Театр Бергоньє: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
→Початки: Орфографія Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
(Не показані 11 проміжних версій 9 користувачів) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
{{Театр |
{{Театр |
||
| назва =Театр Бергоньє |
| назва =Театр Бергоньє |
||
| зображення = |
| зображення = Театр Бергонье.jpg |
||
| розмір_зображення = |
| розмір_зображення = |
||
| підпис = |
| підпис = |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
| репертуар = |
| репертуар = |
||
| керівництво = |
| керівництво = |
||
| |
| вебсторінка = |
||
}} |
}} |
||
'''Театр Бергоньє''' — київський театрально-розважальний комплекс, |
'''Театр Бергоньє''' — київський театрально-розважальний комплекс, у приміщенні якого в різні часи працювали трупи відомих київських театрів й аматорських театральних колективів, відбувалися суспільні події в житті Києва. З 1924 року в цьому приміщенні працює [[Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки]]. |
||
== Початки == |
== Початки == |
||
Бергоньє театр заснований [[французи|французьким]] підприємцем [[Оґюст Берґоньє|Оґюстом Берґоньє]], який у [[1868]] році у Києві, на перетині Кадетської вулиці (пізніше Фундуклеївської, тепер [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|вулиця Богдана Хмельницького]], 5) та |
Бергоньє театр заснований [[французи|французьким]] підприємцем [[Оґюст Берґоньє|Оґюстом Берґоньє]], який у [[1868]] році у Києві, на перетині Кадетської вулиці (пізніше Фундуклеївської, тепер [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|вулиця Богдана Хмельницького]], 5) та Новоєлизаветинської вулиці (тепер [[Вулиця Євгена Чикаленка (Київ)|вулиця Євгена Чикаленка]]) придбав земельну ділянку і перетворив її на джерело доходів. У вересні [[1874]] року тут було побудовано частково дерев'яне приміщення [[цирк]]у, в лютому [[1875]] року — кам'яне приміщення та двоповерховий будинок (архітектектор [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]]). У грудні того ж року приміщення [[оренда|орендував]] [[князь]] Оболенський для театру-цирку «Альказар». |
||
== Драматичний театр (1878—1898) == |
== Драматичний театр (1878—1898) == |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
== Антрепризний театр (1898—1919) == |
== Антрепризний театр (1898—1919) == |
||
З [[20 грудня]] [[1897]] року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації [[фільм]]ів. |
З [[20 грудня]] [[1897]] року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації [[фільм]]ів. У театрі гастролювали [[італійці|італійські]] [[опера|оперні]] трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних і пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який назвав [[Драматичний театр Соловцова]]. |
||
У жовтні [[1917]] року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання [[Київська Рада робітничих і солдатських депутатів|Київської Ради робітничих і солдатських депутатів]] та представників [[гарнізон]]у, профспілок і [[фабзавком]]ів, які ухвалили рішення про озброєне [[повстання]] і яка обрала [[революційний комітет]]. |
|||
У 1917—1918 роках у театрі Бергоньє працював так званий Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича, в 1917 році відбулися виступи «[[Молодий театр (Леся Курбаса)|Молодого театру]]», в 1919 році — [[Театр Червоної Армії]]. Ці часи згадуються в спогадах актриси Ш. Й. Король-Ільїної.<ref>[https://agitprom2014.blogspot.com/2018/04/blog-post_86.html Небесная автобиография // Михаил Король: Короли, Семейные предания] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180818150634/https://agitprom2014.blogspot.com/2018/04/blog-post_86.html |date=18 серпня 2018 }}{{ref-ru}}</ref> |
|||
== Театр мініатюр Максіна-Милорадовича (1917—1918) == |
== Театр мініатюр Максіна-Милорадовича (1917—1918) == |
||
''Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича'' працював в театрі Бергоньє 1917—1918 років. Його очолювали адміністратор [[Максін Макс Карлович|Макс Максін]] (згодом — відомий німецький кінопродюсер Макс Пфайффер) та актор і антрепренер [[Милорадович Петро Михайлович|Петро Милорадович]]. |
|||
1918 року Макс Максін як орендатор театру «Бергоньє» разом з антрепренером театру «Соловцов» [[Дуван-Торцов Ісаак Езрович|Ісааком Дуваном-Торцовим]] відмовлявся передавати приміщення цього театру створеному 1918 року [[Державний драматичний театр|Державному драматичному театру]]. У доповіді Раді Міністрів [[Українська Держава|Української Держави]] [[Дорошенко Петро Якович|Петро Дорошенко]] цей крок оцінював таким чином: «Зважаючи на те, що Максін є типичним для сього часу театральним спекулянтом: в Києві їм орендується в даний мент три театральні будинки; в двох він дає невисокого сорту фарс, а в третьому — власне в будинку театру „Бергоньє“, ним утримується дуже низькопробний театр мініатюр, який прислужується до грубого смаку юрби, находжу можливим ввійти з представленням, аби помешкання театру „Бергоньє“ було зреквізовано для потреби Державного драматичного театру».<ref> |
