[go: nahoru, domu]
Вікіпедія

Ацетилювання

Ацетилювання (або етаноїлювання відповідно до номенклатури IUPAC) — це реакція введення ацетильної функціональної групи до хімічної молекули за участі фермента ацетилтрасферази. Деацетилювання — це видалення ацетильної групи.

Ацетильовання саліцилової кислоти з утворенням аспірину

Ацетилювання стосується процесу введення ацетильної групи (в результаті чого утворюється ацетокси група[en]) до молекули, а саме заміщення ацетильною групою протону водню[en]. Реакцію з заміною протону водню в гідроксильній групі на ацетильну групу (СН3СО) утворює складний ефір, який називають ацетатом. Зазвичай використовують оцтовий ангідрид, як ацетилюючий агент, який реагує з вільними гідроксильними групами. Таким чином синтезують аспірин, героїн та THC-O-ацетат[en].

Ацетилювання білків

ред.

Ацетилювання — важлива модифікація білків у клітинній біології. Дослідження з протеоміки ідентифікували тисячі ацетильованих білків у ссавців.[1][2][3] Ацетилювання відбувається як ко-трансляційна та посттрансляційна модифікація білків шляхом ковалентного приєднання до них ацетильних груп, що відбивається на їх функціональній активності, наприклад, гістонів, p53 та тубулінів. Локальне ацетилювання N-кінцевих учасників гістонів на посттрансляційному рівні пов'язане із активацією хроматину. Такі ферменти, як гістонові ацетилтрансферази та деацетилази, беруть участь в ацетилюванні чи деацетилюванні гістонів, регулюючи експресію та транскрипцію генів. Ацетилювання білка p53 по COOH-кінцю стимулює його здатність зв'язуватися із ДНК. Такі модифікації масово представлені серед хроматинових білків та ферментів клітинного метаболізму, що свідчить про те, що ацетилювання має значний вплив на епігеном (див. Епігеноміка), що, в свою чергу, впливає на експресію генів та метаболізм. У бактерій 90 % білків, які беруть участь у центральному обміні Salmonella enterica, ацетильовані.[4][5]

N-термінальне ацетилювання

ред.
 
N-кінцеве ацетилювання

N-кінцеве ацетилювання є однією з найпоширеніших ко-трансляційних ковалентних модифікацій амінокислот еукаріотів, яка відіграє важливу роль у регуляції функціонування різних білків. N-кінцеве ацетилювання визначає рівень синтезу, стабільність та локалізацію білків. Близько 85 % усіх білків людини і 68 % білків дріжджів ацетильовані на їх Nα-кінцях.[6] Кілька білків прокаріотів і археїв також модифікуються N-кінцевим ацетилюванням.

N-кінцеве ацетилювання каталізується набором ферментних комплексів, N-кінцевих ацетилтрансфераз[en] (NATи). NATи переносять ацетильну групу з ацетил-коензиму А (Ac-CoA) до α-аміногрупи першого амінокислотного залишку білка. Різні NATи відповідають за ацетилювання N-кінцевого білка - амінокислотного ланцюга, який синтезується. Ацетилювання досі вважалося незворотним.[7]

N-кінцеві ацетилтрансферази

ред.

На сьогоднішній день у людини виявлено шість різних типів NAT — NatA, NatB, NatC, NatD, NatE та NatF. Кожен з цих різних ферментних комплексів є специфічним для різних амінокислот або амінокислотних послідовностей, які показані в наступній таблиці.

Таблиця 1. Склад та субстратна специфіка NAT.

NAT Субодиниці
(каталітичні субодиниці виділені жирним шрифтом) 		Субстрати
NatA Naa10 (Ard1) Naa15 (Nat1) Ser-, Ala-, Gly-, Thr-, Val-, Cys- N-закінчення
NatB Naa20 (Nat3) Naa25 (Mdm20) Met-Glu-, Met-Asp-, Met-Asn-, Met-Gln- N-закінчення
NatC Naa30 (Mak3) Naa35 (Mak10) Naa38 (Mak31) Met-Leu-, Met-Ile-, Met-Trp-, Met-Phe- N-закінчення
NatD Naa40 (Nat4) Ser-Gly-Gly-, Ser-Gly-Arg- N-закінчення
NatE Naa50 (Nat5) Naa10 (Ard1) Naa15 (Nat1) Met-Leu-, Met-Ala-, Met-Lys-, Met-Met- N-закінчення
NatF Naa60 Met-Lys-, Met-Leu-, Met-Ile-, Met-Trp-, Met-Phe- N-закінчення
NatH Naa80 Актин- N-закінчення
NatA
ред.

