Аміак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Структурна формула
Загальна інформація
Преференційна назва ІЮПАК Аміак, амоніак
Систематична назва ІЮПАК Азан
Хімічна формула NH3
3D Структура (JSmol) Інтерактивне зображення


Зовнішні ідентифікатори / Бази даних
CAS 7664-41-7
ECHA-ID 100.028.760
PubChem 222
ChemSpider 217
ChEBI CHEBI:16134
EINECS 231-635-3
Номер Гмеліна 79
InChI InChI=1S/H3N/h1H3
SMILES N


Властивості
Молярна маса 17.0306 г·моль−1
Агрегатний стан

Газ

Зовнішній вигляд

Безбарвний газ із різким запахом

Густина

0,7714 г·см-3 (0 °C, 1013 mbar)[1]

Температура плавлення

-77,7 °C[1]

Температура кипіння

-33 °C[1]

Температура самозаймання

630 °C[1]

Тиск насиченої пари

8573 гПа (20 °C)[1]

pKa
  • 9.24 (NH4+/NH3, H2O)[2]
  • 10.5 (NH4+/NH3, DMSO)[3]
  • 38 (NH3/NH2-, H2O)[4]
  • 41 (NH3/NH2-, DMSO)[5]
Розчинність

531 г·дм-3 (H2O, 20 °C), розчинний в етанолі, ацетоні, хлороформі.

Дипольний момент

1,4718(2) D (4,91·10-30 C·м)[6]

Коефіцієнт заломлення

1,325 (16,85 °C)[7]

Безпека
Маркування згідно системі УГС

Небезпека

H-фрази H: H221, H280, H331, H314, H410
P-фрази P: P210, P260, P273, P280, P303+P361+P353+P315, P304+P340+P315, P305+P351+P338+P315, P377
EUH-фрази EUH: EUH071
LC50
  • 27,1 мг/дм3/96 год (риба, середнє значення (29 досліджень))
  • 22,8 mg/l мг/дм3/48 год (ракоподібні, середнє значення (25 досліджень))
Наскільки це можливо, значення величин подані в одиницях системи SI. Якщо не вказано іншого, усі дані відносяться до стандартного стану.


Аміа́к, амоніа́к, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Аміак — безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже вдвічі легший від повітря. При -33,35 °С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при -77,75 °C замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в сталевих балонах під тиском 6–7 атм.

У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0 °С і звичайному тиску в 1 об'ємі води розчиняється близько 1200 об'ємів NH3, а при 20 °С — 700 об'ємів. Концентрований розчин містить 25% NH3 і має густину 0,91 г/см³. Розчин аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить до 10 % NH3, аміачна вода від 10 % і більше. При нагріванні розчину аміак легко випаровується.

Отримання

[ред. | ред. код]

В лабораторних умовах аміак зазвичай добувають нагріванням суміші хлориду амонію NH4Cl з гідроксидом кальцію Ca(OH)2. Процес утворення аміаку при цьому відбувається у дві стадії: спочатку виникає гідроксид амонію, а потім він розкладається з виділенням аміаку:

Інколи аміак добувають нагріванням до кипіння концентрованого розчину аміаку (гідроксиду амонію).

У техніці головним способом добування аміаку є прямий синтез його з азоту і водню за реакцією:

Ця реакція відбувається лише при дуже високих тисках (кілька сотень атмосфер), високій температурі і наявності каталізатора.

На сучасних заводах синтез проводять у більшості випадків при тисках 250–350 атм, а інколи навіть при 700–1000 атм. Чим більший тиск, тим більше рівновага реакції зміщується в бік утворення NH3, тобто в бік збільшення виходу аміаку. Але процес при дуже високих тисках дуже дорогий і економічно невигідний. Температуру підтримують близько 400–450 °С. Нижче 400 °С реакція відбувається дуже повільно, а вище 450–500 °С аміак помітно розкладається на азот і водень. Каталізатором служить губчасте залізо з домішками оксидів калію, алюмінію й інших речовин.

При цьому слід ще раз відмітити, що не вся азотоводнева суміш перетворюється в аміак навіть при найвищих тисках. Частина її залишається непрореагованою. Тому одержуваний аміак відділяють від непрореагованої суміші скрапленням його під тиском, а до решти суміші додають нові порції азото-водневої суміші і знову направляють на синтез.

Значні кількості аміаку одержують як побічний продукт при коксуванні кам'яного вугілля, в якому міститься від 1 до 2,5 % азоту. При коксуванні вугілля більша частина цього азоту виділяється у вигляді аміаку. Його видаляють з коксового газу пропусканням газу через воду. Аміачну воду нейтралізують сульфатною кислотою і одержують сульфат амонію.

