Театр Бергоньє: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 10: Рядок 10:
| широта =50.4447644
| широта =50.4447644
| довгота =30.5185185
| довгота =30.5185185
| архітектор_будівлі = [[Ніколаєв Володимир Миколайович|В. М. Ніколаєв]]
| архітектор_будівлі = [[Ніколаєв Володимир Миколайович|В. М. Ніколаєв]]
| власник =
| власник =
| місткість =
| місткість =
Рядок 32: Рядок 32:
== Драматичний театр (1878—1898) ==
== Драматичний театр (1878—1898) ==
[[Файл:Театр Соловцов Киев 1890 01.jpg|міні|250пкс|ліворуч|Будівля Театру Бергоньє, де проводилися вистави трупи театру «Соловцов»]]
[[Файл:Театр Соловцов Киев 1890 01.jpg|міні|250пкс|ліворуч|Будівля Театру Бергоньє, де проводилися вистави трупи театру «Соловцов»]]
В вересні [[1878]] року Бергоньє побудував ще один двоповерховий будинок; у внутрішній його частині знаходився театр, на другому поверсі — [[готель «Ліон»]]. З [[1878]] року театр орендували різні [[антрепренер]]и: російський [[драматург]] Н. Н. Савін і його [[оперетка|опереткова]] трупа, театральні групи С. С. Іваненко, І. Я. Сетіва. В [[1882]] році (''жовтні — грудні'') в театрі виступала трупа [[Ашкаренко Григорій Андрійович|Григорія Ашкаренка]] за участі [[Кропивницький Марко Лукич|Марка Кропивницького]] (''поставлена меморіальна дошка Кропивницькому М. Л.''), в [[1883]] році — театральна труппа М. П. Старицького. В [[1883]] році приміщення перебудовано під драмтеатр. Починаючи з [[1884]] року протягом семи років в Бергоньє театр приїжджали на [[гастролі]] «Московське товариство драматичних акторів», очолюване [[Миколай Соловцов|М. М. Соловцовим]], а в [[1891]] році він заснував антрепризно-пересувний «Соловцов Театр».
В вересні [[1878]] року Бергоньє побудував ще один двоповерховий будинок; у внутрішній його частині знаходився театр, на другому поверсі — [[готель «Ліон»]]. З [[1878]] року театр орендували різні [[антрепренер]]и: російський [[драматург]] Н. Н. Савін і його [[оперетка|опереткова]] трупа, театральні групи С. С. Іваненко, І. Я. Сетіва. В [[1882]] році (''жовтні — грудні'') в театрі виступала трупа [[Ашкаренко Григорій Андрійович|Григорія Ашкаренка]] за участі [[Кропивницький Марко Лукич|Марка Кропивницького]] (''поставлена меморіальна дошка Кропивницькому М. Л.''), в [[1883]] році — театральна труппа М. П. Старицького. В [[1883]] році приміщення перебудовано під драмтеатр. Починаючи з [[1884]] року протягом семи років в Бергоньє театр приїжджали на [[гастролі]] «Московське товариство драматичних акторів», очолюване [[Миколай Соловцов|М. М. Соловцовим]], а в [[1891]] році він заснував антрепризно-пересувний «Соловцов Театр».


== Антрепризний театр (1898—1919) ==
== Антрепризний театр (1898—1919) ==
Рядок 38: Рядок 38:
З [[20 грудня]] [[1897]] року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації [[фільм]]ів. В театрі гастролювали [[італійці|італійські]] [[опера|оперні]] трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних та пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який й назвав [[Драматичний театр Соловцова]].
З [[20 грудня]] [[1897]] року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації [[фільм]]ів. В театрі гастролювали [[італійці|італійські]] [[опера|оперні]] трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних та пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який й назвав [[Драматичний театр Соловцова]].


В жовтні [[1917]] року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання [[Київська Рада робітничих і солдатських депутатів|Київської Ради робітничих і солдатських депутатів]] та представників [[гарнізон]]у, профспілок і [[фабзавком]]ів, які прийняли рішення про озброєне [[повстання]] і яка обрала [[революційний комітет]]. В 1917—1918 роках в Бергоньє театрі працював [[Театр мініатюр Милорадовича|Театр мініатюр]], очолюваний актором [[Милорадович Петро Михайлович|П. М. Милорадовичем]], в 1917 році відбулися виступи «[[Молодий театр (Леся Курбаса)|Молодого театру]]», в 1919 році — [[Театр Червоної Армії]].
В жовтні [[1917]] року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання [[Київська Рада робітничих і солдатських депутатів|Київської Ради робітничих і солдатських депутатів]] та представників [[гарнізон]]у, профспілок і [[фабзавком]]ів, які прийняли рішення про озброєне [[повстання]] і яка обрала [[революційний комітет]]. В 1917—1918 роках в Бергоньє театрі працював [[Театр мініатюр Милорадовича|Театр мініатюр]], очолюваний актором [[Милорадович Петро Михайлович|П.&nbsp;М.&nbsp;Милорадовичем]], в 1917 році відбулися виступи «[[Молодий театр (Леся Курбаса)|Молодого театру]]», в 1919 році&nbsp;— [[Театр Червоної Армії]]. Ці часи згадуються в спогадах актриси Ш.&nbsp;Й.&nbsp;Король-Ільїної.<ref>[https://agitprom2014.blogspot.com/2018/04/blog-post_86.html Небесная автобиография]</ref>