[[Файл:NatA.png|альт=|міні|317x317пкс|Кристалічна структура комплексу NatA (Naa10 і Naa15) з помпозу Schizosaccharomyces . Зелені ланцюги являють собою допоміжну субодиницю Naa15, а цианові ланцюги — каталітичну субодиницю Naa10.[8] (Ідентифікатор PDB: 4KVM [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.])]] NatA складається з двох субодиниць: каталітичної субодиниці Naa10 та допоміжної субодиниці Naa15. Субодиниці NatA складніші у вищих еукаріотів, у порівнянні з нижчими еукаріотами. Naa10/Naa15 є найпоширенішим NatA і кодуються генами NAA10 та NAA15, відповідно. На додаток до генів NAA10 та NAA15, у ссавців є специфічні гени NAA11 і NAA16, яким відповідають функціональні білкові продукти, що утворюють різні активні комплекси NatA. Ці чотири каталітичні білки утворюють чотири можливі каталітично-допоміжні димери hNatA.[9]

NatA ацетилати Ser-, Ala-, Gly-, Thr-, Val- та Cys- N-кінцеві після того, як ініційований метіонін видаляється метіонинамінопептидазами. Ці амінокислоти частіше експресуються в N-кінцевих білках еукаріотів, тому NatA є основним NAT, що відповідає всій кількості його потенційних субстратів.[10]

Кілька різних партнерів по взаємодії беруть участь у N-кінцевому ацетилюванні NatA. Хантінтин-взаємодіючий білок К (HYPK) взаємодіє з hNatA на рибосомі для впливу на N-кінцеве ацетилювання підмножини субстратів NatA. Субодиниці hNaa10 та hNaa15 посилюють тенденцію до агрегації Хантінтіна, якщо HYPK виснажується. Було також встановлено, що індукований гіпоксією фактор (HIF)-1α взаємодіє з hNaa10, щоб інгібувати активацію опосередкованої hNaa10 активності транскрипції β-катеніну.[11]

NatB
ред.

Комплекси NatB складаються з каталітичної субодиниці Naa20p та допоміжної субодиниці Naa25p, які є як у дріжджів, так і у людини. У дріжджів всі субодиниці NatB пов'язані з рибосомами; а у людини субодиниці NatB виявляються як пов'язаними із рибосомою, так і у нерибосомальній формі. NatB ацетилює N-кінцевий метіонін субстратів, починаючи з терміналів Met- Glu-, Met-Asp-, Met-Asn- або Met-Gln- N-кінців.

NatC
ред.

Комплекс NatC складається з однієї каталітичної субодиниці Naa30p та двох допоміжних підодиниць Naa35p і Naa38p. Усі три субодиниці знаходяться на рибосомі у дріжджах, але вони також є у не-рибосомальних формах NAT, як Nat2. NatC-комплекс ацетилює N-кінцевий метіонін субстратів Met-Leu -, Met-Ile-, Met-Trp- або Met-Phe- N-кінців.

NatD
ред.

NatD складається лише з каталітичної одиниці Naa40р, яка концептуально відрізняється від інших комплексів NAT. Спочатку було виділено лише два субстрати — H2A та H4 у дріжджів та людини. По-друге, специфічність субстрату Naa40p лежить в межах перших 30-50 залишків, що значно більше, ніж специфічність субстрату інших NAT. Ацетилювання гістонів комплексом NatD частково пов'язане з рибосомами, а амінокислотні субстрати є самими N-кінцевими залишками, що відрізняє його від лізинових N-ацетилтрансфераз (KATs).[12]

NatE
ред.

Комплекс NatE складається з субодиниці Naa50p та двох NatA субодиниць: Naa10p і Naa15p. N кінець субстратів Naa50p відрізняється від них NatA ацетильованою активністю Naa10p.[13]

NatF
ред.
 
NatF-димер людини

NatF — це NAT, до складу якого входить фермент Naa60. Спочатку вважалося, що NatF виявлений лише у вищих еукаріотів, оскільки він відсутній у дріжджів.[14] Однак пізніше було встановлено, що Naa60 знаходиться у всьому еукаріотичному домені, хоча вдруге втрачається у лінії грибів.[15] Порівняно з дріжджами, NatF сприяє підвищенню кількості N-кінцевого ацетилювання у людини. NatF-комплекс ацетилює N-кінцевий метіонін субстратів Met-Lys-, Met-Leu-, Met-Ile-, Met-Trp- і Met-Phe- N-закінчення, які частково перекриваються з NatC і NatE.[6] Показано, що NatF локалізується у певних клітинних компартментах та ацетилює цитозольні N-кінці трансмембранних білків.[16] Компартменталізація Naa60 опосередковується його унікальним С-кінцем, який складається з двох альфа-спіралей, які периферично асоціюються з мембраною і опосередковують взаємодію з фосфатидилінозитол-4-фосфатом PI(4)P[en].[17]

NAA80/NatH
ред.

NAA80/NatH — це N-кінцева ацетилтрансфераза, яка специфічно ацетилює N-кінець актину.[18]

N-кінцева функція ацетилювання

ред.
Стабілізація білків
ред.

N-кінцеве ацетилювання може впливати на стабільність білка, але результати та механізм поки остаточно незрозумілі.[19] Спочатку вважалося, що N-кінцеве ацетилювання захищає білки від деградації, оскільки Nα-ацетилювання N-кінців повинно було блокувати N-кінцеву повсюдність і подальшу деградацію білка.[20] Але ряд досліджень показав, що N-кінцевий ацетильований білок має швидкість деградації подібну до білків із неблокованим N-кінцем.[21]

Локалізація білка
ред.

