), [[Євген Квитковський]].
+* [[Гдиня]], [[Центральний індустріальний регіон (Польща)|Центральний Індустріальний Регіон (Польща)]] (1936), [[Еугеніуш Квятковський]].
 * [[2 лютого]] [[1937]]&nbsp;— Створення політичної партії [[Союз Національної Єдності|Союзу Національної Єдності]].
 * Жовтень 1938&nbsp;— [[Анексія]] [[Заолжя]], [[Горна Орава|Горної Орави]], [[Татранська Яворжина|Татранської Яворжини]] у Чехословаччини.
 * [[2 січня]] [[1939]]&nbsp;— Смерть [[Роман Дмовський|Романа Дмовського]].
 * [[31 березня]] [[1939]]&nbsp;— Військові гарантії від Сполученого Королівства і Франції.
-* [[23 серпня]] [[1939]]&nbsp;— Акт про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною: [[Пакт Молотова — Ріббентропа]] з таємним протоколом про [[воєнний блок]], проти Польщі й інших країн.
+* [[23 серпня]] [[1939]]&nbsp;— Акт про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною: [[Пакт Молотова — Ріббентропа]] з [[Таємний додатковий протокол до Угоди про ненапад між Німеччиною та СРСР|таємним протоколом]] про [[воєнний блок]], проти Польщі й інших країн.
 * [[25 серпня]] [[1939]]&nbsp;— Альянс Польщі й Великої Британії.
@@ Рядок 163: / Рядок 164: @@
 [[Файл:Polish-soviet war 1920 Aftermath of Battle of Warsaw.jpg|thumb|290px|праворуч|Польські солдати показують захоплені Радянські бойові прапори після [[Варшавська битва (1920)|Варшавської битви]]]]
 [[Файл:Armoured Car Korfanty 1920.jpg|thumb|290px|right|Польський бронеавтомобіль ''Korfanty'' в 1920]]
-Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством [[5 листопада]] [[1916]], під керівництвом Ради Держави і (від [[15 жовтня]] [[1917]]) Ради Регентства (''Rada Regencyjna Królestwa Polskiego''), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.
+Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 року частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством [[5 листопада]] [[1916]], року під керівництвом Ради Держави і (від [[15 жовтня]] [[1917]]) Ради Регентства (''Rada Regencyjna Królestwa Polskiego''), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.
 Незабаром, перед кінцем Першої Світової Війни, [[7 жовтня]] [[1918]], Рада Регентства розпустила [[Рада Держави|Раду Держави]] й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За винятком [[Марксизм|марксистсько]]-орієнтованої [[Соціал-демократична Партія Королівства Польщі і Литви|Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви]], політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд [[Юзеф Свежинський|Юзефа Свежинського]] й розпочала військову присягу [[Збройні сили Польщі|Польської Армії]].
@@ Рядок 171: / Рядок 172: @@
 [[10 листопада]] Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з [[Магдебург]]а. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).
-Уряди було створено в [[Галичина|Галичині]] (колись підвладна Австрії південна Польща): засновується Національна Рада [[Тешинське герцогство|Тешинського Князівства]] (створено в листопаді 1918) і [[Польський Комітет Ліквідації]] (створено [[28 жовтня]]). Пізніше, розпочинається конфлікт у [[Львів|Львові]] між силами [[Військовий Комітет України|Військового Комітету України]] й польськими [[Львівські орлята|львівськими орлятами.]]
+Уряди було створено в [[Галичина|Галичині]] (колись підвладні Австрії українські землі): засновується Національна Рада [[Тешинське герцогство|Тешинського Князівства]] (створено в листопаді 1918) і [[Польський Комітет Ліквідації]] (створено [[28 жовтня]]). Пізніше, розпочинається конфлікт у [[Львів|Львові]] між силами [[Військовий Комітет України|Військового Комітету України]] й польськими [[Львівські орлята|львівськими орлятами.]]
 Після консультації з Пілсудським, уряд І. Дашинського розпустився, створено новий уряд [[Єнджей Морачевський|Є. Морачевського]].
