Кіріліця: Роздїлы міджі ревізіями
м r2.7.1) (робот додав: yi:קירילישער שריפט |
м r2.7.1) (робот додав: vep:Kirilline kirjamišt |
||
| Рядок 331: | Рядок 331: | ||
[[uk:Кирилиця]] |
[[uk:Кирилиця]] |
||
[[uz:Kirill Alifbosi]] |
[[uz:Kirill Alifbosi]] |
||
[[vep:Kirilline kirjamišt]] |
|||
[[vi:Bảng chữ cái Kirin]] |
[[vi:Bảng chữ cái Kirin]] |
||
[[war:Ciriliko nga Abakadahan]] |
[[war:Ciriliko nga Abakadahan]] |
||
Ревізія 14:45, 4 фебруара 2012
| Кіріліця | |
|---|---|
| Вид: | консонантно-вокалічне |
| Языкы: | Старославянчіна, вшыткы выходославяньскы і векшина югославяньскых языкôв, корінны языкы Росії, Казахстану, Кірґізька і Монґолії |
| Місце взнику: | Юго-Выходна Европа |
| Період: | З 10. стороча доднесь |
| Напрям писма: | злїва направо |
| Знаків: | 43 |
| Похождіня: | Ханааньске писмо |
| Повязаны: | Глаголіця Латиньскый алфавіт Коптьскый алфавіт Арменьскый алфавіт Руны |
 | |
Кіріліця ці азбука є алфавітноє писмо, што ся обявило в Першой булгарьской ріші бігом 10. стороча. Вна є основа многых алфавітôв минулости і сучасности, головно выходноевропскых і азійскых. Кіріліця ся обявила з ґрецького алфавіту з введеням новых ліґатур і согласных з старшой глаголіцы. Є названа на честь братôв Кіріла і Мефодія, котры перед тым створили глаголіцу. Науковцї сучасности мерькують, же кіріліця была розвита вже учнями Кіріла і Мефодія (як то Кліментом Охридьскым).
Буквы
Кіріліця цалком обсягує ґрецькый алфавіт, але дакотры ґрецькы буквы (ксі, псі, іжіця, фіта) суть не на своёму місцї, а в концю. Дакотры буквы кіріліцї, хыблячі ґрецькому алфавіту, суть подобны глаголічным. Ц і Ш вызерають подобно на дакотры буквы алфавітôв того часу (арамейскоє, етіопскоє, коптьскоє, гебрейскоє писмо, брахмі), і прото назвати жрідло пожычкы не є можне. Б є подобна В, Щ — Ш. Прінціпы утворїня діґрафôв у кіріліцї (Ы з ЪІ, ОУ, йотованы буквы) суть подобны глаголічным.
Буквы кіріліцї ся хоснують про запис чісел так само як в ґрецькôй сістемі. Намісто архаічных дісіґмы і стіґмы, котрых не є ай в класічнôм ґрецькôм алфавітї, суть хоснованы буквы Ц (900) і S (6); а пак і третїй такый знак, коппа, што ся спершу хосновав про обозначіня 90, быв вытїсненый буквов Ч. Дакотры буквы, хыблячі ґрецькому алфавіту (наприклад, Б, Ж), не мають чіселного значіня. Тото роздїлює кіріліцю од глаголіцї, де чіселны значіня не одповідають ґрецькым і сесї буквы ся не проскакують.
| Буква | Выкрес- лїня |
Чіселноє значіня |
Выслов- ность |
Назва |
|---|---|---|---|---|
| А |  |
1 | [a] | азъ |
| Б |  |
[b] | боукы | |
| В |  |
2 | [v] | вѣдѣ |
| Г |  |
3 | [g] | глаголи |
| Д |  |
4 | [d] | добро |
| Е, Є |  |
5 | [ɛ] | єсть |
| Ж |  |
[ʒ] | живѣте | |
| Ѕ |  |
6 | [dz] | ѕѣло |
| ʐ, З |  |
7 | [z] | земля |
| И |  |
8 | [i] | ижє |
| І, Ї |  |
10 | [i] | и |
| К |  |
20 | [k] | како |
| Л |  |
30 | [l] | людиѥ |
| М |  |
40 | [m] | мыслитє |
| Н |  |
50 | [n] | нашь |
| О |  |
70 | [o] | онъ |
| П |  |
80 | [p] | покои |
| Р |  |
100 | [r] | рьци |
| С |  |
200 | [s] | слово |
| Т |  |
300 | [t] | тврьдо |
| ОУ, Ү |  |
(400) | [u] | оукъ |
| Ф |  |
500 | [f] | фрьтъ |
| Х |  |
600 | [x] | хѣръ |
| Ѡ | 
|
800 | [oː] | отъ |
| Ц |  |
900 | [ts] | ци |
| Ч |  |
90 | [tʃ] | чрьвь |
| Ш |  |
[ʃ] | ша | |
| Щ |  |
[ʃt] | шта | |
| Ъ |  |
[ŭ] | ѥръ | |
| Ы |  |
[y] | ѥры | |
| Ь |  |
[ĭ] | ѥрь | |
| Ѣ |  |
[æ] | ять | |
| ΙΑ |  |
[ia] | я | |
| Ѥ |  |
[iɛ] | ѥ | |
| Ю |  |
[iu] | ю | |
| Ѧ |  |
(900) | [ɛ̃] | ѧcъ |
| Ѩ |  |
[jɛ̃] | ѩсъ | |
| Ѫ |  |
[ɔ̃] | ѫсъ | |
| Ѭ |  |
[jɔ̃] | ѭсъ | |
| Ѯ |  |
60 | [ks] | кси |
| Ѱ |  |
700 | [ps] | пси |
| Ѳ |  |
9 | [t]~[θ]~[f] | фита |
| Ѵ | 
|
400 | [ɪ], [y], [v] | ижица |
Писмо і тіпоґрафія
Першов формов кіріліцї было уставноє писмо, характерноє про найстаршы славяньскы рукописы. Уставноє писмо мало каліґрафічноє, ґеометрічноє выкреслїня, буквы стояли тїсно в рядках.