Показано, що N-кінцеве ацетилювання може керувати розташуванням білків. Arl3p — одна з «Arf-подібних» (Arl) GTPаз, яка має вирішальне значення для організації мембранного руху.[22] Nα-ацетилювання Arl3 запущене за допомогою Голджі-мембран-приналежного білка Sys1p спрямовує транспорт вказаного білка до мембранного комплексу апарату Гольджі. Якщо Phe або Tyr замінити на Ala на N-кінці Arl3p, він більше не зможе розташовуватися на мембрані Ґольджі, що вказує на те, що Arl3p потребує своїх природних N-кінцевих залишків, які можуть бути ацетильовані для належної локалізації.[23]

Метаболізм та апоптоз
ред.

Також доведено, що білок N-кінцевого ацетилювання пов'язаний з регуляцією клітинного циклу та апоптозу. Генетичне виснаження (нокдаун) NatA або NatC комплексів призводить до індукції р53-залежного апоптозу, що може свідчити про меншу кількість антиапоптотичних білків або зупинку функціонування через зменшення білка N-кінцевого ацетилювання.[24] Проте, на відміну від нього, каспаза-2, ацетильована NatA, може взаємодіяти з адаптерним білком RIP пов'язаним із Ich-1/Ced-3 гомологічними білками зі смертю домен (RAIDD). Це може активувати каспазу-2 і індукує клітинний апоптоз.[25]

Синтез білка
ред.

Рибосоми білків відіграють важливу роль в процесі синтезу білка, який може бути ацетильованим на N-кінці. N-кінцеве ацетилювання білків рибосоми може впливати на синтез білка. Зниження на 27 % і 23 % у швидкості синтезу білка спостерігалося з NatA і NatB штамів видалення. Зниження точності трансляції спостерігалася у NatA деформації видалення і дефект в рибосомі був помічений у NatB деформації видалення.[26]

Рак

ред.

Запропоновано, що NATи можуть виступати як онко-білки і пухлинні супресори при захворюваннях людей на рак, і експресія NAT може як збільшувати, так і зменшувати ракові клітини. Ектопічна експресія hNaa10p підвищеної проліферації клітин[en] та регуляції генів, що беруть участь в клітинної проліферації та виживання обміну речовин. Надмірна експресія hNaa10p спостерігалася при раку сечового міхура, раку молочної залози та раку шийки матки.[27] Але експресія високого рівня hNaa10p також може пригнічувати ріст пухлини і знижений рівень hNaa10p пов'язаний з поганими прогнозами, великими пухлинами і метастазами у лімфовузлах.

Таблиця 2. Огляд вираження NatA субодиниць в різних ракових тканинах[28]

Субодиниці Nat Ракові тканини Шаблон вираження
hNaa10 раку легенів, раку молочної залози, колоректального раку, гепатоцелюлярної карциноми високо в пухлині
hNaa10 рак легенів, рак молочної залози, рак підшлункової залози, рак яєчників втрата гетерозиготності в пухлині
hNaa10 рак молочної залози, рак шлунка, рак легенів високо в первинної пухлини, але низька метастази в лімфовузли.
hNaa10 Немілкоклітинна карцинома легені[en] низька при пухлинах
hNaa15 папілярний рак щитоподібної залози, рак шлунка високо в пухлині
hNaa15 нейробластома високо в просунутій стадії пухлини
hNaa11 гепатоцелюлярна карцинома втрата гетерозиготності в пухлині

Ацетилювання і деацетилювання лізину

ред.
 
Ацетилування лізину

Білки зазвичай ацетильовані на залишках лізину, і ця реакція покладається на ацетил-коензим A як донора ацетильної групи. У процесі ацетилування і деацетилювання гістонів[en], гістонові білки ацетильовані і деацетильовані на лізинових залишках N-кінцевий хвіст як частина генної регуляції. Зазвичай ці реакції каталізуються ферментами з активністю ацетилтрансферази гістонів (HAT) або гістондеацетилази (деацетилазах гістонів), хоча NATи і HDACи можуть також змінювати статус ацетилювання негістонових білків.[29]

Регуляція факторів транскрипції, ефекторних білків, молекулярних шаперонів та цитоскелетних білків шляхом ацетилювання і деацетилирования є істотним після-трансляційним регуляторним механізмом.[30] Ці регуляторні механізми аналогічні до фосфорилювання і дефосфорилювання під дією кіназ і фосфатаз. Не тільки стан ацетилювання білка може змінювати його активність, але останнім часом припускається, що ця пост-трансляційна модифікація може також надати перехресні переваги для фосфорилювання, метилювання, убіквітинування, сумоїляцією та інші для динамічного контролю клітинної сигналізації.[31] Прикладом цього є регулювання білка тубуліну в нейронах мишей і астроглії.[32][33] Тубулінова ацетилтрансфераза розташована в аксонемі, і ацетилює в α-тубулінову субодиницю в зібраній мікротрубочці. Після того як один раз розібрано, це ацетилювання видаляється іншою специфічною деацетилазою в цитозолі клітини. Таким чином, аксонемальні мікротрубочки, які мають тривалий період напіввиведення, здійснюють «підписне ацетилювання», яке відсутнє у цитозольних мікротрубочках, які мають коротший період напіввиведення.

