Координати: 48°29′39.999984100008″ пн. ш. 17°40′50.000016099994″ сх. д. / 48.49444° пн. ш. 17.68056° сх. д. / 48.49444; 17.68056

АЕС Богуниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:01, 1 червня 2024, створена Alessot (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 1 червня 2024, заснована на цій версії.
АЕС Богуниці
Зображення
Країна  Словаччина
Адміністративна одиниця Ясловске Богуніце
Оператор SLOVENSKÉ ELEKTRÁRNE, A.S.
Вихідна потужність 942 megawatt
Дата/час прийняття в експлуатацію 25 грудня 1972
З'єднується з Bohunice-Križovany power line (V044)d і Bohunice-Bošáca power line (V043)d
Мапа
CMNS: АЕС Богуниці у Вікісховищі

48°29′39.999984100008″ пн. ш. 17°40′50.000016099994″ сх. д. / 48.49444° пн. ш. 17.68056° сх. д. / 48.49444; 17.68056

Ясловоськобогуні́цька АЕ́С — атомна електростанція у Західній частині Словаччини.

Станція розташована поблизу селища Ясловське Богуніце за 14 км на північ від Трнави.

На території станції знаходиться енергоблок А1 з важководним реактором з газовим охолодженням спільного радянсько-чехословацького проєкту КС-150[1][2]. КС — «котел селеновий», селеном у радянському атомному проєкті іменували торій, а котлами — реактори. Більшість радянських концепцій важководних реакторів того часу передбачали, як варіант, можливість роботи в торієвому циклі. Фізична частина проєкту реактора була розроблена під керівництвом Абрама Аліханова та Василя Володимирського в Інституті теоретичної та експериментальної фізики(інші мови)[3]. Розробка тепловидільних елементів (ТВЕЛів) для КС-150 велася у Харківському фізико-технічному інституті Академії наук Української РСР.[4][5] Реактор був виготовлений компанією Skoda та запущений у 1972 році, після 14 років будівництва.

Дві черги (V-1 та V-2) складаються з двох енергоблоків із водно-водяними ядерними реакторами радянської моделі ВВЕР-440 кожна. При вступі Словаччини до Євросоюзу було підписано угоду про виведення з експлуатації двох енергоблоків V-1. Перший реактор був зупинений у 2006 році, другий у 2008 році[6]. Таким чином, чинними є два енергоблоки ВВЕР-440 другої черги (V-2).

Аварії

[ред. | ред. код]
  • 5 січня 1976 року після перевантаження палива стався серйозний інцидент на блоці А1. Автоматика помилково показала, що одна з нових паливних збірок щільно встала на посадкове місце, однак це було не так. Після подачі охолоджувального середовища почався витік теплоносія, вуглекислого газу, в реакторний зал. Два працівники, що своєчасно не дотримались аварійних інструкцій, задихнулися. Нещасний випадок не привів до опромінення персоналу та пошкодження обладнання, тож реактор незабаром був знову запущений.


  • 22 лютого 1977 року на блоці А1 сталася аварія унаслідок помилки персоналу. Свіжу паливну збірку перед завантаженням в активну зону недостатньо якісно очистили від силікагелю, що використовувався як консерваційний захист від вологости у процесі транспортування та зберігання збірок. Невидалений силікагель перекрив просвіти у збірці, через котрі охолоджувалися паливні елементи. У результаті стався локальний перепал паливних оболонок і радіоактивні продукти ділення потрапили до першого та другого контурів реакторної установки. Після аварії, яка відповідала 4-му рівню за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), було прийнято рішення припинити експлуатацію блоку А1, головним чином, через економічні причини[7][8].

Інформація про енергоблоки

[ред. | ред. код]
Енергоблок Тип реакторів Потужність Початок
будівництва 		Підімкнення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Богуніце А1[9] КС-150 121 МВт 150 МВт 01.08.1958 25.12.1972 25.12.1972 17.05.1979
Богуніце-1[10] ВВЕР-440/230 408 МВт 440 МВт 24.04.1972 17.12.1978 01.04.1980 31.12.2006
Богуніце-2[11] ВВЕР-440/230 408 МВт 440 МВт 24.04.1972 26.03.1980 01.01.1981 31.12.2008
Богуніце-3[12] ВВЕР-440/213 471 МВт 505 МВт 01.12.1976 20.08.1984 14.02.1985 2034 (план)
Богуніце-4[13] ВВЕР-440/213 471 МВт 505 МВт 01.12.1976 09.08.1985 18.12.1985 2035 (план)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Краткая историческая справка. www.itep.ru. НИЦ "Курчатовский институт" - ИТЭФ. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 9 червня 2018.
  2. ↑ A1 NPP History. www.javys.sk. JAVYS a. s. Company. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 9 червня 2018.
  3. ↑ Абрамов В. М., Батуров Б. Б., Богданов Н. В. и др. Первая чехословацкая атомная электростанция А-1 с тяжеловодным реактором КС-150 (разработка и конструкция). — Атомная энергия. — 1974. — Вип. 2 (лютий). — С. 113—124.
  4. ↑ Двадцять четверті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції «Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій» (PDF) (українською) . Майдан. 18 квітня 2018. с. 197. ISBN 978-966-372-710-3. Процитовано 1 червня 2024.
  5. ↑ Науково-технічний комплекс «Ядерний паливний цикл» Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут». logos-ukraine.com.ua. Процитовано 1 червня 2024.
  6. ↑ АЭС Богунице на сайте seogan. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2020.
  7. ↑ Matel L., Kuruc J. Thirtieth anniversary of reactor accident in A-1 Nuclear Power Plant Jaslovske Bohunice : [англ.]. — 2007. — 23 p.
  8. ↑ The A1 Nuclear Power Plant in Jaslovske Bohunice, Slovakia. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 20 травня 2020.
  9. ↑ BOHUNICE A1 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 травня 2020.
  10. ↑ BOHUNICE-1 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 травня 2020.
  11. ↑ BOHUNICE-2 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 травня 2020.
  12. ↑ BOHUNICE-3 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 травня 2020.
  13. ↑ BOHUNICE-4 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 20 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=АЕС_Богуниці&oldid=42684360