1918 року Макс Максін як орендатор театру «Бергоньє» разом з антрепренером театру «Соловцов» [[Дуван-Торцов Ісаак Езрович|Ісааком Дуваном-Торцовим]] відмовлявся передавати приміщення цього театру створеному 1918 року [[Державний драматичний театр|Державному драматичному театру]]. У доповіді Раді Міністрів [[Українська Держава|Української Держави]] [[Дорошенко Петро Якович|Петро Дорошенко]] цей крок оцінював таким чином: «Зважаючи на те, що Максін є типичним для сього часу театральним спекулянтом: в Києві їм орендується в даний мент три театральні будинки; в двох він дає невисокого сорту фарс, а в третьому — власне в будинку театру „Бергоньє“, ним утримується дуже низькопробний театр мініатюр, який прислужується до грубого смаку юрби, находжу можливим ввійти з представленням, аби помешкання театру „Бергоньє“ було зреквізовано для потреби Державного драматичного театру».<ref>{{Cite web |url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF%2FNvkkarogo_2013_13_17.pdf |title=Руслан Леоненко. Олександр Загаров у Державному драматичному театрі (Київ, 1918—1919): Організаційні Аспекти. — С. 198 |accessdate=2 квітня 2022 |archive-date=31 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220331224935/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF%2FNvkkarogo_2013_13_17.pdf }}</ref> Але через заперечення німецького командування, яке планувало використання театру для культурних потреб німецьких вояків, приміщення театру «Бергоньє» так і не було реквізоване. |
||
== Бергоньє в Країні Рад (1919—1926) == |
== Бергоньє в Країні Рад (1919—1926) == |
||
Рядок 51: | Рядок 51: | ||
== Часи «російської драми» (після 1926) == |
== Часи «російської драми» (після 1926) == |
||
З [[1926]] року в театрі розпочалися [[спектакль|спектаклі]] колишньої трупи «театру Соловцова», яку згодом назвали [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Російським драматичним театром]]. |
З [[1926]] року в театрі розпочалися [[спектакль|спектаклі]] колишньої трупи «театру Соловцова», яку згодом назвали [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Російським драматичним театром]], а потім [[Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки|Національним академічним драматичним театром імені Лесі Українки]]. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 63: | Рядок 63: | ||
* [https://web.archive.org/web/20130501175933/http://www.oldkyiv.org.ua/data/rus_dram_th.php?lang=ua]oldkyiv.org.ua |
* [https://web.archive.org/web/20130501175933/http://www.oldkyiv.org.ua/data/rus_dram_th.php?lang=ua]oldkyiv.org.ua |
||
* [https://web.archive.org/web/20090210101427/http://interesniy.kiev.ua/old/7137/7143/9834]interesniy.kiev.ua |
* [https://web.archive.org/web/20090210101427/http://interesniy.kiev.ua/old/7137/7143/9834]interesniy.kiev.ua |
||
* [http://relax.ua/art/teatr_ukrainki/]relax.ua/art |
* [http://relax.ua/art/teatr_ukrainki/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100413213316/http://relax.ua/art/teatr_ukrainki |date=13 квітня 2010 }}relax.ua/art |
||
{{-}}{{Theatre-stub}} |
{{-}}{{Theatre-stub}} |
||
{{Театри Києва}} |
{{Театри Києва}} |
||
{{Вулиця Богдана Хмельницького (Київ |
{{Вулиця Богдана Хмельницького (Київ)}} |
||
[[Категорія:Колишні театри Києва]] |
[[Категорія:Колишні театри Києва]] |
||
[[Категорія:Театри, засновані 1868]] |
[[Категорія:Театри, засновані 1868]] |
||
[[Категорія:Споруди, збудовані 1868]] |
[[Категорія:Споруди, збудовані 1868]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Засновані в Києві 1868]] |
||
[[Категорія:Засновані в Україні 1868]] |
Поточна версія на 08:48, 13 березня 2024
Театр Бергоньє | ||||
---|---|---|---|---|
50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д.Координати: 50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | ||||
Архітектор | В. М. Ніколаєв | |||
Тип | стаціонарний | |||
Відкрито | 1868 | |||
Роки роботи | 1868—1878, 1878—1919, 1919—1926 | |||
Перебудовано | 1878, 1926 | |||
Колишні назви | Театр Бергоньє, театр-цирк «Аль-Казарі», «Московське товариство драматичних акторів» (М. М. Соловцов), перший кінотеатр, Театр мініатюр, «Молодий театр», Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, театр «Березіль». | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
| ||||
|
Театр Бергоньє — київський театрально-розважальний комплекс, у приміщенні якого в різні часи працювали трупи відомих київських театрів й аматорських театральних колективів, відбувалися суспільні події в житті Києва. З 1924 року в цьому приміщенні працює Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки.
