Нульовий вказівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нульовий (порожній) покажчик або нульовий вказівник — Вказівник, який нікуди не вказує. Використовується для того, щоб показати, що дана змінна-вказівник ні на що не посилається. У різних мовах програмування представлений різними константами, наприклад:

Тоні Гоар, який винайшов нульовий вказівник у 1965 році, вважає це помилкою, яка імовірно коштувала мільярди доларів, оскільки спроба розіменування нульового вказівника зазвичай приводить до збою й припинення роботи програми [1].

Особливості використання в різних мовах

ANSI C гарантує, що значення NULL еквівалентне 0, тому записи <code|C>

 int *a, *b; 
 a = NULL;
 b = 0; 

еквівалентні — вказівники a та b отримають однакове значення.

На відміну від C в Паскалі, який є дуже суворим щодо типів, Nil в жодному випадку не еквівалентний числу 0.

Примітки