Іоланда I (герцогиня Лотарингії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоланда Анжуйська
фр. Yolande d'Anjou
нім. Jolande Anjou
Іоланда Анжуйська
Іоланда Анжуйська
Уявний портрет Іоланди. Написаний в 17 столітті.
Королева Неаполя
1480 — 1483
(під іменем Іоланда І)
Попередник: Рене I
Наступник: Рене ІІ
Королева Сицилії
(під іменем Іоланда І)
Попередник: Рене I
Наступник: Рене ІІ
Прапор
Прапор
Королева Єрусалиму
(під іменем Іоланда І)
Попередник: Рене I
Наступник: Рене ІІ
Королева Угорщини
(під іменем Іоланда І)
Попередник: Рене I
Наступник: Рене ІІ
Прапор
Прапор
Герцогиня Лотарингії
27 липня 1473 — 23 березня 1483
Попередник: Ніколя І
Наступник: Рене II
Прапор
Прапор
Герцогиня Бара
10 липня 1480 — 23 березня 1483
Попередник: Ренат ІІ
Наступник: Ренат I
Прапор
Прапор
Графиня-Консорт Водемона
22 березня 1458 — 31 серпня 1470
Попередник: Фрідріх ІІ
Наступник: Іоанна Аркур
Баронесса-Консорт Ламбеска
1453 — 31 серпня 1470
Попередник: Фрідріх І
Наступник: Іоанна Аркур
 
Народження: 2 жовтня 1428(1428-10-02)
Нансі
Смерть: 23 березня 1483(1483-03-23) (54 роки)
Нансі
Країна: Французьке королівство
Релігія: Християнство (Католицтво)
Рід: Валуа
Батько: Ренат I (герцог Анжу)
Мати: Ізабелла (герцогиня Лотарингії)
Шлюб: Фрідріх II (граф Водемона)
Діти: 1 П'єр
2 Ренат
3 Ніколя
4 Іоанна
5 Маргарита
6 Іоланда

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іоланда Анжуйська (фр. Yolande d'Anjou; 2 листопада 1428(14281102), Нансі — 23 березня 1483, там же) — герцогиня Лотарингії з 1473 року. Єдиний представник роду Анжу-Валуа на троні Лотарингії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походила з Анжуйської гілки династії Валуа. Донька Рене I, герцога Анжу і Бара, графа Прованса і Мена, та Ізабелли Лотаринзької. Народилася 1428 року в Нансі.

В 1445 році в рамках домовленостей з родом Водемон, гілкою Лотаринзького дому вийшла заміж за сина графа Антуана де Водемона. Протягом життя чоловіка не відігравала суттєвої політичної ролі.

В 1470 році стала удовою. 1473 року після смерті небожа Ніколя I стає герцогинею Лотаринзькою, але невдовзі передала герцогства сину Рене. 1480 року після смерті батька стала герцогинею Барською, але через декілька місяців зреклася на користь сина Рене. У 1481 році вона успадкувала від свого стриєчного брата Карла V, графа Мен, права на Неаполітанське і Єрусалимське королівства. Померла 1483 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Чоловік — граф Феррі II де Водемон.

Діти:

У творчості

[ред. | ред. код]
  • відповідно до «Таємних досьє Анрі Лобіно» була 10-м Великим магістром ордена Пріорату Сіону.
  • героїня п'єси «Донька короля Рене» данського драматурга Генріха Герца. Кіноадаптації її вийшла в США в 1913 році
  • головна діяча особа опери «Іоланта» П. І. Чайковського

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Potter, David (1995). A History of France, 1460—1560: The Emergence of a Nation State. St. Martin's Press.
  • Kekewich, Margaret L. (2008). The Good King: René of Anjou and Fifteenth Century Europe. Palgrave Macmillan.
  • Le roi René dans tous ses états de Jean-Michel Matz, Élisabeth Verry et de Noël Coulet, Patrimoine, Centre des monuments nationaux, 2009