Очікує на перевірку

Джалал-Абадська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джалал-Абадська область
Жалал-Абад облусу
Розташування
Основні дані
Прізвисько:
Країна: Киргизстан Киргизстан
Утворена: 21 листопада 1939
Населення: ▲ 1 036 700 (2011)[1]
Площа: 33,700 км²
Густота населення: 30,76 осіб/км²
Телефонні коди: +-32
Обласний центр: Джалал-Абад
Райони: 8
Міста:

обласного значення
районного значення


5
Смт: 8
Села: 415
Селищні ради:
Сільські ради:
Номери автомобілів:
Інтернет-домени:
Обласна влада
Вебсторінка:
Голова ОДА: Жусупбек Шаріпов
Рада:
Голова ради:
Мапа
Мапа

Джалал-Абадська область (кирг. Жалал-Абад облусу) — адміністративно-територіальна одиниця Киргизстану. Обласний центр — місто Джалал-Абад. Населення — 962,200 осіб (на 2005 рік). Джалал-Абадська область була утворена 21 листопада 1939 року. 27 січня 1959 року вона стала частиною Ошської області, але була поновлена, як область 14 грудня 1990 року. Адміністративна одиниця складається з 8 районів, включає 5 міст, 8 селищ міського типу і 415 сіл.[2]

Географія

[ред. | ред. код]

Джалал-Абадська область займає площу 33,700 км² (16.9% території всієї країни) і знаходиться у центрально-західній частині Киргизстану.

Південний край області є частиною Ферганської долини. Решта частина області має гірський рельєф. М41, основний автошлях з півночі на південь, сполучає місто Бішкек з містом Ош, має кривий маршрут, що проходить центром області. Інша дорога йде через південний край області майже до західного краю, а потім повертає на північний схід до долини Чаткал, до Кизил-Адиру, що у Талаській області. Інша дорога (закрита у зимовий час, вимагає джип із серії Фергани) простягається на схід до Казармана і міста Нарин.

Невід'ємною частиною енергетичної системи країни є Токтогульське водосховище, яке поставляє електроенергію і воду для Киргизстану і сусідніх країн.

Історія

[ред. | ред. код]

Гірські регіони області заселили кочові племена киргизів-скотарів, тюркомовних переселенців з Алтаю. У більш рівнинних регіонах тривалий час зберігалися автохонні індоєвропейські групи іранського походження. До кінця середніх віків, після інтенсивних тюрксько-монгольських міграцій, вони поступово тюркизувалися, але зберегли досить розвинену міську та землеробську культуру: так утворюється узбецький етнос. Цей етнокультурний поділ за рівнем рельєфу у Ферганській долині в цілому і в області зокрема зберігався з кінця середніх віків до нашого часу, поки, вже після встановлення адміністративно-територіального поділу Киргизької РСР, групи традиційно гірських киргизів перейшли на осілий спосіб життя і переселилися ближче до підніжжя гір. Територія області до кінця XIX століття перебувала під контролем Кокандського ханства, поки і ханство, і залежні від нього території не увійшли до складу Російської імперії. Власне Жалалабатська область була утворена в 1939 році. Потім, під час програми з адміністративно-територіального укрупнення, вона була скасована в 1959 році (увійшла до складу Ошської області). Згодом знову відновлена у 1990 році, через швидке зростання її населення.

У листопаді 2005 року, в колоніях Джалал-Абадської і Чуйської областей стався найгучніший тюремний бунт на пострадянському просторі. Заколот був припинений за допомогою вогнепальної зброї і бронетехніки. За офіційними даними, в ході операції загинули кілька десятків осіб.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 2011 рік в області проживає 1 036 700 осіб (20 % населення Киргизстану), населення за даними статистики 2003 року — 834 тис. осіб, густота населення 26 осіб на 1 км² (в долинах 200—500 осіб 1 км², в горах 0-5 осіб 1 км² . Для області традиційно характерна висока народжуваність, особливо в сільській місцевості, хоча вона значно знизилася. У населенні області переважають киргизи (близько 72%), узбеки (близько 25%), які складають основну масу прикордонного населення Ферганської долини, є невелика кількість росіян і турків. Основна релігія — іслам світського спрямування, з домішками шаманізму в середовищі киргизів. Середній розмір домогосподарства в області — 5,5 людини (найвищій показник в республіці). Сільські киргизи спочатку кинулися в Джалал-Абад, потім у Чуйську область і Фрунзе (Бішкек), а останнім часом на заробітки до Росії. Високогірні райони області є регіоном традиційного проживання киргизів — кочівників і скотарів (див. Тюрки), що складають абсолютну більшість населення області. Але в силу свого прикордонного положення поруч з Узбекистаном, в області висока частка різноманітних етнічних меншин. За даними перепису 1999 року, в області проживало 868 тис. жителів (962 тис. у 2005 році) — 18 % населення країни.