Бергоньє театр заснований французьким підприємцем Оґюстом Берґоньє, який у 1868 році у Києві, на перетині Кадетської вулиці (пізніше Фундуклеївської, тепер вулиця Богдана Хмельницького, 5) та Новоєлизаветинської вулиці (тепер вулиця Євгена Чикаленка) придбав земельну ділянку і перетворив її на джерело доходів. У вересні 1874 року тут було побудовано частково дерев'яне приміщення цирку, в лютому 1875 року — кам'яне приміщення та двоповерховий будинок (архітектектор Володимир Ніколаєв). У грудні того ж року приміщення орендував князь Оболенський для театру-цирку «Альказар».
В вересні 1878 року Бергоньє побудував ще один двоповерховий будинок; у внутрішній його частині знаходився театр, на другому поверсі — готель «Ліон». З 1878 року театр орендували різні антрепренери: російський драматург Н. Н. Савін і його опереткова трупа, театральні групи С. С. Іваненко, І. Я. Сетіва. В 1882 році (жовтні — грудні) в театрі виступала трупа Григорія Ашкаренка за участі Марка Кропивницького (поставлена меморіальна дошка Кропивницькому М. Л.), в 1883 році — театральна труппа М. П. Старицького. В 1883 році приміщення перебудовано під драмтеатр. Починаючи з 1884 року протягом семи років в Бергоньє театр приїжджали на гастролі «Московське товариство драматичних акторів», очолюване М. М. Соловцовим, а в 1891 році він заснував антрепризно-пересувний «Соловцов Театр».
З 20 грудня 1897 року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації фільмів. У театрі гастролювали італійські оперні трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних і пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який назвав Драматичний театр Соловцова.
У жовтні 1917 року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання Київської Ради робітничих і солдатських депутатів та представників гарнізону, профспілок і фабзавкомів, які ухвалили рішення про озброєне повстання і яка обрала революційний комітет.
У 1917—1918 роках у театрі Бергоньє працював так званий Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича, в 1917 році відбулися виступи «Молодого театру», в 1919 році — Театр Червоної Армії. Ці часи згадуються в спогадах актриси Ш. Й. Король-Ільїної.[1]
Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича працював в театрі Бергоньє 1917—1918 років. Його очолювали адміністратор Макс Максін (згодом — відомий німецький кінопродюсер Макс Пфайффер) та актор і антрепренер Петро Милорадович.
1918 року Макс Максін як орендатор театру «Бергоньє» разом з антрепренером театру «Соловцов» Ісааком Дуваном-Торцовим відмовлявся передавати приміщення цього театру створеному 1918 року Державному драматичному театру. У доповіді Раді Міністрів Української Держави Петро Дорошенко цей крок оцінював таким чином: «Зважаючи на те, що Максін є типичним для сього часу театральним спекулянтом: в Києві їм орендується в даний мент три театральні будинки; в двох він дає невисокого сорту фарс, а в третьому — власне в будинку театру „Бергоньє“, ним утримується дуже низькопробний театр мініатюр, який прислужується до грубого смаку юрби, находжу можливим ввійти з представленням, аби помешкання театру „Бергоньє“ було зреквізовано для потреби Державного драматичного театру».[2] Але через заперечення німецького командування, яке планувало використання театру для культурних потреб німецьких вояків, приміщення театру «Бергоньє» так і не було реквізоване.
У квітні 1919 році приміщення Бергоньє театру було передано Першому театру Української Радянської Республіки імені Шевченка, який працював у ньому до зими 1923 року. Протягом 1922—1925 років тут перебували й інші театри (здебільшого пересувні), зокрема, в 1924 році — театр «Березіль», який очолював Лесь Курбас. В 1925 році прийнято рішення про його часткову реставрацію, яку було закінчено в 1926 році.
З 1926 року в театрі розпочалися спектаклі колишньої трупи «театру Соловцова», яку згодом назвали Російським драматичним театром, а потім Національним академічним драматичним театром імені Лесі Українки.
- ↑ Небесная автобиография // Михаил Король: Короли, Семейные предания [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Руслан Леоненко. Олександр Загаров у Державному драматичному театрі (Київ, 1918—1919): Організаційні Аспекти. — С. 198 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- [1]oldkyiv.org.ua
- [2]interesniy.kiev.ua
- [3] [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]relax.ua/art
Це незавершена стаття про театр. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |