Підривач боєприпасу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Підривач)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підривачі, встановлені на снарядах
Підривачі

Підрива́ч, підривни́к[1] — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів (артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Підривач артилерійського снаряда, 1936

Перший, найпростіший підривач, який розробив А. Нобель для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом у арміях різних країн поширились ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачі

[ред. | ред. код]
  • Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
  • Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачі

[ред. | ред. код]
  • Автоматичні, поділяють за типом впливу:
    • магнітний,
    • оптичний,
    • радіопідривач та ін.

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик (вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металевої обшивки цілі. При прямому влученні підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]