Національний склад

[ред. | ред. код]
Етнічний склад населення області:[4][5]
Чисельність
в 1989 році		 % Чисельність
в 1999 році		 % Чисельність
в 2009 році		 %
всього 743 279 100,00 % 869 259 100,00 % 1 009 889 100,00 %
Киргизи 452 868 60,93 % 607 036 69,83 % 725 321 71,82 %
Узбеки 175 705 23,64 % 212 030 24,39 % 250 748 24,83 %
Росіяни 54 024 7,27 % 17 930 2,06 % 9 120 0,90 %
Турки 4 413 0,59 % 4 842 0,56 % 5 842 0,58 %
Таджики 4 525 0,61 % 5 236 0,60 % 5 642 0,56 %
Татари 15 936 2,14 % 6 933 0,80 % 3 694 0,37 %
Уйгури 3 360 0,45 % 3 776 0,43 % 3 271 0,32 %
Курди 8 173 1,10 % 2 158 0,25 % 1 902 0,19 %
Азербайджанці 586 0,08 % 259 0,03 % 996 0,10 %
Українці 9 503 1,28 % 2 463 0,28 % 789 0,08 %
Казахи 1 564 0,21 % 1 130 0,13 % 692 0,07 %
Хемшили …[6] … 382 0,04 % 352 0,03 %
Корейці 672 0,09 % 377 0,04 % 237 0,02 %
Німці 4 425 0,60 % 672 0,08 % 210 0,02 %
Башкири 1 055 0,14 % 392 0,05 % 164 0,02 %
Чеченці 255 0,03 % 114 0,01 % 89 0,01 %
Араби 65 0,01 % 861 0,10 % 75 0,01 %
Грузини 200 0,03 % 116 0,01 % 51 0,01 %
Туркмени 137 0,02 % 33 0,00 % 46 0,00 %
Перси 43 0,01 % 58 0,01 % 46 0,00 %
Білоруси 624 0,08 % 115 0,01 % 45 0,00 %
Балкарці 126 0,02 % 49 0,01 % 44 0,00 %
Вірмени 730 0,10 % 109 0,01 % 38 0,00 %
Дунгани 60 0,01 % 24 0,00 % 36 0,00 %
Кримські татари 2 261 0,30 % 18 0,00 % 31 0,00 %
інші 1 969 0,26 % 2146 0,29 % 408 0,05 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Основні соціально-економічні показники

[ред. | ред. код]
  • Населення: 1 023 200 (оцінка на 1 січня 2010)[7]
  • Зайняте населення: 390 700 (2008) [8]
  • Чисельність зареєстрованих безробітних: 18 707 (2008)[9]
  • Експорт: 87,1 млн. $ (2008)[10]
  • Імпорт: 111,5 млн. $ (2008) [10]
  • Прямі іноземні інвестиції (2008): 16,8 млн. $ [11]

Економіка

[ред. | ред. код]

Індустріалізація області, що проводилася за часів СРСР, виражалася в основному в будівництві великих ГЕС, основний кваліфікований обслуговчий персонал на яких був з РРФСР і УРСР. Тоді ж інтенсивно розвивалося бавовництво, іригаційне зрошення в умовах колгоспних і радгоспних господарств, де було задіяно киргизьке і узбецьке населення. Розпад СРСР призвів до деіндустріалізації краю, як і країни в цілому, занепаду технологічно оснащеного сільського господарства. Адміністративна одиниця страждає від безробіття, що досягає 70%. В області в минулому вівся інтенсивний видобуток нафти, газу, кам'яного вугілля (Кок-Янгак, Таш-Кумир) і поліметалічних руд. Основний внесок в економіку приносить електроенергія з каскаду ГЕС і водосховищ на річці Нарин: Токтогульське водосховище, Курпсайське водосховище, Таш-Кумирське водосховище, Учкурганське водосховище). За радянських часів помітним був внесок у машинобудування, електротехніку, будівництво, бавовно-очисну, легку та харчову промисловості. У Ферганській долині розвинене поливне землеробство. Спеціалізація: зернові, бавовник, тютюн, виноград, садівництво, тваринництво (вівці, кози, корови, коні), шовківництво; на схилах - богарне землеробство. У горах найважливіша галузь — вівчарство.