В 14.—15. сторочах ся обявляє нова форма писма — напôвустав. Выкреслїня стало май дрôбным і округлым. Напôвуставноє писмо ся в церьковных і світьскых книгах хосновало до 18. стороча, за чім было вытїснено із світьской літературы.
В 1708-1711 Петро I. реформовав російскоє писмо. Были вылучены надрядковы знакы, дублетны буквы і буквы, котры ся хосновали лем про запис чісел. Зникли пары:
- Ѡ—О (лишыло ся лем О);
- Ѳ—Ф (лишыло ся лем Ѳ, в 1710. роцї Петро вернув стары правила о їх вжываню);
- Ѵ—І/В (пак была вернута, з 1735. до 1758. року знова вылучена, помалы выходила із вжываня);
- І—И (раз было вылучене И, пак было вернуто з іншыма правилами, а пак былы вернуты і правила; мїняли ся правила о чіслї точок над І, з 1738. року точка над І была фурт єдна);
- S—З (лишыло ся лем S, пак З было вернуто, а S — вылучено);
- Ꙗ і Ѧ были замїнены на Я, выкреслїня котрого ся обявило зо скорописной формы малого юса (Ѧ);
были замїнены днешнїм выкреслїням У.
Было унормовано Е (спершу — орфоґрафічный варіант Є), про запис твердого /е/ была введена буква Э. В 1735. роцї было конечно вылучено Ѯ з алфавіту.
Мовда на латиніку принесла до світьскых книг новоє, подобноє тогдышнёму латиньскому, писмо. Окрем алфавіту і формы букв ся помїнялы пунктуачны правила, были введены арабскы чісла, унормованый запис великых літер. Приклад російского нового писма схосновали ай другы народы, котры тогды повжывали кіріліцю — Сербы, Болгары, Румуны.
Дакотры буквы кірілічной курзівы мають выкреслїня дуже неподобноє своёму обычайному. В сербскôм і македоньскôм писмї ся дакотры буквы пишуть не так, як інде. Такы формы букв ся часто хоснують в рекламї, на дорожных знаках ітд., менше — в новинках і книгах.
Історія
До 9. стороча свідчінь о якôмсь пошыренôм, упорядкованôм славяньскôм писмї не є. Помежи вшыткых фактôв о обявлїню славяньского писма важноє місце має «Жытя Костантіна», де ся говорить о «руськых писменах», котры учив до створїня кіріліцї Константін-Кіріл. Прямо о докірілічнôм писмї говорить Чорноризець Храбр в трактатї «О писменах»: «Спершу ж славяне не мали букв, айбо по черьтам і рїзам читали, нима і гадали, поганами будучі.»
Коло 893. року браты Константін (Кіріл) Філозоф і Мефодій із Солунї за росказом візантійского імператора Михайла III. створили писмо про славяньскый язык. Довгый час стояло звіданя, ці была то кіріліця, ці глаголіця — азбукы, котры ся роздїлюють головно лем выкреслїням. Теперька переважає думка, же глаголіця є старша, а кіріліця — другорядна. Глаголіцю довгый час хосновали Хорваты (до 17. стороча).
Обявлїня кіріліцї повязують з дїятельством булгарьской школы. В жытї Клімента Охридьского ся прямо говорить о тôм, же вôн створив славяньскоє писмо вже по Кірілу і Мефодію. Вдяка попереднёму дїятельству братôв ся азбука скоро пошырила в югославяньскых землях, і прото папа заказав ї хоснованя в церьковнôй службї у 855. роцї, борячі ся з резултатамы місії.
В Булгарії царь Боріс I. прияв хрістіанство. Булгарія стала центром славяньской літературы. Ту ся обявляє перша славяньска книжна школа — Преславска книжна школа. Переписують ся кіріло-мефодіёвскы оріґіналы церьковных книг, роблять ся новы переложіня ґрецькых книг, створює ся оріґінална славяньска література.
Спершу кіріліцю хосновала лем часть южных Славян, выходны Славяне і Румуны. З часом хосновати ї зачали десяткы народôв світу, розвили ся новы варіанты кіріліцї (змішаны латиньско-кірілічны алфавіты, босанчіця, анбур).
Шыріня
Темно-зеленый: штаты, котры хоснують кіріліцю як офіціалноє писмо.
Зеленый: штаты, котры хоснують кіріліцю як єдноє з офіціалных писем.
Світло-зеленый: штаты, котры хосновали кіріліцю в минулости.
- Головна статя: Список языків з алфавітами на основі кіріліцї
Кіріліця ся хоснує в такых націоналных языках:
Славяньскы: булгарьскый, білоруськый, македоньскый, російскый, русиньскый, сербскый, чорногорьскый, україньскый, даколи босняцькый.
Іншы: абхазькый, алеутьскый (теперька головно в церьковных текстах) башкірьскый язык, ерзяньскый, казахскый, кілдіньскый саамскый, комі, кірґізькый, марійскый язык, мокшаньскый, осетіньскый, таджіцькый, татарьскый, тлінкітьскый (теперька головно в церьковных текстах), туваньскый, удмуртьскый, циґаньскый, юітьскы, юпікскы, якутьскый.
Ґалерія
Кіріліця, хоснована про запис славяньскых языкôв
 |
 |
 |
Кіріліця, хоснована про запис іншых языкôв
 |
 |
 |