Fanny: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
Пізніше гурт був перейменований у ''Fanny'', але без сексуального підтексту, а лише для позначення жіночого духу. До початкового складу увійшли Джун Міллінгтон (гітара), Джин Міллінгтон (бас), Еліс де Бур (ударні), Нікі Барклай (клавішні), Брі Брандт (вокал та перкусія). Але невдовзі Перрі звільнив Брандт, тому що він хотів, щоб гурт складався з чотирьох учасниць, як ''[[The Beatles|Beatles]]''. Сестри Міллінгтон і Барклай співали основні вокальні партії, але де Бур іноді теж була головною вокалісткою в деяких композиціях пізніших альбомів. |
Пізніше гурт був перейменований у ''Fanny'', але без сексуального підтексту, а лише для позначення жіночого духу. До початкового складу увійшли Джун Міллінгтон (гітара), Джин Міллінгтон (бас), Еліс де Бур (ударні), Нікі Барклай (клавішні), Брі Брандт (вокал та перкусія). Але невдовзі Перрі звільнив Брандт, тому що він хотів, щоб гурт складався з чотирьох учасниць, як ''[[The Beatles|Beatles]]''. Сестри Міллінгтон і Барклай співали основні вокальні партії, але де Бур іноді теж була головною вокалісткою в деяких композиціях пізніших альбомів. |
||
Перрі cпродюсував перші три альбоми гурту, починаючи з альбому ''«Fanny»'' 1970 року. Завдяки зв'язку Перрі з ''Reprise Records'' Барклай запросили в тур із [[Джо Кокер]]ом як бек-вокалістку. Кавер гурту на пісню ''[[Cream]]'' ''«Badge»'' з першого альбому багато крутили на радіо. Другий альбом ''«Charity Ball»'' був випущений наступного року. Його заголовний трек посів 40 місце в чарті ''[[Billboard Hot 100]]''. Учасниці ''Fanny'' також працювали як сесійні музикантки та грали на альбомі [[Барбра Стрейзанд|Барбри Стрейзанд]] ''«Barbra Joan Streisand»'' 1971 року. |
|||
У гурту з'являлися відомі шанувальники. [[Девід Бові]] надіслав ''Fann''y лист із захопливим відгуком про їхню творчість і запрошенням на вечірку після концерту, де він продемонстрував їм техніку пантоміми. З молодим звукоінженером [[Леслі Енн Джонс]]ом ''Fanny'' гастролювали по всьому світу, виступаючи зі ''[[Slade]]'', ''[[Jethro Tull]]'' і ''[[Humble Pie]]'', і здобули широку популярність у Великій Британії. У статті 1971 року в ''[[Sounds|«Sounds»]]'' зазначалося: «здається, що сьогодні ''Fanny'' є гуртом підтримки для всіх». Гурт кілька разів виступав на телебаченні під час турів, зокрема в програмах: ''The Sonny and Cher Show'', ''American Bandstand'', ''The Old Grey Whistle Test'' і ''Beat-Club''. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 11:50, 8 жовтня 2023
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Oleh Kushch (внесок, журнали) о 11:50 UTC (571896 хвилин тому). |
| Fanny | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Жанр | рок-музика |
| Роки | з 1969 |
| Країна |  США |
| Місто | США |
| Лейбл | Reprise Records |
| Склад | June Millingtond[1], Alice de Buhrd[1], Jean Millingtond[1] і Nickey Barclayd[2][1] |
| fannyrocks.com | |
Fanny у Вікісховищі | |
Fanny — американський жіночий рок-гурт початку–середини 1970-х років, один із перших жіночих рок-гуртів, який досяг комерційного успіху та визнання критиків.
Гурт заснували гітаристка Джун Міллінгтон та її сестра — басистка Джин Міллінгтон, які грали разом із часу переїзду з Філіппін до Каліфорнії на початку 1960-х років. Після виступів гурту в кількох варіаціях складу вони зацікавили продюсера Річарда Перрі, який у 1969 році сприяв тому, що лейбл Reprise Records підписав їх як Fanny. Гурт разом записав чотири альбоми до того, як Джун Міллінгтон покинула групу, що призвело до розколу початкового складу. Після запису в 1974 році останнього альбому (Rock and Roll Survivors) Fanny розпалися в 1975 році. Сестри Міллінгтон продовжували грати музику разом після розриву, а з колишньою барабанщицею Брі Говард-Дарлінг у 2018 році створили спіноф гурт Fanny Walked the Earth.
