Клинці: відмінності між версіями

місто Клинці
Клинцы
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Брянська область
Муніципальний район	Клинцівський район
Міський округ	Клинцівський міський округ
Код ЗКАТУ:	15 715 000 001
Код ЗКТМО:	15715000001
Основні дані
Час заснування	1707
Статус міста	1925
Населення	64000 осіб (2010)
Площа	64 км²
Густота населення	1166,0 осіб/км²
Поштові індекси	243140-243146
Телефонний код	+7 48336
Географічні координати:	52°45′10.000000100801″ пн. ш. 32°14′10.000000099602″ сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Висота над рівнем моря	160 м
Водойма	річка Московка
Найближча залізнична станція	Клинці
Відстань
До залізничної станції:	0 км
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	140 160 160
До Москви (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	484 543 538
Влада
Вебсторінка	klinci.ru
Міський голова	Беляй Віталій
Мапа
Клинці Клинці
Клинці у Вікісховищі

Клинці́ (рос. Клинцы) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Клинцівського району Брянської області. Розташоване за 160 кілометрів від Брянська. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.

Населення міста становить 64000 осіб (2010; 67 325 в 2002, 71,2 тис. 1989, 59,1 тис. в 1970, 42,0 тис. в 1959, 40,5 тис. в 1939).

Географія

Місто розташоване на річці Московці (Картава Туросна), лівій притоці Унечі, басейн Іпуті. На північно-західній околиці — ліси.

Історія

Клинці були засновані як слобода в 1707 році старообрядцями-втікачами і названі за прізвищем одного з них. В 1782 році поселення стає посадом, з 1925 року — містом. В роки Другої Світової війни місто було окупованим німцями — з серпня 1941 по вересень 1943 років. 8 жителів міста стали Героями Радянського Союзу.

Герб Клинців затверджено 12 грудня 1985 рішенням сесії Клинцівського міської Ради народних депутатів.

Герб виконаний у формі щита, у верхній частині якого зображено герб Брянської області (у червоному полі золота мортира з ядрами біля неї). У нижній в зеленому полі — шестерня, ткацький човник і бобіна з нитками — символи машинобудування, ткацької і прядильної промисловості міста.

На початку XVIII ст., на місці, де розташовані сучасні Клинці, знаходилися українські села Глухівка та Стодола, які належали місцевому поміщику, вихідцю із значної козацької старшини, Іванові Бороздні. У Стодолах на річці Туросні була насипана гребля та знаходився водяний млин. У 1707-му році Іван Бороздна відвів поруч із Стодолою ділянку для поселення ватаги російських старовірів, що втекли від царських переслідувань з Костромського повіту. Осадчим старостою нової розкольницької слобідки Бороздна призначив одного із старообрядців — Василя Клинцова. По його прізвищу слобода отримала назву Клинці, що збереглася пізніше і за містом. А село Стодола увійшло згодом до складу Клинців, і назва цього району міста збереглася аж до наших днів. Повсякчасно у Клинцях жили як росіяни-старообрядці, так і місцеві українці. Річка Туросна одержала в межах слободи назву Московки, тобто місця, де живуть москалі, тепер ця назва стала у Клинцях офіційною. А сучасна Пушкінська вулиця дуже довго йменувалася Кумпанівкою, у пам'ять про те, що за Гетьманщини тут жили козаки компанійських полків.

З переписної книги «Слобода Клинці», складеної в 1729 році за вказівкою царського уряду відомо, що «слобода поселена на річці Туросне в 1707 році» і що «ону слободу осаджував Костромського повіту палацової Государевої Данилівській волості селянин Василь Афанасьєв, син Клінцов». Про існування слободи Клінцова та інших старообрядницьких поселень на Стародубщині уряд не знав до вторгнення в Малоросію шведських загарбників. Жителі слободи Клінцова, сусідніх слобід і посадів вели партизанську війну зі шведами. Петро I високо оцінив їх патріотичні дії у боротьбі з ворогом і не тільки простив їм втечу з центральної Росії, а й закріпив за ними Указ 1715 р. землі, на яких вони оселилися.

У 1729 році слобода складалася з 17 дворів, а вже в 1767 році — з 349 дворів. У слободі були широко розвинені різні промисли, торгівля. Місцеві жителі теслювали, виготовляли і продавали цегла, шили одяг і взуття, робили сани і прості вози, торгували конопляним маслом, прядивом, рогожею, медом, милом.

У 1782 році за указом імператриці Катерини II слобода Клинці отримала статус посаду. З 1785 р. в посаді відкривається друкарня для друкування старообрядницької навчальної та духовної літератури.

Значним поштовхом у розвитку посаду послужила поява в Клинцях панчішної, а потім суконної промисловості.

У 1812–1814 роках купцем Василем Опанасовичем Лихомановим побудована перша суконна фабрика, а у 1832–1834 роках почалося будівництво ткацьких фабрик купцями.