@@ Рядок 185: / Рядок 186: @@
 [[23 серпня]] 1939 року підписано [[Пакт Молотова — Ріббентропа]], в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «[[Лінія Керзона|лінії Керзона]]».
-Після [[Польська кампанія (1939)|нападу на Польщу]] [[1 вересня]] 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом [[Ігнацій Мосцицький|Ігнацієм Мосцицьким]] переїхав до [[Румунія|Румунії]], перейшовши кордон у ніч з [[17 вересня|17]] на [[18 вересня]] 1939 року, і був інтернований румунською владою на вимогу Німеччини. У цей же день два фронти [[Червона армія|Червоної Армії]] СРСР [[Радянське вторгнення до Польщі|перейшли у наступ]] з метою окупувати частину Польщі, населену переважно непольським населенням, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа. В кінці вересня 1939 року сформовано, і до [[6 липня]] 1945 року він визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої, [[уряд Польщі у вигнанні]], а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі&nbsp;— [[Польська підпільна держава]] і його політичні та військові структури ([[Армія Крайова]]).
+Після [[Польська кампанія (1939)|нападу на Польщу]] [[1 вересня]] 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом [[Ігнацій Мосцицький|Ігнацієм Мосцицьким]] переїхав до [[Румунське королівство|Румунії]], перейшовши кордон у ніч з [[17 вересня|17]] на [[18 вересня]] 1939 року, і був інтернований румунською владою на вимогу Німеччини. У цей же день два фронти [[Червона армія|Червоної Армії]] СРСР [[Радянське вторгнення до Польщі|перейшли у наступ]] з метою окупувати частину Польщі, населену переважно непольським населенням, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа. В кінці вересня 1939 року сформовано, і до [[6 липня]] 1945 року він визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої, [[уряд Польщі у вигнанні]], а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі&nbsp;— [[Польська підпільна держава]] і його політичні та військові структури ([[Армія Крайова]]).
 Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні [[Велика Британія|Сполученим Королівством]] і [[Сполучені Штати Америки|США]] [[6 липня]] 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем Другої Речі Посполитої як [[суб'єкт міжнародного права|суб'єкта]] [[міжнародне право|міжнародного права]]. Остаточним акордом її існування в 1990 році стало передання президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні [[Ришард Качоровський|Ришарда Качоровського]] другому президентові [[Польща|Третьої Речі Посполитої]] і першому обраному в ході вільних виборів&nbsp;— [[Лех Валенса|Леху Валенсі]].
@@ Рядок 199: / Рядок 200: @@
 Основа польського процвітання базувалась на двох ключових інфраструктурних елементах. Перший&nbsp;— будівництво в [[Гдиня|Ґдині]] портового міста, що дозволило Польщі цілком обійти [[Вільне місто Данциг|Гданськ]] (який мав під сильним Нацистським тиском бойкотувати Польський експорт вугілля). Другий елемент&nbsp;— створення [[Центральний індустріальний регіон (Польща)|Центрального Індустріального Регіону]] (Centralny Okręg Przemysłowy). Але ці починання перервані й значною мірою знищені німецьким й радянським вторгненням та початком Другої світової війни<ref name="AHP">, ''Atlas Historii Polski'', Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2</ref>.
+== Аграрна політика Польщі на західно-українських землях ==
