Еріка Кремер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кремер.
Еріка Кремер
нім. Erika Cremer
Народилася20 травня 1900(1900-05-20)[1]
Мюнхен, Німецький Райх[1]
Померла21 вересня 1996(1996-09-21)[2] (96 років)
Інсбрук, Австрія
Країна Німеччина
Діяльністьхімікиня, фізикиня, викладачка університету
Alma materHU Berlin[1]
Галузьгазова хроматографія[1]
ЗакладІнсбруцький університет
БатькоМакс Кремерd[1]
Брати, сестриHubert Cremerd
Lothar Cremerd
РодичіChristoph Cremerd
Нагороди
CMNS: Еріка Кремер у Вікісховищі

Еріка Кремер (нім. Erika Cremer; 20 травня 1900, Мюнхен — 21 вересня 1996, Інсбрук) — німецька вчена, фізик, хімік, заслужений професор Інсбруцького університету[3]. Одна із засновниць методу газової хроматографії[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Кремер народився 20 травня 1900 року в Мюнхені в сім'ї вчених і викладачів.[4][5] Її батько, Макс Кремер, був професором фізіології й винахідник скляного електрода.[5] Мати, Елізабет (уроджена Розмунд), походила з сім'ї вчених[5]. В Еріки було два брати, Юбер Кремер, який став математиком, і Лотар Кремер — фізик-акустик.

Освіта і початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Сім'я переїхала в Берлін. Еріка Кремер мала проблеми з адаптацією до нової прусської шкільної системи.[6] Кремер закінчила середню школу в Берліні в 1921 році й вступила до Берлінського університету, де вивчала хімію. В Берлінському університеті вона відвідувала лекції Фріца Габера, Вальтера Нернста, Макса Планка, Макса фон Лауе і Альберта Ейнштейна.[6]

У 1927 році Кремер отримала ступінь доктора філософії з відзнакою під керівництвом Макса Боденштейна.[6] Дисертація присвячена питанням кінетики воднево-хлорової реакції.[7] Завдяки цій роботі та її іншим роботам з кінетики, майбутній нобелівський лауреат з вивчення кінетики, Микола Семенов запросив її до Ленінграда на роботу.[6] Вона відмовилася і залишилася в Німеччині, щоб працювати в Інституті фізичної хімії і електрохімії ім. Кайзера Вільгельма (сьогодні Інститут імені Фріца Габера). Там вона працювала з Карлом-Фрідріхом Бонгефером над теоретичними квантовими проблемами фотохімії.[5][6]

Кремер отримала стипендію університету Фрайбурга для вивчення розпаду спиртів з використанням оксидних каталізаторів з Джорджем де Гевеші.[5][6] Згодом Кремер повернулася до Берліна, щоб працювати з Майклом Полані в Інституті Габера, де вони досліджували перетворення водню та ортоводню в одному спиновому стані до параводню. Вона працювала там до 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшла фашистська партія, і інститут був розпущений.[5][6] Протягом чотирьох років Кремер не змогла знайти роботу за фахом або продовжити дослідження.[5]

Наукова кар'єра до і під час Другої світової війни

[ред. | ред. код]

У 1937 році Кремер приєдналася до Отто Гана в Інституті хімії Кайзера Вільгельма.[6] У 1938 році Кремер отримала габілітацію в Берлінському університеті. Ця кваліфікація повинна була дозволити стати їй викладачем, однак нацистський уряд прийняв Закон про правове становище жінок-державних службовців.[5] Закон забороняв жінкам займати вищі керівні посади (наприклад, професорські) і вимагав, щоб жінки звільнялися з державної служби, як тільки виходили заміж.[5] Багато жінок-вчених залишилися безробітними або були обмежені у кар'єрі.[5]

Після початку Другої світової війни був брак чоловіків вчених і професорів, який призвали на фронт, Кремер отримала посаду доцента в 1940 році в Інсбруцькому університеті в Австрії.[5] Проте її повідомили, що після закінчення війни її звільнять, як тільки чоловіки повернуться додому. Кремер була задоволена своїм місцем призначення, оскільки вона могла займатися своїм хобі — альпінізмом.[6]

Відкриття і розробка газової хроматографії

[ред. | ред. код]

В Інсбруку Кремер досліджувала гідрування ацетилену і зіткнулася з труднощами з розділенням двох газів з подібними температурами адсорбційного нагрівання.[8] В цей час в Інсбруцькому університеті проходили дослідження хроматографії рідинної абсорбції.[3] Кремер подумала про подібний метод розділення газів, використовуючи інертний газ-носій як рухому фазу.[5] Вона розробила математичні розрахунки й прилади для першого газового хроматографа.[5][6] У 1944 році Кремер навела короткий науковий звіт в журналі Naturwissenschaften.[6][8] Однак цей документ не був опублікований тоді, тому що друкарська машина журналу була знищена під час бомбардування авіації.[3] Остаточно звіт опублікували аж через тридцять років, у 1976 році, коли він вже вважався історичним документом.[3][8]

