Олялін Микола Володимирович

Микола Володимирович Олялін
рос. Николай Владимирович Олялин
Народився	22 травня 1941(1941-05-22) Опіхаліноd, Вологодський район, Вологодська область, СРСР, Російська СФРР
Помер	17 листопада 2009(2009-11-17)[…] (68 років) Київ, Україна інфаркт міокарда
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор, кінорежисер
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
IMDb	nm0648243
Нагороди та премії
Микола Володимирович Олялін у Вікісховищі

Мико́ла Володи́мирович Оля́лін (рос. Николай Владимирович Олялин; 22 травня 1941, Опіхаліно, Вологодський район, Вологодська область, РРФСР, СРСР — 17 листопада 2009, Київ, Україна) — радянський і український кіноактор, кінорежисер і сценарист.

Життєпис

Могила Миколи Оляліна

Народився в робітничій родині. Закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963). Працював у Красноярському театрі юного глядача. З 1968 року — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Жив у Києві. В останні роки життя тяжко хворів, переніс кілька операцій на серці, зокрема аортокоронарне шунтування. Помер на 69-му році життя 17 листопада 2009 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д.).

Фільмографія

Акторські роботи:

• «Дні льотні» (1966, Болдирєв),
• «Визволення» (Цвєтаєв, «Мосфільм»)
• «Назад дороги немає» (1970, Топорков)
• «Дума про Британку» (1969, Середенко)
• «Секундомір» (1970, Сергій Лавров)
• «Океан» (1974, Платонов)
• «Чудовий хлопець» (Віктор Логінов),
• «Біг» (Крапілін, «Мосфільм»),
• «Борг» (Селіванов, комісар),
• «Іду до тебе» (Сергій Мержинський),
• «Довга дорога в короткий день» (Максим Нерчин),
• «Мир хатам, війна палацам» (Драгомирецький),
• «Зухвалість» (Клименко),
• «Нічний мотоцикліст» (Павло Старика),
• «Легенда про княгиню Ольгу» (віщий Олег),
• «Золота річка» і «Зникла експедиція» (Силантій),
• «Гнів» (1974, Анрі Барбюс),
• «Джерела» (Максим),
• «Злива» (Серафим),
• «Дивна відпустка» (Павло Іванович Алексєєв, виконроб),
• «Спекотне літо в Кабулі» (Мельников),
• «Йшов четвертий рік війни» (полковник),
• «Дві версії одного зіткнення» (Лосєв),
• «Поранені камені» (Рябцев, полковник),
• «В одне єдине життя» (Роман Зоренко),
• «Биндюжник і король» (1989, П'ятирубель),
• «Князь Юрій Довгорукий» (1998. Приз «Золотий Витязь», 1999)
• Запороги (2005) та інших.

Режисер-постановник:

• «Невідстріляна музика» (1989, Вадим)
• «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990)
• «Воля» (1992)

Сценарист:

• «Невідстріляна музика» (1989, Вадим)
• «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990)

Нагороди та премії

Нагороджений званням Народного артиста України у 1979 році. Лауреат Республіканської премії ім. М. Островського у 1973 році. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

У вересні 2008 року Миколі Оляліну розпорядженням Президента України Віктора Ющенко було призначено державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва.

Література

• Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 116;
• Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 306;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 433. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 450. — ISBN 5-88500-071-9.
• Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 368;
• Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962–1980. — М., 1998. — С. 376—378;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 982;
• Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 345.