Населені пункти

[ред. | ред. код]
Таш-Кумир

В області розташовані такі міста:

Райони Джалал-Абадської області

[ред. | ред. код]

Джалал-Абадська область поділена на 8 районів (південні райони пронумеровані зі сходу на захід): [12]:

Район Столиця Розташування
Сузацький район Сузак південь1
Базар-Коргонський район Базар-Коргон південь2
Ноокенський район Массі південь3
Аксийський район Кербен південь4
Ала-Букський район Ала-Бука південь5
Чаткальський район Каниш-Кия захід
Токтогульський район Токтогул північ
Тогуз-Тороський район Казарман схід

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Область має в своєму розпорядженні рекреаційно-туристичний матеріал. Тут розташовано три особливо охоронювані природні території: Беш-Аральський державний заповідник, Сари-Челекський державний біосферний заповідник і Падишатинський державний заповідник. Сам обласний центр — місто Джалал-Абад здавна є курортом (мінеральні джерела). Також на території області розташовані Арсланбобські водоспади, озеро Сари-Челек; середньовічний мавзолей Шах-Фазіль (XIII століття).

Керівництво Джалал-Абадської області

[ред. | ред. код]

Голови облвиконкому

[ред. | ред. код]
  1. Сурамбаєв Камбарли (листопад 1939 — 1940)
  2. Токобаєв Молдогази (1940 — 1941)
  3. Айдаров Бекбо (1941 — червень 1941)
  4. Суєркулов Абди Суєркулович (червень 1941 — жовтень 1942)
  5. Шабаєв Досу (січень 1943 — грудень 1943)
  6. Ішимов Бекмолдо (1944 — 1946)
  7. Курманалієв Іанбет (1946 — 194.7)
  8. Шаназаров (1947)
  9. Рисбаєв Абдикарім (1950 — 1951)
  10. Кульмірзаєв У. (195.2 — 1955)
  11. Ташиєв Кулназар (1955 — 1959)

1-і секретарі обкому КП Киргизії

[ред. | ред. код]
  1. Ващук Микола Дем'янович (листопад 1939 — 194.2)
  2. Нікулін Віктор Михайлович (травень 1944 — 1944)
  3. Шабаєв Досу (1944 — 1946)
  4. Аманов Муктали (1946 — 1949)
  5. Джаналієв Кадирали (січень 1949 — лютий 1951)
  6. Аламанов Баян (лютий 1951 — 1955)
  7. Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1955 — січень 1959)
  8. Кутманова Зебікан Кутманівна (лютий 1991 — серпень 1991)

Персоналії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чиселність постоянного населения на 1 січня (PDF). Киргизстат. Процитовано 13 вересня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Brief Description of Jalal-Abad Province [Архівовано 31 травня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Газета «Ситуація», № 25 січня 2009, стр. 3, (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2011. Процитовано 30 червня 2010.
  4. ↑ Перепись населения Киргизии 2009. Джалал-Абадская область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2011. Процитовано 10 серпня 2011.
  5. ↑ Население Киргизии. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 січня 2013.
  6. ↑ По переписи 1989 года хемшилы включались в состав армян
  7. ↑ Національний комітет Статистики (кир./рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011. Процитовано 22 липня 2011.
  8. ↑ Національний комітет Статистики (кир./рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2010. Процитовано 30 червня 2010.
  9. ↑ Національний комітет Статистики (кир./рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2010. Процитовано 30 червня 2010.
  10. ↑ а б Національний комітет Статистики (кир./рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011. Процитовано 22 липня 2011.
  11. ↑ Національний комітет Статистики (кир./рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011. Процитовано 22 липня 2011.
  12. ↑ Kyrgyzstan - Джалал-Абадська область. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 30 червня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джалал-Абадська_область&oldid=43736889