До кінця XIX століття цей спосіб був єдиним промисловим способом добування аміаку. Лише в 20-х роках, XX століття, коли поширився синтетичний спосіб, він втратив своє значення.

Виробництво в Україні

[ред. | ред. код]

Основними виробниками аміаку в Україні є підприємства хімічного холдингу OSTCHEM, зокрема, «Рівнеазот», Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», Черкаський «Азот» та Концерн «Стирол», а також Одеський припортовий завод та «ДніпроАзот». За даними Державної служби статистики України, за березень 2014 року виробництво знизилось на 25,9 % у порівнянні з 2013 роком та склало 279 тис. тонн. В загальному, за три місяці 2014 року Україна знизила виробництво аміаку на 33,3 % — до 1 млн тон.[8]

Дмитро Фірташ та пов'язані з ним структури зосередили у своїх руках виробництво 100 % селітри в Україні, 80 % карбаміду та 75 % аміаку[9].

У 2017 році Україна імпортувала аміаку на $123 млн[10].

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Молекули аміаку утворюються за допомогою ковалентних зв'язків. Електронна і структурна формули молекули аміаку такі:

Однак зв'язки N — Н в молекулі аміаку полярні, оскільки електронна пара зміщена до атома азоту. Тому атом азоту має негативний заряд, а атом водню — позитивний. Аміак є відновником, а сам зазвичай окиснюється до вільного азоту. Так, в атмосфері кисню аміак горить за реакцією:

Амоніак також легко відновлює монооксид міді до металічної міді при високій температурі за реакцією:

Гідроксид амонію

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідроксид амонію

При розчиненні аміаку в воді частина його молекул взаємодіє з водневими іонами води з утворенням складного катіона амонію NH+
4
. Разом з тим відповідна кількість гідроксильних груп OH води звільняється. Цей процес рівноважний. Його можна зобразити таким рівнянням:

Звідси виходить, що в розчині аміаку в рівновазі одночасно існують молекули аміаку, води та гідроксиду амонію та іони амонію і гідроксиду.

Гідроксид амонію є дуже нестійкою речовиною і може існувати лише в розчині. При нагріванні розчину рівновага зміщується вліво, і розчин розкладається на вихідні речовини. Цей розклад частково відбувається і при звичайній температурі, тому розчини аміаку завжди мають специфічний запах. При тривалому кип'ятінні розчину можна повністю видалити аміак. Цим інколи користуються в лабораторіях для одержання невеликих кількостей аміаку.

Розчин гідроксиду амонію забарвлює лакмус у синій колір. З кислотами розчин гідроксиду амонію утворює солі, наприклад:

Застосування

[ред. | ред. код]

Аміак — один з найважливіших продуктів сучасної хімічної промисловості. Головною галуззю його застосування є виробництво нітратної кислоти і азотних добрив. Крім того, аміак використовують для виробництва багатьох інших хімічних продуктів. Зріджений аміак і водний розчин аміаку застосовують безпосередньо як азотне добриво.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Внесок про аміак [Архівовано 23 травня 2020 у Wayback Machine.] в базі даних GESTIS.
  2. pKa table [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.], complied by Williams
  3. Bordwell, Frederick G. (1988). Accounts of Chemical Research. 21 (12): 456—463. doi:10.1021/ar00156a004. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. Evans pKa table (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.
  5. Bordwell, Frederick G.; Drucker, George E.; Fried, Herbert E. (1981). The Journal of Organic Chemistry. 46 (3): 632—635. doi:10.1021/jo00316a032. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  6. Haynes, W. M., ред. (2016-2017). CRC Handbook of Chemistry and Physics. CRC Press. с. 6-221. ISBN 978-1-4987-5429-3. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 8 вересня 2020.
  7. P. G. Sennikov, V. E. Shkrunin, D. A. Raldugin, K. G. Tokhadze: Weak Hydrogen Bonding in Ethanol and Water Solutions of Liquid Volatile Inorganic Hydrides of Group IV-VI Elements (SiH4, GeH4, PH3, AsH3, H2S, and H2Se). 1. IR Spectroscopy of H Bonding in Ethanol Solutions in Hydrides. In: The Journal of Physical Chemistry. 100, Nr. 16, S. 6415–6420 (DOI:10.1021/jp953245k).
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 11 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. «Олігарх всея селітри». «Український тиждень», № 9 (174) 4-10 березня 2011, стор. 7(укр.)
  10. Сумарний обсяг імпорту та експорту у розрізі товарних позицій за кодами УКТЗЕД. sfs.gov.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 2 лютого 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]