CS (іритант): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Олег.Н (обговорення | внесок) м →Визначення: вікіфікація |
|||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
== Визначення == |
== Визначення == |
||
Наявність аерозолів CS у повітрі можна визначити індикаторними трубками ИТ-47 та ИТ-49. Проте, на заваді точному визначенню може стати наявність у повітрі речовин, що вступають в реакцію з реагентами всередині трубок. Зокрема, це може бути: [[синильна кислота]], |
Наявність аерозолів CS у повітрі можна визначити індикаторними трубками ИТ-47 та ИТ-49. Проте, на заваді точному визначенню може стати наявність у повітрі речовин, що вступають в реакцію з реагентами всередині трубок. Зокрема, це може бути: [[синильна кислота]], [[хлороціан]], [[антрацен]]овий дим, [[фосген]] та [[люїзит]], пари [[Хлороводень|хлороводню]], [[хлор]], [[Хлориди|металхлоридні]] дими<ref>{{cite book | chapter = 7.5.1. Речовина CS | title = Бойові токсичні хімічні речовини | author = Дядченко В. В. | year = 2018 | isbn = 978-617-7555-31-4 | pages=413-415 }}</ref>. |
||
== Бойове застосування == |
== Бойове застосування == |
||
Версія за 05:00, 21 березня 2024
| CS | |
|---|---|
| |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
CS (2-Хлоробензальмалононітрил) — бойова отруйна речовина подразнювальної дії.
Вперше синтезована Британськими науковцями Корсоном та Статоном (від ініціалів й утворена її назва — англ. Corson та англ. Stoughton) в 1928 році.
За нормальних умов — біла або світло-жовта речовина, помірно розчинна у воді, добре розчинна в ацетоні та бензолі[1]. Основний спосіб переведення у аерозольний стан — термічна сублімація[2].
Має такі хімічні назви:[2]
- Динітрил о-хлорбензиліденмалонової кислоти.
- Динітрил 2-хлорбензиліденмалонової кислоти.
- 2-Хлорбензиліденмалонодинітрил.
- о-Хлорбензальмалонодинітрил.
- 1,1-Диціан-2-(2-хлорфеніл)-етилен
- α-Ціан-β-(о-хлорфеніл)-акрилонітрил.
Визначення
Наявність аерозолів CS у повітрі можна визначити індикаторними трубками ИТ-47 та ИТ-49. Проте, на заваді точному визначенню може стати наявність у повітрі речовин, що вступають в реакцію з реагентами всередині трубок. Зокрема, це може бути: синильна кислота, хлороціан, антраценовий дим, фосген та люїзит, пари хлороводню, хлор, металхлоридні дими[3].
Бойове застосування
Слід зазначити, що застосування хімічних засобів боротьби з заворушеннями (зокрема, речовин сльозогінної дії до яких належить CS) «як засіб ведення війни» заборонено Конвенцією про хімічну зброю (стаття 1, пункт 5) та Женевським протоколом 1925 року[4].
Війна у В'єтнамі
Сполучені Штати ратифікували Женевський протокол 1925 року 22 січня 1975 року[5].
У вересні 1965 року підрозділ морських піхотинців успішно застосував речовину CS аби примусити бійців В'єтконгу звільнити підземний комплекс разом з близько 400 цивільними. Цей випадок спонукав Об'єднаний комітет начальників штабів 3 листопада 1965 року надати дозвіл застосування речовин CS та CN. Відтоді американські військові застосовували речовину CS для зачистки підземних комплексів та фортифікацій, патрулями для відриву від переслідування, її розпилювали, аби завадити противнику доступ до певних ділянок місцевості[6].
8 квітня 1975 року Президент Джеральд Форд видав указ 11850 яким було заборонене перше застосування речовин подразнювальної дії в бойових умовах за певними винятками. Перше застосування або застосування у відповідь можливе лише з дозволу Президента[5].
Американські військові мали на озброєнні хімічні гранати M7A2 та M25A2. Також вони застосовували імпровізовані вибухові пристрої для розпорошення отруйної речовини, скидали контейнери з отруйною речовиною з вертольотів, тощо. При зачистці підземних тунелів отруйну речовину нагнітали під землю з господарських розпорошувачів гербіцидів «Mity Mite» (офіційно — M106)[6].
«Тунельні щури» мали звичайні протигази, які захищали їх від CS та диму від димових гранат, але не давали жодного захисту від чадного газу чи браку кисню в погано провітрюваних тісних тунелях[6].