У грудні 1944 року об'єкти університету були сильно пошкоджені під час авіаційного бомбардування. Після війни Кремер, як громадянин Німеччини, мала обмежені можливості у своїй науковій діяльності.[5] Фріц Пріор був одним з її післявоєнних студентів і вчителем хімії середньої школи. Для дисертації він обрав ідею газового хроматографа. Поки об'єкти в Університеті Інсбрука відбудовувались, він використовував лабораторію середньої школи для продовження дослідження разом з Кремер.[6][8] Коли університет частково відкрився, у Кремер ще була заборона на роботу через німецьке громадянство, проте вона таємно відвідала університет, щоб продовжувати дослідження.[5]

Кремер отримала дозвіл на роботу наприкінці 1945 року. У 1947 році вона завершила попередню розробку нового методу вимірювань і аналізу газової хроматографії. Інший студент Еріки Кремер Роланд Мюллер написав дисертацію про аналітичні можливості газового хроматографа.[8] У 1951 році Кремер призначена директором Інституту фізичної хімії та стала професором.[5] У 1951 році три статті про роботу Кремер були опубліковані в німецькому науковому журналі Zeitschrift für Elektrochemie. Наукова спільнота сприйняла опубліковані статті негативно. Багато хто вважав, що старі методи були достатніми. У 1952 році британські вчені Ентоні Тредфорд Джеймс і Арчер Портер Мартін, а в 1953 році чеський науковець Я. Янак опублікували звіти, що підтверджують винахід газової хроматографії Ерікою Кремер.[6] Мартін і його колега Річард Лоренс Міллінгтон Сінг отримали Нобелівську премію за винайдення розподільної хроматографії у 1952 році[8].

Еріка Кремер та її студенти продовжили свою роботу з розробки методів і теорії газової хроматографії протягом наступних двох десятиліть. Вони запропонували ідеї, що використовуються в сучасній газовій хроматографії. Кремер і її колеги запропонували "відносний час утримування", а також спосіб розрахунку площі піка через множення висоти піка на ширину піка на половину висоти. Крім того, вони продемонстрували взаємозв'язок між вимірюванням і температурою колонки, а також винайшли аналіз головного простору.[6]

Пізніша кар'єра і смерть

[ред. | ред. код]

Кремер продовжила дослідження в Університеті Інсбрука і звільнилася у 1971 році. Але вона займалася вивченням газової хроматографії майже до кінця свого життя.[8] У 1990 році в Інсбруку відбувся міжнародний симпозіум з нагоди її роботи та 90-річчя з дня народження.[8] Еріка Кремер померла у 1996 році.[5]

У 2009 році Університет Інсбрука заснував програму її імені для висококваліфікованих жінок-вчених для отримання габілітації.[9]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Музейна виставка

[ред. | ред. код]

3 листопада 1995 року Німецький музей у своєму Боннському відділенні відкрив виставку, в якій була представлена робота Кремер. Метою виставки було показати громадськості, як Кремер побудувала перший газовий хроматограф з Фріцем Пріором у 1940-х роках.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 301–302. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ https://data.onb.ac.at/nlv_lex/perslex/CD/Cremer_Erika.htm
  3. ↑ а б в г д Professor Erika Cremer ninety years old. Chromatographia. SpringerLink. 29: 413—414. doi:10.1007/BF02261386. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 11 вересня 2012.
  4. ↑ Erika Cremer. Csupomona.edu. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 11 вересня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у F., Rayner-Canham, Marelene (1998). Women in chemistry : their changing roles from alchemical times to the mid-twentieth century. Rayner-Canham, Geoffrey. Washington, DC: American Chemical Society. ISBN 0841235228. OCLC 38886653.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Grinstein, Louise S.; Rose, Rose K.; Rafailovich, Miriam H. (1993). Women in chemistry and physics : a biobibliographic sourcebook. Westport, Conn.: Greenwood Press. ISBN 0313273820. OCLC 27068054.
  7. ↑ Cremer, Erika (1927). Über die Reaktion zwischen Chlor, Wasserstoff und Sauerstoff im Licht (Дипломна робота) (нім.). University of Berlin. OCLC 873364763.
  8. ↑ а б в г д е ж и S., Ettre, Leslie (2008). Chapters in the evolution of chromatography. London: Imperial College Press. ISBN 9781860949449. OCLC 294759403.
  9. ↑ Erika-Cremer-Habilitationsprogramm gestartet [Erika Cremer habilitation program started]. University of Innsbruck (нім.). 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  10. ↑ Exhibition of the first gas chromatographic work of Erika Cremer and Fritz Prior. Chromatographia. SpringerLink. 43: 444—446. doi:10.1007/BF02271028. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 11 вересня 2012.

Література

[ред. | ред. код]
  • Gerhard Oberkofler: Erika Cremer (1900—1996). Ein Leben für die Chemie. Herausgegeben von der Zentralbibliothek für Physik in Wien. StudienVerlag Innsbruck-Wien-Bozen 1998.
  • Brigitte Bischof: Cremer, Erika, in: Brigitta Keintzel, Ilse Korotin (Hrsg.): Wissenschafterinnen in und aus Österreich: Leben — Werk — Wirken. Wien: Böhlau, 2002 ISBN 3-205-99467-1, S. 121—124

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Німеччини Це незавершена стаття про особу Німеччини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Антуан Лоран Лавуазьє Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еріка_Кремер&oldid=42943591