+Аграрна політика була спрямована на зміцнення польського окупац. режиму, через с-му заходів в економічній, особливо с.-г., сфері. ЗУЗ на момент встановлення польс. влади мали низку проблем в аграрній сфері. Серед них – малоземелля селян, черезсмужжя і вузькосмужжя, панщизняні пережитки у вигляді сервітутів, відробітків та боргових зобов’язань перед поміщиками, відсталий рівень агрокультури, відсутність коштів для модернізації с. госп-ва, в т. ч. для механізації, електрифікації села,  більшення площ під тех. к-рами, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин. Аналогічні труднощі мали селяни з етнічних польс. земель. Їх вирішення передбачалося політ. програмами низки польс. партій, зокр. найбільш впливових – ППС (Ю. Пілсудський), НДП (Р. Дмовський) та ПСЛ-Пяст (В. Вітос), що посідали панівні позиції у сеймі та урядах Польщі. В центрі їх аграрної політики було питання перерозподілу землі. Його вирішення здійснювалося виключно в інтересах польс. нас., шляхом реалізації низки заходів. Вони мали забезпечити екон. і політ. домінування польського етносу, сприяти його чисельному зростанню та зменшенню частки ін. народів, насамперед українців, у заг. стр-рі нас. ЗУЗ, а Галичину та Волинь перетворити на аграрно-сировинний придаток внутрішньої метрополії.
+Аграрна політика Польщі передбачала: 1) обмеження прав українців на користування землею (в Галичині до 03.1923 позбавлені права купляти землю, надалі при купівлі землі зазнавали дискримінаційних обмежень); 2) парцеляцію і продаж землі в Галичині й на Волині польс. переселенцям-осадникам; 3) обмеження діяльності та встановлення контролю за укр. с.-г. та екон. т-вами; 4) зосередження переробної та харчової пром-ті в руках польс. великих землевласників та акціонер. т-в і т. д. Реалізація цих напрямів аграрної політики відбувалася в результаті ухвалення відповідних законів парламетом, розпоряджень уряду, директив окремих мін-в та відомств.
+Ще в ході польсько-української та радянсько-польської війн польс. парламентом було прийнято низку законів, що заохочували польс. селян до служби в польс. армії. Ними передбачалося передання на пільгових умовах, а то й безкоштовно земельних наділів (парцель) усім офіцерам польс. війська, а також солдатам, які зазнали поранень, чи сім’ям загиблих. Нові землевласники мали поселятися компактними групами в прикордон. в-вах (насамперед у Галичині та на Волині). Їхні поселення (осади) ставали опорними пунктами для польс. влади в сільс. місцевості. Осадники отримували на пільгових умовах кредити, реманент, посівний матеріал, робочих тварин. Вони мали право на носіння вогнепальної зброї і проведення щотижневих локальних військ. навчань. У результаті за 1919–20 у Львівське, Станиславівське та Тернопільське в-ва було переселено понад 12 тис. сімей осадників, які отримали понад 200 тис. га землі. Понад 250 тис. га надано польс. осадникам на Волині. Активна колонізація ЗУЗ тривала до 1929, коли була загальмована світовою екон. кризою. Після 1933 практика осадництва була відновлена, хоча і в менших обсягах.
+Завдяки осадництву та кадровій політиці польс. властей у пром-ті й держ. стр-рах, ураховуючи природний приріст нас., частка поляків у Сх. Галичині 1921–31 зросла з 26,9 до 29,9 % (на 347 тис. осіб), а на Волині – з 11,1 до 15,5 % (на 155 тис. осіб).
+Аграрне осадництво суттєво погіршило екон. становище укр. селян Галичини та Волині, сприяло їхній еміграції за межі Польщі. Осадництво загострювало складні польс.-укр. взаємини, сприяло радикалізації укр. нац.-визвол. руху. Польс. осадники та поміщики виступали опорою польс. влади на місцях і вороже сприймалися українцями. Саме на ці категорії польського нас. було спрямовано саботажні акції ОУН.