У галузі епігенетики показано, що ацетилювання гістону (і деацетилювання) є важливими механізмами регуляції транскрипції генів. Однак гістони не є єдиними білками, регульованими посттрансляційним ацетилюванням. Далі наведено приклади різних інших білків, які мають роль у регуляції перетворення сигналу, на діяльність яких також впливає ацетилювання та деацетилювання.

p53

ред.

Білок p53 — це пухлинний супресор, який відіграє важливу роль у сигнальних транзакціях у клітинах, особливо у підтримці стабільності геному шляхом запобігання мутації. Тому він також відомий як «охоронець геному». Він також регулює клітинний цикл і затримує ріст клітин, активуючи регулятор клітинного циклу, p21 . При сильному пошкодженні ДНК він також ініціює програму загибелі клітини . Функція p53 негативно регулюється онкобілком Mdm2. Дослідження припускали, що Mdm2 формуватиме комплекс з p53 і не дозволяє йому зв'язуватися з певними генами, чутливими до p53.[34][35]

Ацетилювання р53
ред.
 
сайт ацетилювання p53

Ацетилювання р53 незамінне для його активації. Повідомлялося, що рівень ацетилювання p53 значно зростає, коли клітина зазнає стресу. На p53 є три основні місця ацетилювання: K164, K120 і C-кінець.[36] Якщо лише одна з ділянок ацетилювання дефектована, активація p21 все ще спостерігається. Однак якщо всі три сайти активації заблоковані, активація p21 та придушення росту клітин, викликане p53, будуть повністю втрачені. Крім того, ацетилювання p53 перешкоджає його зв'язуванню з репресором Mdm2 на ДНК.[37] Також передбачається, що ацетилювання p53 має вирішальне значення для проапоптотичних функцій, незалежних від транскрипції.[38]

Наслідки для терапії раку
ред.

Оскільки основна функція p53 — це супресор пухлини, ідея про те, що активація p53 є привабливою стратегією лікування раку. Nutlin-3[39] — це невелика молекула, призначена для націлювання на взаємодію p53 та Mdm2, яка утримувала p53 від дезактивації.[40] Звіти також показали, що ракова клітина під час лікування Nutilin-3a, ацетилювання lys 382, спостерігалася в c-кінці білка p53.[41][42]

Мікротрубочка

ред.
 
Утворення мікротрубочки

Структура мікротрубочок — це довгий, порожнистий циліндр, який динамічно зібраний із димерів α/β-тубуліну. Вони відіграють важливу роль у підтримці структури клітини, а також клітинних процесах, наприклад, руху органел.[43] Крім того, мікротрубочка відповідає за формування мітотичного веретена в еукаріотичних клітинах для транспортування хромосом при поділі клітин.[44][45]

Ацетилювання тубуліну
ред.
 
Ацетилювання тубуліну

Ацетильований залишок α-тубуліну — К40, який у людини каталізується α-тубулін ацетил-трансферазою (α-TAT). Ацетилювання K40 на α-тубулін є ознакою стабільних мікротрубочок. Залишки активної ділянки D157 та C120 α-TAT1 відповідають за каталіз через форму, що доповнює α-тубулін. Крім того, деякі унікальні структурні особливості, такі як шпилька β4-β5, ділянка С-кінцевого циклу та ділянки петлі α1-α2, важливі для специфічного розпізнавання α-тубуліну.[46] Зворотна реакція ацетилювання каталізується гістондеацетилазою 6.[47]

Наслідки для терапії раку
ред.

Оскільки мікротрубочки відіграють важливу роль у поділі клітин, особливо у фазі G2/M клітинного циклу, були зроблені спроби унеможливити функціонування мікротрубочок за допомогою інгібіторів малих молекул, які успішно використовуються в клініках як терапія раку.[48] Наприклад, алкалоїди винка та таксани селективно зв'язуються і інгібують мікротрубочки, що призводить до зупинки клітинного циклу.[49] Ідентифікація кристалічної структури ацетилювання α-тубулін ацетил-трансферази (α-TAT) також проливає світло на виявлення невеликої молекули, яка могла б модулювати стабільність або деполімеризацію тубуліну. Іншими словами, орієнтуючись на α-TAT, можна запобігти ацетилюванню тубуліну і призвести до дестабілізації тубуліну, що є аналогічним механізмом дестабілізуючих агентів тубуліну.[46]

STAT3

ред.

Перетворювач сигналу та активатор транскрипції 3 (STAT3, від англ. «Signal Transducer and Activator of Transcription 3») — це фактор транскрипції, який фосфорилюється кіназами, пов'язаними з рецепторами, наприклад, тирозинкінази сімейства Януса, і переходить у ядро . STAT3 регулює декілька генів у відповідь на фактори росту та цитокіни та відіграють важливу роль у ріст клітин. Тому STAT3 полегшує онкогенез у різних шляхах, пов'язаних із ростом клітин. З іншого боку, він також відіграє роль в супресорі пухлини .[50]

Ацетилювання STAT3
ред.
 
