Соколовський Петро Теофілович
| Петро Теофілович Соколовський | |
|---|---|
| Голова міської управи Дніпропетровська | |
| 1941 — 1943 | |
| Народився | 29 червня 1896 Севастополь, Російська Імперія |
| Помер | Невідомо. |
| Громадянство |  Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українець |
| Освіта | Харківський інститут електрифікації та механізації сільского господарства |
| Нагороди |  |
Петро Теофілович Соколовський (рос. Петр Теофилович Соколовский, 29 червня 1896, Севастополь, Російська імперія — ?) — колаборціоніст, голова Дніпропетровської міської управи під час німецької окупації міста у 1941—1943 рр.
Петро Соколовський народився у бідній родині де був другим сином. Його батько був ковалем, який подорожував містами України та Півдня Росії у пошуках заробітку. У 1901 році, коли Соколовському було лише 3 роки, його батько помер під час роботи у Новоросійську. Його мати була вимушена почати працювати служанкою, а Соколовський був відправлений до семінарії на навчання разом із братом. У 1916 році він був мобілізований до Царської армії, а у 1917 був відправлений до Київського військового училища, де проходив навчання у якості солдата-токаря. У 1918 році він перейшов на бік Червоної армії та проходив службу в Таганрозі. У 1928 році Соколовський закінчив Харківський сільскогосподарський інститут, напередодні початку німецького вторгнення обіймав посаду інженера-меліоратора-плановика на Заводі ім. Петровського у Дніпропетровську.[1]
З початком нацистської окупації Дніпропетровська добровільно зголосився на співробітництво із німецькою владою та був призначений на посаду голови новоутвореної міської управи.
Під час свого правління запам'ятався політикою українізації — у липні 1942 року він запровадив обов'язкові курси української мови та культури для усіх чиновників управи тривалістю від 40 до 60 академічних годин. На сторінках «Дніпропетровської газети» пропагував використання української мови та відмову від російської у публічному просторі.
У своїй автобіографії Соколовський назвав себе українцем за походженням. Не дивлячись на те, що він був успішним, та, ймовірно, русифікованим радянським інженером, він сповідував ідеї українського націоналізму.
12 серпня 1943 року Соколовський був нагороджений Відзнакою для східних народів керівником відділу політики і пропаганди Рейхсокомісаріату Україна полковником Шлехтом.[2]
Відступав разом із німецькими військами під час звільнення Дніпропетровщини у жовтні 1943 року, подальша доля Соколовського залишається невідомою.[1]
- ↑ а б Bellezza, Simone A. (2008). The Discourse over the Nationality Question in Nazi-Occupied Ukraine: The Generalbezirk Dnjepropetrowsk, 1941-3. Journal of Contemporary History. Т. 43, № 4. с. 573—596. ISSN 0022-0094. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Фаныгин, Юрий (2011). Проблема периодизации деятельности музеев регионов, вошедших в состав Рейхскомиссариата «Украина», на примере города Днепропетровска (русский) . Днепропетровск: Издательство ДНУ. с. 226. ISBN 978-966-551-322-3.
| |||||||||||||||||||
- Народились 29 червня
- Народились 1896
- Нагороджені Відзнакою для східних народів 2-го класу в бронзі
- Уродженці Севастополя
- Російські військовики Першої світової війни
- Випускники Харківського аграрного університету
- Радянські інженери
- Українські колаборанти з нацистською Німеччиною
- Міські голови Дніпра
- Українські націоналісти