Група отримала визнання критиків за відмову від типового стилю жіночих гуртів того часу. Пізніше такі гурти, як The Go-Go's, The Bangles і The Runaways, визнавали ключовий вплив Fanny на власну творчість.
Історія
Сестри Джун і Джин Міллінгтон переїхали з родиною з Філіппін до Сакраменто, штат Каліфорнія, в 1961 році. Вони почали разом грати музику на укулеле, що допомогло їм знайти друзів. У середній школі вони створили повністю жіночий гурт Svelts із Джун на гітарі, Джин на бас-гітарі, Адді Лі на гітарі та Брі Брандт на барабанах. Брандт покинула гурт заради шлюбу й пізніше її замінила Еліс де Бур.
Пізніше Лі та де Бур створили ще один жіночий гурт — Wild Honey, до якого згодом приєдналися й сестри Міллінгтон. Wild Honey грали кавери виконавців із Motown і з часом переїхали до Лос-Анджелеса. Розчаровані відсутністю успіху та поваги на рок-сцені, де домінують чоловіки, Wild Honey вирішили розпуститися після останнього виступу з відкритим мікрофоном у клубі Troubadour у Лос-Анджелесі в 1969 році. На цьому концерті їх помітив секретар продюсера Річарда Перрі, який шукав для наставництва повністю жіночий рок-гурт.
Перрі переконав представників Warner Bros. Records, аби їхня дочірня компанія Reprise Records підписала контракт з гуртом, який ще називався Wild Honey. Таким чином гурт отримав контракт навіть без прослуховування. Warner Bros. надала гурту орендований на Мармонт Лейн поблизу бульвару Сансет особняк, який раніше належав Геді Ламар. Перед записом свого першого альбому гурт також найняв клавішницю Нікі Барклай та залучили колишню учасницю Svelts Брі Брандт.
Пізніше гурт був перейменований у Fanny, але без сексуального підтексту, а лише для позначення жіночого духу. До початкового складу увійшли Джун Міллінгтон (гітара), Джин Міллінгтон (бас), Еліс де Бур (ударні), Нікі Барклай (клавішні), Брі Брандт (вокал та перкусія). Але невдовзі Перрі звільнив Брандт, тому що він хотів, щоб гурт складався з чотирьох учасниць, як Beatles. Сестри Міллінгтон і Барклай співали основні вокальні партії, але де Бур іноді теж була головною вокалісткою в деяких композиціях пізніших альбомів.
Перрі cпродюсував перші три альбоми гурту, починаючи з альбому «Fanny» 1970 року. Завдяки зв'язку Перрі з Reprise Records Барклай запросили в тур із Джо Кокером як бек-вокалістку. Кавер гурту на пісню Cream «Badge» з першого альбому багато крутили на радіо. Другий альбом «Charity Ball» був випущений наступного року. Його заголовний трек посів 40 місце в чарті Billboard Hot 100. Учасниці Fanny також працювали як сесійні музикантки та грали на альбомі Барбри Стрейзанд «Barbra Joan Streisand» 1971 року.
У гурту з'являлися відомі шанувальники. Девід Бові надіслав Fanny лист із захопливим відгуком про їхню творчість і запрошенням на вечірку після концерту, де він продемонстрував їм техніку пантоміми. З молодим звукоінженером Леслі Енн Джонсом Fanny гастролювали по всьому світу, виступаючи зі Slade, Jethro Tull і Humble Pie, і здобули широку популярність у Великій Британії. У статті 1971 року в «Sounds» зазначалося: «здається, що сьогодні Fanny є гуртом підтримки для всіх». Гурт кілька разів виступав на телебаченні під час турів, зокрема в програмах: The Sonny and Cher Show, American Bandstand, The Old Grey Whistle Test і Beat-Club.
Примітки
Джерела
- Gaar, Gillian G. (2002). She's a rebel: the history of women in rock & roll (2 ed.). Seal Press. ISBN 1-58005-078-6.
- Carson, Mina; Lewis, Tisa; Shaw, Susan (2015). Girls Rock!: Fifty Years of Women Making Music. University Press of Kentucky. ISBN 978-0-813-15010-9.
- Strong, Martin Charles; Griffin, Brendon (2008). Lights, camera, sound tracks. Canongate. ISBN 978-1-847-67003-8.