Структура та ацетилювання залишку STAT3

Ацетилювання Lys685 STAT3 має важливе значення для STAT3 гомо-димеризації, що має важливе значення для ДНК-зв'язування та транскрипційної активації онкогенів . Ацетилювання STAT3 каталізується гістон-ацетилтрансферазою p300 і реверсується за допомогою хістондеацетилази типу 1. Ацетилювання лізину STAT3 також підвищено в ракових клітинах.[51]

Терапевтичні наслідки для терапії раку
ред.

Оскільки ацетилювання STAT3 важливе для його онкогенної активності та того, що рівень ацетильованого STAT3 високий у ракових клітинах (мається на увазі, що орієнтація на ацетильований STAT3 для хіміопрофілактики та хіміотерапії є перспективною стратегією). Ця стратегія підтримується шляхом лікування ресвератролу, інгібітора ацетилювання STAT3, у раковій клітинній лінії обертається відхилене метилювання острова CpG.[52]

Ацетилювання деревини

ред.

З початку 20 століття ацетилювання деревини досліджувалося як метод підвищення міцності деревини в стійкості до процесів гниття та цвілі. До вторинних переваг можна віднести покращення стабільності розмірів, поліпшену твердість поверхні та відсутність зниження механічних властивостей завдяки обробці.

Фізичні властивості будь-якого матеріалу визначаються його хімічною будовою. Деревина містить велику кількість хімічних груп, які називаються «вільні гідроксили». Вільні гідроксильні групи адсорбують і виділяють воду відповідно до змін кліматичних умов, яким піддається деревина. Це пояснення того, чому деревина набухає та усаджується. Вважається також, що перетравлення деревини ферментами ініціюється на вільних ділянках гідроксилу — що є однією з головних причин, чому деревина схильна до гниття.

Ацетилювання змінює вільні гідроксили всередині деревини на ацетильні групи. Це робиться шляхом взаємодії деревини з оцтовим ангідридом, який походить з оцтової кислоти (відомий як оцет, коли він знаходиться в розведеному вигляді). Коли вільна гідроксильна група перетворюється на ацетильну групу, здатність деревини поглинати воду сильно знижується, роблячи деревину стабільною за лінійними параметрами і, оскільки вона вже не піддається дії ферментів, надзвичайно міцна.

У 2007 році лондонська компанія Titan Wood, що має виробничі потужності в Нідерландах, досягла економічної комерціалізації та розпочала масштабне виробництво ацетильованої деревини під торговою назвою «Accoya».