Російсько-українська війна
Попри заборону застосування отруйних речовин подразнювальної дії російські бойовики та російські військові неодноразово застосовували гранати К-51 (отруйна речовина — CS). Зокрема, під час боїв за термінали Донецького аеропорту в 2015 році. Тоді було неодноразово помічено застосування сльозогінної отруйної речовини проти українських захисників[7][8].
Сили оборони України неодноразово повідомляли про застосування цих хімічних гранат під час повномасштабного вторгнення з лютого 2022 року. Тепер вже росіяни скидали ці гранати на позиції українських військ з квадракоптерів[9][10].
Траплялись і випадки, коли українським військовим вдалось засобами радіоелектронної боротьби знешкодувати ворожі квадрокоптери, з хімічною гранатою для скидання на позиції українських захисників[11], відомі й випадки, коли безпілотники збивали[12].
Численні випадки із застосуванням отруйної речовини типу CS тяжкими пораненнями українських захисників і летальним випадком були зафіксовані наприкінці 2023 року в Запорізькій області[13].
9 грудня 2022 року під час засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні Європейський Союз засудив застосування гранат із сльозогінним газом російськими військовими[14].
Станом на кінець грудня 2023 року від початку повномасштабного вторгнення Сили оборони України зафіксували 465 фактів застосування російськими військовими боєприпасів з отруйними хімічними речовинами. При чому, такі випадки стають дедалі частішими[15].
Зазвичай російські військові скидають з БПЛА ручні гранати, такі як К-51, РГР та ручна газова граната «Дрофа-ПМ»[15]. Були зафіксовані випадки застосування нових гранат РГ-Во, які могли бути споряджені речовиною CS[16].
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ Ю. В. Шкатула, Ю. О. Міщенко., ред. (2016). Бойові отруйні речовини подразнювальної дії. Методичні вказівки до практичного заняття «Загальна характеристика хімічної зброї» з дисципліни «Військова токсикологія та радіологія». Сумський державний університет.
- ↑ а б Дядченко В. В. (2018). 7.5.1. Речовина CS. Бойові токсичні хімічні речовини. ISBN 978-617-7555-31-4.
- ↑ Дядченко В. В. (2018). 7.5.1. Речовина CS. Бойові токсичні хімічні речовини. с. 413—415. ISBN 978-617-7555-31-4.
- ↑ McKenzie Sadeghi (6 червня 2020). Fact check: It's true tear gas is a chemical weapon banned in war. USA Today.
- ↑ а б F. Sidell, E. T. Takafuji, D. R. Franz, ред. (1997). 12. Riot Control Agents. Medical Aspects of Chemical and Biological Warfare. с. 308-309.
- ↑ а б в Gordon L Rottman, Chris Taylor, Alex Mallinson, Lee Ray (2006). Tackling the tunnels and fortifications. Viet Cong and NVA Tunnels and Fortifications of the Vietnam War. Fortress. Т. 48. Osprey.
- ↑ Бойовики застосували сльозогінний газ проти військових у Донецькому аеропорту – прес-центр АТО. 16 січня 2015.
- ↑ Поранені "кіборги" розповіли, як бойовики в аеропорту труїли їх небезпечним газом. ТСН. 20 січня 2015.
- ↑ Росіяни атакували позиції ЗСУ хімічною зброєю, — ОК «Південь», Фокус, 24 вересня
- ↑ Війська РФ скинули на позиції ЗСУ контейнери з отруйною речовиною — ОК «Південь». Радіо Свобода. 24 вересня 2022.
- ↑ росіяни застосовують гранати хімічної дії – Генштаб. Укрінформ. 12 жовтня 2022.
- ↑ Прикордонники захопили БПЛА з хімічною гранатою К-51 (укр.). Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ Росіяни в Запорізькій області почали використовувати проти захисників бойовий отруйний газ, – CNN. Лівий Берег. 19 грудня 2023.
- ↑ Євросоюз засудив застосування росією газових гранат в Україні. Укрінформ. 9 грудня 2022.
- ↑ а б Росія завдала 465 хімічних атак по українських військових від початку вторгнення. Укрінформ. 27 грудня 2023.
- ↑ Військові рф 626 разів застосовували хімічну зброю в Україні з початку вторгнення. Армія INFORM. 13 січня 2024.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||