+Земельне питання, через складну політичну ситуацію в Польщі, було об’єктом торгів між укр. послами і представниками проурядових партій у 1920 та 1934. В результаті домовленостей 1934 низка укр. громад. орг-цій та с.-г. т-в була допущена до парцеляції поміщицьких маєтків, хоча влада контролювала списки українців-парцелянтів. Активніше до участі у парцеляції допускали представників ГКЦ. Під виглядом земельн. реформ 1919–39 польс. влада реалізувала польс. с.-г. колонізацію укр. земель. В особі осадників передбачалося створити зразкові г-ва польс. фермерів, які мали стати соціальною опорою політ. режиму на сх. і пд.-сх. окраїнах Польщі й пом’якшити гостроту аграрного перенаселення у метрополії. Та більшу частину парцельованих земель придбали укр. селяни в ході т. зв. сусідської парцеляції чи викупивши її в польс. спекулянтів. Загалом дії польс. влади в аграрній сфері спричинили кількаразове зростання цін на землю. Спекулятивні ціни переважали будь-які ймовірні прибутки від землекористування і зумовлювали вимивання коштів із зх.-укр. села, збідніння місц. селянства. Результатом прорахунків польс. властей стало банкрутство частини польс. осадників, масова корупція у торгівлі землею на місцях. Унаслідок реалізації аграрних реформ більшість селян і с.-г. робітників, які придбали землю в борг, розорилися під вагою заборгованості й оподаткування. Продаж сел. майна за борги став звичним явищем. Лише після 1933 влада пом’якшила с-му оподаткування села. При цьому відбулася чергова дискримінація місц. населення. Було списано половину кредитів осадників, чверть кредитів поміщиків, скасовано податки для останніх. Фаворизування поміщиків та осадників здійснювалося під час закупівлі в нас. с.-г. продукції (для них закупівельні ціни були вищими за ринкові, тоді як для пересічних селян навпаки). Для поміщиків за рахунок селян запроваджувалися премії за експорт с.-г. продукції, знижувалися тарифи на перевезення збіжжя тощо.
+Земельне питання спричинило низку політ. скандалів і відставок. Так, близьких прем’єр-міністра Польщі В. Вітоса було викрито в спекуляціях із землею у Терноп. в-ві. Були й ін. гучні справи. Як правило, такі скандали використовувалися прихильниками режиму санації для посилення авторитаризму в д-ві.
+Аграрна політика Польщі впродовж міжвоєн. періоду, замість вирішення екон. проблем, призвела до загострення польс.-укр. взаємин. Укр. громадянство з кожним роком посилювало опір офіц. політиці польс. урядів, гуртувалося навколо власних політ. партій, громад. орг-цій, с.-г. т-в, ГКЦ. Заходи толерування осадників, окремих орг-цій та т-в у аграрних питаннях спричинили корупцію та розкрадання держ. коштів, зумовили численні спекуляції та махінації на ринку землі, негативно відобразилися на
+становищі с. госп-ва не лише ЗУЗ, але й цілої 2-ї Речі Посполитої, посилювали в країні антидемократ. процеси<ref>Вітенко М., Кугутяк М. Аграрна політика Польщі в західно-українських землях // [http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/12482/1/Західно-Українська%20Народна%20Республіка%201918-1923.%20Енциклопедія%20%5bТ.%201.%20A-Ж%5d%20Літ.%20ред.%20Г.%20Пославська%20%282018%29%20%5bHurtom%5d.pdf Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1]: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6  C. 31-33.</ref>.
 == Демографія ==
 [[Файл:Національності Польщі (1937).jpg|thumb|300px|right|Національності Польщі у 1937 році]]
-Отримавши за [[Ризький мир (1921)|Ризькою угодою]] території, більшість автохтонних мешканців яких становили українці, білоруси, литовці тощо, Польща стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року&nbsp;— 30,8&nbsp;%&nbsp;— становили не поляки<ref name="MJ">Joseph Marcus, ''Social and Political History of the Jews in Poland, 1919—1939'', Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, [http://books.google.com/books?vid=ISBN9027932395&id=82ncGA4GuN4C&pg=PA15&lpg=PA19&vq=Pilsudski&dq=Pilsudski,+re-establishment&sig=N32sSixr_MPeFwZ-UQhHUA_0qB4 Google Books, p. 17]</ref>.