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Choudhary C, Kumar C, Gnad F, Nielsen ML, Rehman M, Walther TC, Olsen JV, Mann M (2009). Lysine acetylation targets protein complexes and co-regulates major cellular functions. Science. 325 (5942): 834—840. Bibcode:2009Sci...325..834C. doi:10.1126/science.1175371. PMID 19608861.
  2. ↑ Fritz KS, Galligan JJ, Hirschey MD, Verdin E, Petersen DR (2012). Mitochondrial acetylome analysis in a mouse model of alcohol-induced liver injury utilizing SIRT3 knockout mice. J. Proteome Res. 11 (3): 1633—1643. doi:10.1021/pr2008384. PMC 3324946. PMID 22309199.
  3. ↑ Brook, Tom. Protein Acetylation: Much More than Histone Acetylation. Cayman Chemical. Архів оригіналу за 28 лютого 2014.
  4. ↑ Zhao S, Xu W, Jiang W, Yu W, Lin Y, Zhang T, Yao J, Zhou L, Zeng Y, Li H, Li Y, Shi J, An W, Hancock SM, He F, Qin L, Chin J, Yang P, Chen X, Lei Q, Xiong Y, Guan KL (2010). Regulation of cellular metabolism by protein lysine acetylation. Science. 327 (5968): 1000—1004. Bibcode:2010Sci...327.1000Z. doi:10.1126/science.1179689. PMC 3232675. PMID 20167786. {{cite journal}}: |first3= з пропущеним |last3= (довідка)
  5. ↑ Wang, Qijun; Zhang, Yakun; Yang, Chen; Xiong, Hui; Lin, Yan; Yao, Jun; Li, Hong; Xie, Lu; Zhao, Wei (19 лютого 2010). Acetylation of Metabolic Enzymes Coordinates Carbon Source Utilization and Metabolic Flux. Science (англ.). 327 (5968): 1004—1007. Bibcode:2010Sci...327.1004W. doi:10.1126/science.1179687. ISSN 0036-8075. PMC 4183141. PMID 20167787.
  6. ↑ а б Van Damme P, Hole K, Pimenta-Marques A, Helsens K, Vandekerckhove J, Martinho RG, Gevaert K, Arnesen T (2011). NatF contributes to an evolutionary shift in protein N-terminal acetylation and is important for normal chromosome segregation. PLoS Genet. 7 (7): e1002169. doi:10.1371/journal.pgen.1002169. PMC 3131286. PMID 21750686.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ Starheim KK, Gevaert K, Arnesen T (2012). Protein N-terminal acetyltransferases: when the start matters. Trends Biochem. Sci. 37 (4): 152—161. doi:10.1016/j.tibs.2012.02.003. PMID 22405572.
  8. ↑ Liszczak G, Goldberg JM, Foyn H, Petersson EJ, Arnesen T, Marmorstein R (2013). Molecular basis for N-terminal acetylation by the heterodimeric NatA complex. Nat. Struct. Mol. Biol. 20 (9): 1098—105. doi:10.1038/nsmb.2636. PMC 3766382. PMID 23912279.
  9. ↑ Starheim KK, Gromyko D, Velde R, Varhaug JE, Arnesen T (2009). Composition and biological significance of the human Nalpha-terminal acetyltransferases. BMC Proceedings. 3 Suppl 6 (Suppl 6): S3. doi:10.1186/1753-6561-3-s6-s3. PMC 2722096. PMID 19660096.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ Arnesen T, Van Damme P, Polevoda B, Helsens K, Evjenth R, Colaert N, Varhaug JE, Vandekerckhove J, Lillehaug JR, Sherman F, Gevaert K (2009). Proteomics analyses reveal the evolutionary conservation and divergence of N-terminal acetyltransferases from yeast and humans. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 106 (20): 8157—8162. Bibcode:2009PNAS..106.8157A. doi:10.1073/pnas.0901931106. PMC 2688859. PMID 19420222. {{cite journal}}: |first3= з пропущеним |last3= (довідка)
  11. ↑ Arnesen T, Starheim KK, Van Damme P, Evjenth R, Dinh H, Betts MJ, Ryningen A, Vandekerckhove J, Gevaert K, Anderson D (2010). The chaperone-like protein HYPK acts together with NatA in cotranslational N-terminal acetylation and prevention of Huntingtin aggregation. Mol. Cell. Biol. 30 (8): 1898—1909. doi:10.1128/mcb.01199-09. PMC 2849469. PMID 20154145.
  12. ↑ Hole K, Van Damme P, Dalva M, Aksnes H, Glomnes N, Varhaug JE, Lillehaug JR, Gevaert K, Arnesen T (2011). The human N-alpha-acetyltransferase 40 (hNaa40p/hNatD) is conserved from yeast and N-terminally acetylates histones H2A and H4. PLoS ONE. 6 (9): e24713. Bibcode:2011PLoSO...624713H. doi:10.1371/journal.pone.0024713. PMC 3174195. PMID 21935442.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Gautschi M, Just S, Mun A, Ross S, Rücknagel P, Dubaquié Y, Ehrenhofer-Murray A, Rospert S (2003). The yeast N(alpha)-acetyltransferase NatA is quantitatively anchored to the ribosome and interacts with nascent polypeptides. Mol. Cell. Biol. 23 (20): 7403—7414. doi:10.1128/mcb.23.20.7403-7414.2003. PMC 230319. PMID 14517307.
  14. ↑ Van Damme P, Hole K, Pimenta-Marques A та ін. (July 2011). NatF contributes to an evolutionary shift in protein N-terminal acetylation and is important for normal chromosome segregation. PLoS Genet. 7: e1002169. doi:10.1371/journal.pgen.1002169. PMC 3131286. PMID 21750686.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Rathore, Om Singh; Faustino, Alexandra; Prudêncio, Pedro; Van Damme, Petra; Cox, Cymon J.; Martinho, Rui Gonçalo (2016). Absence of N-terminal acetyltransferase diversification during evolution of eukaryotic organisms. Scientific Reports. 6: 21304. Bibcode:2016NatSR...621304R. doi:10.1038/srep21304. PMC 4748286. PMID 26861501.