У 1862 році в посаді перебувало 13 суконних, 10 панчішних фабрик, 5 шкіряних і 3 чавунно-ливарних заводів. Посад Клинці в II половині 19 століття перетворюється в один із центрів текстильної промисловості Росії. Клинцівські сукна неодноразово отримували нагороди.

У 1854 році в посаді відкрито поштове відділення з телеграфним зв'язком, в 1882 році — громадський банк, а в 1887 році Клинці були з'єднані залізницею з Москвою, Брянськом, Гомелем, що мало величезне значення для подальшого розвитку посаду.

До 1907 року в посаді Клинці було 28 промислових підприємств, число жителів становило 12 тисяч людей без приміських сіл. Відкрито чоловічу і жіночу гімназії, технічне училище, початкові школи, функціонують 2 міські і одна земська лікарні.

у 19-му столітті в Клинцях, як і в інших старообрядських посадах та слободах Стародубщини складається своєрідна місцева культура, що сильно відрізняється як від української, так і від центральноросійської православної культури. Поступово збідніле українське населення з навколишніх сіл відправляється на заробітки до Клинців і оселяється там, поєднуючи українську культуру з місцевою старообрядською.

У 1917–1918 Клинці входили до Української Народної Республіки та Української держави гетьмана Скоропадського. 13 грудня 1918 року місто було зайняте більшовиками. За словами краєзнавця Павла Хромченка:

Увійшовши у грудні 1918-го року до Клинців, більшовики в першу чергу винищили саме цей український осередок міста, без жалю розстрілюючи на околиці посаду, біля міського парку, не лише чоловіків-українців, але й жінок та дітей

У 1921 році центр повіту було перенесено з Суража в Клинці. Клинцівський повіт Гомельської губернії Білорусі у 1926 році був переданий до складу Брянської губернії Росії. У 1929–1930 роках існував Клинцівський округ в Західній губернії.

Пам'ятник Василю Клинцову та засновникам Клинців — старообрядникам.

У 1922 році посад Клинці було перейменоване в місто. У передвоєнні роки в місті було понад 40 тисяч жителів. У чотирьох середніх, чотирьох неповних середніх і двох початкових школах навчалося 7634 учнів. У місті перебували текстильний і пеньковий технікуми, фармацевтична і медична школи, педагогічне училище, школа ФЗН. Працювали 6 фабричних клубів, драматичний театр ім. Луначарського, Будинок народної творчості, Будинок вчителя і Будинок піонерів.

У передвоєнному 1940 році клинцівські текстильники виробили близько 20% сукна, що випускалося в СРСР. Машинобудівники налагодили виробництво ткацьких верстатів, раніше закуповуються за кордоном.

У 1941 році розпочалась німецько-радянська війна і вже 20 серпня 1941 р. Клинці були окуповані німецько-фашистськими військами. За 25 місяців окупаційного режиму розстріляно і закатовано понад 10 тисяч жителів міста.

25 вересня 1943 місто було звільнено 129, 169 і 217 стрілецькими дивізіями 63 Армії Брянського фронту. Війна завдала Клинцям величезних збитків, але місто швидко встало на ноги.

В 2007-му році, на честь 300-ліття заснування Клинців, у місті встановлено пам'ятник Василю Клинцову та засновникам Клинців — старообрядникам.

Промисловість Клинців представлена чотирма підприємствами текстильної промисловості, трьома — легкої, чотирма металообробними заводами, підприємствами будівельної індустрії та харчової промисловості.

Економіка

В місті працюють заводи автокрановий, поршневих кілець, авторемонтний, телефонної апаратури, велосипедів, бетонний, ювелірний, консервний, м'яких іграшок, комбінати будівельних матеріалів, силікатної цегли, фабрики меблева, трикотажна та швейна.

Освіта та культура

З навчальних закладів діють гуманітарна академія, інститут міжрегіональних відносин, філіал БТУ, технікум текстильної промисловості, педагогічний коледж.

Працює філіал обласного краєзнавчого музею. Місто має футбольну команду — ФК «Клинці».

Видатні місця

• Будівля міської думи (XIX)
• Будівля жіночої гімназії (початок XX століття)
• Храм Спаса Преображення (початок XIX століття)
• Будинок фабриканта Баришникова (кінець XIX століття)
• Будинок фабриканта Сапожкова (початок XX століття)
• Будівля купецьких зборів (початок XX століття)
• Торгові ряди (початок XX століття)
• Бюст народного артиста СРСР Є. М. Бєляєва (2007)

Відомі містяни

Макеєнко Володимир  — український політик, член Партії регіонів. Голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) (з 25 січня 2014 року).

Література

• Ігор Роздобудько. Переселенці на Стародубщину — білоруси та старообрядці. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.

Посилання

• Сайт міста
• Галерея та супутниковий знімок
• Сайт футбольного клубу
• Енциклопедія «Мой город»
• Міський портал
• Сайт автокранового заводу
• Історія міста
• Галерея