== Бергоньє в Країні Рад (1919—1926) ==
== Бергоньє в Країні Рад (1919—1926) ==
Рядок 49: Рядок 49:
* [[Театр «Соловцов»]]
* [[Театр «Соловцов»]]
* [[Театральне мистецтво в Києві#Театри Бергоньє та Соловцова|Театри Бергоньє та Соловцова]]
* [[Театральне мистецтво в Києві#Театри Бергоньє та Соловцова|Театри Бергоньє та Соловцова]]

== Примітки ==
{{reflist}}


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 10:00, 18 серпня 2018

Театр Бергоньє
50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д. / 50.44476440002777196; 30.518518500027777662Координати: 50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д. / 50.44476440002777196; 30.518518500027777662{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Країна Україна Україна
Місто
Київ Київська губернія
Архітектор В. М. Ніколаєв
Тип стаціонарний
Відкрито 1868
Роки роботи 1868—1878, 1878—1919, 1919—1926
Перебудовано 1878, 1926
Колишні назви Театр Бергоньє, театр-цирк «Аль-Казарі», «Московське товариство драматичних акторів» (М. М. Соловцов), перший кінотеатр, Театр мініатюр, «Молодий театр», Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, театр «Березіль».
Ідентифікатори і посилання
Мапа

Початки

Бергоньє театр заснований французьким підприємцем Оґюстом Берґоньє, який у 1868 році у Києві, на перетині Кадетської вулиці (пізніше Фундуклеївської, тепер вулиця Богдана Хмельницького, 5) та Новоєлізаветинської вулиці (тепер Пушкінська вулиця) придбав земельну ділянку і перетворив її на джерело доходів. У вересні 1874 року тут було побудовано частково дерев'яне приміщення цирку, в лютому 1875 року — кам'яне приміщення та двоповерховий будинок (архітектектор Володимир Ніколаєв). У грудні того ж року приміщення орендував князь Оболенський для театру-цирку «Альказар».

Драматичний театр (1878—1898)

Будівля Театру Бергоньє, де проводилися вистави трупи театру «Соловцов»

В вересні 1878 року Бергоньє побудував ще один двоповерховий будинок; у внутрішній його частині знаходився театр, на другому поверсі — готель «Ліон». З 1878 року театр орендували різні антрепренери: російський драматург Н. Н. Савін і його опереткова трупа, театральні групи С. С. Іваненко, І. Я. Сетіва. В 1882 році (жовтні — грудні) в театрі виступала трупа Григорія Ашкаренка за участі Марка Кропивницького (поставлена меморіальна дошка Кропивницькому М. Л.), в 1883 році — театральна труппа М. П. Старицького. В 1883 році приміщення перебудовано під драмтеатр. Починаючи з 1884 року протягом семи років в Бергоньє театр приїжджали на гастролі «Московське товариство драматичних акторів», очолюване М. М. Соловцовим, а в 1891 році він заснував антрепризно-пересувний «Соловцов Театр».

Антрепризний театр (1898—1919)

З 20 грудня 1897 року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації фільмів. В театрі гастролювали італійські оперні трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних та пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який й назвав Драматичний театр Соловцова.

В жовтні 1917 року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання Київської Ради робітничих і солдатських депутатів та представників гарнізону, профспілок і фабзавкомів, які прийняли рішення про озброєне повстання і яка обрала революційний комітет. В 1917—1918 роках в Бергоньє театрі працював Театр мініатюр, очолюваний актором П. М. Милорадовичем, в 1917 році відбулися виступи «Молодого театру», в 1919 році — Театр Червоної Армії. Ці часи згадуються в спогадах актриси Ш. Й. Король-Ільїної.[1]

Бергоньє в Країні Рад (1919—1926)

У квітні 1919 році приміщення Бергоньє театру було передано Першому театру Української Радянської Республіки імені Шевченка, який працював у ньому до зими 1923 року. Протягом 1922—1925 років тут перебували й інші театри (здебільшого пересувні), зокрема, в 1924 році — театр «Березіль», який очолював Лесь Курбас. В 1925 році прийнято рішення про його часткову реставрацію, яку було закінчено в 1926 році.

Часи «російської драми» (після 1926)

З 1926 року в театрі розпочалися спектаклі колишньої трупи «театру Соловцова», яку згодом назвали Російським драматичним театром.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Небесная автобиография

Посилання

  • [1]oldkyiv.org.ua
  • [2]interesniy.kiev.ua
  • [3]relax.ua/art
Театр Це незавершена стаття про театр.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Театр_Бергоньє&oldid=23144657