  16. ↑ Aksnes (3 березня 2015). An Organellar Nα-Acetyltransferase, Naa60, Acetylates Cytosolic N Termini of Transmembrane Proteins and Maintains Golgi Integrity. Cell Reports. 10 (8): 1362—74. doi:10.1016/j.celrep.2015.01.053. PMID 25732826.
  17. ↑ Aksnes, Henriette; Goris, Marianne; Strømland, Øyvind; Drazic, Adrian; Waheed, Qaiser; Reuter, Nathalie; Arnesen, Thomas (2017). Molecular determinants of the N-terminal acetyltransferase Naa60 anchoring to the Golgi membrane. Journal of Biological Chemistry. 292 (16): 6821—6837. doi:10.1074/jbc.M116.770362. PMC 5399128. PMID 28196861.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Drazic A, Aksnes H, Marie M, Boczkowska M, Varland S, Timmerman E, Foyn H, Glomnes N, Rebowski G, Impens F, Gevaert K, Dominguez R, and Arnesen T (2018). NAA80 is actin's N-terminal acetyltransferase and regulates cytoskeleton assembly and cell motility. Proc Natl Acad Sci U S A. 115 (17): 4399—4404. doi:10.1073/pnas.1718336115. PMC 5924898. PMID 29581253.
  19. ↑ Hollebeke J, Van Damme P, Gevaert K (2012). N-terminal acetylation and other functions of Nα-acetyltransferases. Biol. Chem. 393 (4): 291—8. doi:10.1515/hsz-2011-0228. PMID 22718636.
  20. ↑ Hershko A, Heller H, Eytan E, Kaklij G, Rose IA (1984). Role of the alpha-amino group of protein in ubiquitin-mediated protein breakdown. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 81 (22): 7021—5. Bibcode:1984PNAS...81.7021H. doi:10.1073/pnas.81.22.7021. PMC 392068. PMID 6095265.
  21. ↑ Hwang CS, Shemorry A, Varshavsky A (2010). N-terminal acetylation of cellular proteins creates specific degradation signals. Science. 327 (5968): 973—977. Bibcode:2010Sci...327..973H. doi:10.1126/science.1183147. PMC 4259118. PMID 20110468.
  22. ↑ Behnia R, Panic B, Whyte JR, Munro S (2004). Targeting of the Arf-like GTPase Arl3p to the Golgi requires N-terminal acetylation and the membrane protein Sys1p. Nat. Cell Biol. 6 (5): 405—413. doi:10.1038/ncb1120. PMID 15077113.
  23. ↑ Starheim KK, Gromyko D, Evjenth R, Ryningen A, Varhaug JE, Lillehaug JR, Arnesen T (2009). Knockdown of human N alpha-terminal acetyltransferase complex C leads to p53-dependent apoptosis and aberrant human Arl8b localization. Mol. Cell. Biol. 29 (13): 3569—3581. doi:10.1128/mcb.01909-08. PMC 2698767. PMID 19398576.
  24. ↑ Gromyko D, Arnesen T, Ryningen A, Varhaug JE, Lillehaug JR (2010). Depletion of the human Nα-terminal acetyltransferase A induces p53-dependent apoptosis and p53-independent growth inhibition. Int. J. Cancer. 127 (12): 2777—2789. doi:10.1002/ijc.25275. PMID 21351257.
  25. ↑ Yi CH, Pan H, Seebacher J, Jang IH, Hyberts SG, Heffron GJ, Vander Heiden MG, Yang R, Li F, Locasale JW, Sharfi H, Zhai B, Rodriguez-Mias R, Luithardt H, Cantley LC, Daley GQ, Asara JM, Gygi SP, Wagner G, Liu CF, Yuan J (2011). Metabolic regulation of protein N-alpha-acetylation by Bcl-xL promotes cell survival. Cell. 146 (4): 607—620. doi:10.1016/j.cell.2011.06.050. PMC 3182480. PMID 21854985.
  26. ↑ Kamita M, Kimura Y, Ino Y, Kamp RM, Polevoda B, Sherman F, Hirano H (2011). N(α)-Acetylation of yeast ribosomal proteins and its effect on protein synthesis. J Proteomics. 74 (4): 431—441. doi:10.1016/j.jprot.2010.12.007. PMID 21184851.
  27. ↑ Yu M, Gong J, Ma M, Yang H, Lai J, Wu H, Li L, Li L, Tan D (2009). Immunohistochemical analysis of human arrest-defective-1 expressed in cancers in vivo. Oncol. Rep. 21 (4): 909—15. doi:10.3892/or_00000303. PMID 19287988.
  28. ↑ Kalvik TV, Arnesen T (2013). Protein N-terminal acetyltransferases in cancer. Oncogene. 32 (3): 269—276. doi:10.1038/onc.2012.82. PMID 22391571.
  29. ↑ Sadoul K, Boyault C, Pabion M, Khochbin S (2008). Regulation of protein turnover by acetyltransferases and deacetylases. Biochimie. 90 (2): 306—12. doi:10.1016/j.biochi.2007.06.009. PMID 17681659.
  30. ↑ Glozak MA, Sengupta N, Zhang X, Seto E (2005). Acetylation and deacetylation of non-histone proteins. Gene. 363: 15—23. doi:10.1016/j.gene.2005.09.010. PMID 16289629.
  31. ↑ Yang XJ, Seto E (2008). Lysine acetylation: codified crosstalk with other posttranslational modifications. Mol. Cell. 31 (4): 449—61. doi:10.1016/j.molcel.2008.07.002. PMC 2551738. PMID 18722172.
  32. ↑ Eddé B, Denoulet P, de Néchaud B, Koulakoff A, Berwald-Netter Y, Gros F (1989). Posttranslational modifications of tubulin in cultured mouse brain neurons and astroglia. Biol. Cell. 65 (2): 109—117. doi:10.1016/0248-4900(89)90018-x. PMID 2736326. {{cite journal}}: |first3= з пропущеним |last3= (довідка)
  33. ↑ Maruta H, Greer K, Rosenbaum JL (1986). The acetylation of alpha-tubulin and its relationship to the assembly and disassembly of microtubules. J. Cell Biol. 103 (2): 571—579. doi:10.1083/jcb.103.2.571. PMC 2113826. PMID 3733880.
