Гросуляр
| Гросуляр | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Grs[2] |
| Хімічна формула | Ca₃Al₂(SiO₄)₃[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AD.25[4] |
| Dana 8 | 51.4.3b.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[5] |
| Просторова група | кристалографічна група 230d[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | R. uva-crispa[6] |
| Типова місцевість | Akhtaragda river mouthd[4] |
 Гросуляр у Вікісховищі | |
Гросуляр, або ґроссуляр — мінерал класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий гранат уграндітового ряду.
Гроссуляр був названий у 1811 році німецьким геологом Авраамом Готтлобом Вернером на честь аґрусу (латинська назва якого ribes grossularia) через його часто зелений колір.
Хімічна формула: Ca3Al2[SiO4]3. Містить (%): CaO — 37,15; Al2О3 — 24,19; SiO2 — 36,86. Сингонія кубічна. Густина 3,53-3,60. Твердість 6,5-7,5. Безбарвний або зеленкуватий. Блиск скляний. Злом нерівний. Прозорі, красиво забарвлені кристали гросуляр — дорогоцінні камені IV порядку. Найцінніший гросуляр — помаранчевий гесоніт з Шрі-Ланки, хромовий трав'яно-зелений гросуляр («пакистанський смарагд») з Пакистану і ванадієвий блакитно-зелений тсаворит з Танзанії і Кенії.
Асоціація: кальцит, доломіт, епідот, кліноцоїзит, воластоніт, скаполіт, везувіаніт, діопсид, тремоліт, кварц.
Розрізняють:
- ґросуляр-андрадит (алюмініїсто-залізистий мінеральний вид групи ґранатів — Ca3(Al, Fe)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до залізистого різновиду);
- ґросуляр ванадіїстий (відміна ґросуляру, яка містить понад 4 % V2O3); ґросуляр-спесартин (кальціїсто-марганцевистий мінеральний вид групи ґранату — (Ca, Mn)3Al2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від кальціїстого до марганцевистого різновиду);
- ґросуляр-уваровіт (алюмініїсто-хромистий мінеральний вид групи ґранату — Ca3(Al, Cr)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до хромистого різновиду).
Зустрічається в контактових вапняках, а також у сланцях, нефелінових сієнітах і деяких кислих вивержених породах.
Характерний для термічно та регіонально змінених вапняних порід. Продукт кальцієвого метасоматозу. Зустрічається іноді в порожнинах метаморфізованих базальтів.
Типовими супутниками гросуляра є діопсид, везувіан та хлорит. Ця досить однорідна асоціація мінералів становить масивну дрібнозернисту гірську породу кристалобластичної структури, іноді утворює практично мономінеральні породи (гросулярити). У світлі такий гросуляр часто виявляє помітне двозаломлення світло-сірих кольорів інтерференції. У перекристалізованих родингітах до перелічених вище мінералів приєднуються пізні карбонати.
У Росії гросуляр знайдений поблизу Чернишевська, в місці злиття річок Вілюй і Ахтарагда (Якутія). Він також залягає в долині Ала (П'ємонт, Італія), знайдений у Тіролі (Австрія), Окна-де-Ф'єр (Румунія), у Квебеку (Канада). В США його родовища є в штатах Мен, Вермонт, Каліфорнія, Вашингтон. Крім того, знайдений у Мексиці, Танзанії, Кенії.
В Україні трапляється в межах Українського щита.
Гросуляр — ювелірна сировина. В ювелірних виробах можна зустріти гросуляри різної якості, як правило, всі вони відносяться до напівдорогоцінного каміння. Якість обробленого мінералу визначається такими факторами: прозорість, блиск, якість та однорідність кольору. Дефекти, властиві обробленим мінералам: тьмяність, волокнистість, тріщини та порожнини, чорні плями.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Christian August Siegfried Hoffmann Handbuch der Mineralogie — Fb: 1811.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гросуляр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гросуляр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Гросуляр в базі webmineral.com [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Гроссуляр в базі мінералів [Архівовано 28 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Grossular Garnets Images [Архівовано 8 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- Mineral Galleries grossular data
- Mindat grossular data [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Mineral Data Publishing [Архівовано 15 серпня 2010 у Wayback Machine.]