+Отримавши за [[Ризький мир (1921)|Ризькою угодою]] території, більшість автохтонних мешканців яких становили [[українці]], [[білоруси]], [[литовці]] тощо, Польща стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року&nbsp;— 30,8&nbsp;%&nbsp;— становили не поляки<ref name="MJ">Joseph Marcus, ''Social and Political History of the Jews in Poland, 1919—1939'', Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, [http://books.google.com/books?vid=ISBN9027932395&id=82ncGA4GuN4C&pg=PA15&lpg=PA19&vq=Pilsudski&dq=Pilsudski,+re-establishment&sig=N32sSixr_MPeFwZ-UQhHUA_0qB4 Google Books]. — Р. 17.</ref>.
-Поляки переважали також у [[Вільнюс|Вільні]] і у [[Львів|Львові]]<ref>''Володимир Кубійович.'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 47, 50&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— 205 с.</ref>. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.
+Поляки переважали також у [[Вільнюс|Вільні]] і у [[Львів|Львові]]<ref>''[[Кубійович Володимир Михайлович|Кубійович В.]]'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939.&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— С. 47, 50.</ref>. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.
-Польща була також державою багатьох релігій. У [[1921]] році 16 057 229 поляка (приблизно 62,5&nbsp;%) були [[Католицька церква|римськими католиками]], 3 031 057 громадян Польщі (приблизно. 11,8&nbsp;%) були [[Східні католицькі церкви|католиками східного обряду]] (здебільшого [[Українська греко-католицька церква|українські греко-католики]] і [[Вірменська католицька церква|вірменські греко-католики]]), 2 815 817 (приблизно 10,95&nbsp;%) були [[Православ'я в Польщі|православними]], 2 771 949 (приблизно 10,8&nbsp;%) були [[Юдаїзм|юдеями]], і 940 232 (приблизно 3,7&nbsp;%) були протестантами (здебільшого [[Лютеранство|лютеранами]])<ref name="PSL">, Powszechny Spis Ludnosci r. 1921</ref><ref name="Davies">Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, [http://books.google.com/books?vid=ISBN0231128193&id=EBpghdZeIwAC&pg=PA299&lpg=PA299&vq=minorities+Jews+Ukrainians+percent&dq=Davies+minorities+Jews+Ukrainians&sig=DSpsbu1NQovhbLzjBqJyZM5-PRg Google Print, p.299]</ref>.
+Польща була також державою багатьох релігій. У [[1921]] році 16 057 229 осіб (приблизно 62,5&nbsp;%) були [[Католицька церква|римськими католиками]], 3 031 057 громадян Польщі (приблизно. 11,8&nbsp;%) були [[Східні католицькі церкви|католиками східного обряду]] (здебільшого [[Українська греко-католицька церква|українські греко-католики]] і [[Вірменська католицька церква|вірменські греко-католики]]), 2 815 817 (приблизно 10,95&nbsp;%) були [[Православ'я в Польщі|православними]], 2 771 949 (приблизно 10,8&nbsp;%) були [[Юдаїзм|юдеями]], і 940 232 (приблизно 3,7&nbsp;%) були протестантами (здебільшого [[Лютеранство|лютеранами]])<ref name="PSL">, Powszechny Spis Ludnosci r. 1921</ref><ref name="Davies">Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, [http://books.google.com/books?vid=ISBN0231128193&id=EBpghdZeIwAC&pg=PA299&lpg=PA299&vq=minorities+Jews+Ukrainians+percent&dq=Davies+minorities+Jews+Ukrainians&sig=DSpsbu1NQovhbLzjBqJyZM5-PRg Google Print, p.299]</ref>.
 {|class="wikitable"
@@ Рядок 401: / Рядок 421: @@
 {{Президенти Польщі}}
 {{Розпад Російської імперії}}
+{{Бібліоінформація}}
 [[Категорія:II Річ Посполита|*]]
 [[Категорія:Колишні новітні держави Польщі]]

Польська Республіка (1918—1939): відмінності між версіями

Поточна версія на 20:02, 24 липня 2024

Назва

Загальні відомості

Залежні й автономні території

Хронологія

Формування

Друга Світова Війна

Політичний устрій

Економіка

Аграрна політика Польщі на західно-українських землях

Демографія

Адміністративний поділ

Див. також

Примітки

Джерела та література

Навігаційне меню

Пошук