Російський державний історичний архів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Російський державний історичний архів
РДІА
Дата відкриття 1922 як рос. Ленинградские отделения секций Центрального архива РСФСР
Кількість одиниць зберігання 6,5 млн.
Хронологічні рамки документів кінець XVIII ст. — 1917 р.
Керівник Костанов Олександр Іванович
Місце-розташування Росія Росія Москва, рос. Заневский проспект, 36
Сайт fgurgia.ru/start.do
Логотип Вікісховища commons:Category:Archives in Russia на Вікісховищі
Мапа

Російський державний історичний архів, РДІА (рос. Российский государственный исторический архив, РГИА) — архівна установа Російської Федерації.

Історія

Архів було засновано 1925 року як Ленінградський центральний історичний архів, на базі Ленінградських відділень Центрархіва СРСР, який у свою чергу був заснований трьома роками раніше. У цих секціях матеріали, в майбутньому сформували РГІА, зберігалися в II (юридичному) відділенні, секції народного господарства та ін.. У 1924 році ці матеріали були на якийсь час перевезені в Москву, як частина так званого Петроградського історико-революційного архіву.

В 1929 році Ленінградський і Московський державний історичний архіви були об'єднані в Центральний Історичний Архів СРСР, у складі якого діяло Ленінградське відділення (ЛВЦІА), розділене на 4 відділення: народного господарства, політики і права, культури і побуту і армії і флоту, а в 1934 році на базі цих архівних відділень ЛОЦІА були створені незалежні архіви (Архів народного господарства, Архів внутрішньої політики, культури і побуту), пізніше з 1936 року стали центральними. У 1941 році на їх основі був створений Центральний державний історичний архів Ленінграда (ЦДІАЛ).

1961 року архів отримав свою остаточну назву до кінця Радянської епохи — Центральний державний історичний архів СРСР. У ЦДІА СРСР було передано частину фондів вищих і центральних установ Російської імперії, і навіть ряд фондів особового походження, що зберігалися раніше в Центральному державному історичному архіві Москви (ЦГІАМ) і Центрального архіву давніх актів (ЦДАДА).

У 1992 році архів отримав свою колишню назву — Російський державний історичний архів. У 1993 році був включений до Державного звіт особливо цінних об'єктів культурної спадщини народів Російської Федерації.

До 2006 року архів знаходився у будівлі Сенату та Синоду, але потім у зв'язку з передачею цієї будівлі Конституційному суду та Президентської бібліотеці архів переїхав у спеціально для нього побудоване нову будівлю.[1]

З архівом пов'язано гучну кримінальну справу про крадіжку кількох тисяч старовинних документів з його фондів антикваром Володимиром Файнбергом.

Примітки

  1. Здания Сената и Синода в Петербурге освобождают к приезду Конституционного суда [Архівовано 19 липня 2013 у Wayback Machine.] NEWSru 29 березня 2006. (рос.)

Посилання