  34. ↑ Alberts, Bruce (March 2002). Molecular Biology of the Cell. Garland Science. ISBN 0815332181.
  35. ↑ Weinberg, Robert A. (2013). Biology of cancer (вид. 2.). [S.l.]: Garland Science. ISBN 978-0815342205.
  36. ↑ Brooks CL, Gu W (2011). The impact of acetylation and deacetylation on the p53 pathway. Protein Cell. 2 (6): 456—462. doi:10.1007/s13238-011-1063-9. PMC 3690542. PMID 21748595.
  37. ↑ Tang Y, Zhao W, Chen Y, Zhao Y, Gu W (2008). Acetylation is indispensable for p53 activation. Cell. 133 (4): 612—626. doi:10.1016/j.cell.2008.03.025. PMC 2914560. PMID 18485870.
  38. ↑ Yamaguchi H, Woods NT, Piluso LG, Lee HH, Chen J, Bhalla KN, Monteiro A, Liu X, Hung MC, Wang HG (2009). p53 acetylation is crucial for its transcription-independent proapoptotic functions. J. Biol. Chem. 284 (17): 11171—11183. doi:10.1074/jbc.M809268200. PMC 2670122. PMID 19265193.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  39. ↑ Vassilev LT, Vu BT, Graves B, Carvajal D, Podlaski F, Filipovic Z, Kong N, Kammlott U, Lukacs C, Klein C, Fotouhi N, Liu EA (2004). In vivo activation of the p53 pathway by small-molecule antagonists of MDM2. Science. 303 (5659): 844—848. Bibcode:2004Sci...303..844V. doi:10.1126/science.1092472. PMID 14704432.
  40. ↑ Shangary S, Wang S (2009). Small-molecule inhibitors of the MDM2-p53 protein-protein interaction to reactivate p53 function: a novel approach for cancer therapy. Annu. Rev. Pharmacol. Toxicol. 49 (1): 223—241. doi:10.1146/annurev.pharmtox.48.113006.094723. PMC 2676449. PMID 18834305.
  41. ↑ Zajkowicz A, Krześniak M, Matuszczyk I, Głowala-Kosińska M, Butkiewicz D, Rusin M (2013). Nutlin-3a, an MDM2 antagonist and p53 activator, helps to preserve the replicative potential of cancer cells treated with a genotoxic dose of resveratrol. Mol. Biol. Rep. 40 (8): 5013—5026. doi:10.1007/s11033-013-2602-7. PMC 3723979. PMID 23666059.
  42. ↑ Kumamoto K, Spillare EA, Fujita K, Horikawa I, Yamashita T, Appella E, Nagashima M, Takenoshita S, Yokota J, Harris CC (2008). Nutlin-3a activates p53 to both down-regulate inhibitor of growth 2 and up-regulate mir-34a, mir-34b, and mir-34c expression, and induce senescence. Cancer Res. 68 (9): 3193—3203. doi:10.1158/0008-5472.CAN-07-2780. PMC 2440635. PMID 18451145.
  43. ↑ Kreis, ed. by Thomas; Vale, Ronald (1999). Guidebook to the cytoskeletal and motor proteins (вид. 2.). Oxford [u.a.]: Oxford Univ. Press. ISBN 0198599560.
  44. ↑ al.], Harvey Lodish ... [et (2013). Molecular cell biology (вид. 7th). New York: W.H. Freeman and Co. ISBN 978-1429234139.
  45. ↑ Fojo, edited by Tito (2008). The role of microtubules in cell biology, neurobiology, and oncology (вид. [Online-Ausg.]). Totowa, N. J.: Humana Press. ISBN 978-1588292940.
  46. ↑ а б Friedmann DR, Aguilar A, Fan J, Nachury MV, Marmorstein R (2012). Structure of the α-tubulin acetyltransferase, αTAT1, and implications for tubulin-specific acetylation. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 109 (48): 19655—19660. Bibcode:2012PNAS..10919655F. doi:10.1073/pnas.1209357109. PMC 3511727. PMID 23071314.
  47. ↑ Hubbert C, Guardiola A, Shao R, Kawaguchi Y, Ito A, Nixon A, Yoshida M, Wang XF, Yao TP (2002). HDAC6 is a microtubule-associated deacetylase. Nature. 417 (6887): 455—458. Bibcode:2002Natur.417..455H. doi:10.1038/417455a. PMID 12024216.
  48. ↑ Teresa Carlomagno, ред. (2009). Tubulin-binding agents : synthetic, structural, and mechanistic insights. Berlin: Springer. ISBN 978-3540690368.
  49. ↑ Zito, edited by Thomas L. Lemke, David A. Williams; associate editors, Victoria F. Roche, S. William (2013). Foye's principles of medicinal chemistry (вид. 7th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 978-1609133450.
  50. ↑ Müller-Decker, Friedrich Marks, Ursula Klingmüller, Karin (2009). Cellular signal processing : an introduction to the molecular mechanisms of signal transduction. New York: Garland Science. ISBN 978-0815342151.
  51. ↑ Yuan ZL, Guan YJ, Chatterjee D, Chin YE (2005). Stat3 dimerization regulated by reversible acetylation of a single lysine residue. Science. 307 (5707): 269—273. Bibcode:2005Sci...307..269Y. doi:10.1126/science.1105166. PMID 15653507.
  52. ↑ Lee H, Zhang P, Herrmann A, Yang C, Xin H, Wang Z, Hoon DS, Forman SJ, Jove R, Riggs AD, Yu H (2012). Acetylated STAT3 is crucial for methylation of tumor-suppressor gene promoters and inhibition by resveratrol results in demethylation. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 109 (20): 7765—7769. Bibcode:2012PNAS..109.7765L. doi:10.1073/pnas.1205132109. PMC 3356652. PMID 22547799.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ацетилювання&oldid=43711906