Зета (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зета
Зета
Сербська імперія
1186 – 1496 Сербська деспотовина

Герб of Зети/Zent'и

Герб

Зети/Zent'и: історичні кордони на карті
Зети/Zent'и: історичні кордони на карті
Князівство Зета
Столиця Шкодер, Подгориця
Мови давньо сербська (староцерковнослов'янська)
Релігії Сербська православна церква
Форма правління монархія
Історичний період Середньовіччя
 - Автономія
(вихід із Сербської імперії)
1186
 - Сербська деспотовина 1496
Історія Чорногорії

Історія Чорногорії
Доісторичний час
Іллірія
Іллірик
Далмація
Превалітанія
Дукля
Князівство Зета
Венеційська Албанія
Санджак Чорногорія
Князь-єпископство
Князівство Чорногорія
Королівство Чорногорія
Зетська бановина
Королівство Чорногорія
Соціалістична Республіка Чорногорія
СФРЮ
Республіка Чорногорія
Сербія і Чорногорія
Чорногорія

Портал «Чорногорія»

Зе́та (чорн. Зета) — середньовічна південнослов'янська держава, князівство, що розташовувалось на заході Балкан на території сучасної Чорногорії.

Згадки

[ред. | ред. код]

Перша згадка про Зету зустрічається у візантійського хроніста Кевкамена наприкінці XI століття. В літописі Попа Дуклянина Зета згадується в 30-ій главі як центральна частина Верхньої Далмації.

З початку XII століття назва «Зета» все частіше витісняє з вжитку колишню назву країни — Дукля (стара назва зберігається лише в королівському титулі Вукана Неманича).

Історія

[ред. | ред. код]

Зета та Рашка були об'єднані за часів правління Стефана Немані в одну державу. Довгий час Зета була васалом сербської держави Рашка, нею керували спадкоємці престолу від сербської династії Неманичів.

Зета здобула незалежність в 1356 році, під час поступового розпаду імперії після смерті царя Стефана Уроша IV Душана з династії Неманичів в 1355 році. В другій половині XIV — XV столітті Зетою керували місцеві династії Балшичів та Црноєвичів.

В 1496 році, після втечі з країни останнього монарха Джураджа IV Црноєвича, Зета увійшла до складу Османської імперії.

Правителі

[ред. | ред. код]

Князівством Зета, розташованим в південній частині сучасної Чорногорії та північній частині сучасної Албанії, навколо Скадарського озера, з 1360-х років і до Османського завоювання в самому кінці 15 століття правили династії Балшичів, Лазаревичів, Бранковичів і Чорноєвичів.

Будинок Балшичів

Дім Лазаревичів

Дім Бранковичів
1427 року після смерті попереднього правителя, згідно з угодою трон перейшов до представинків Будинку Бранковичів, які успадковують Зетські володіння. Доми Лазаревичів і Бранковичів використовували законне спадкове право, яке вони отримали від Балшичів. У регіоні Верхня Зета (Чорногорія) правив будинок Чорноєвичів.
1456 року останній фортенця у Зеті, укріплення Медун, було завойовано османськими військами султана Мехмеда ІІ.

Дім Чорноєвичів
Дім Чорноєвичів був династією, яка правляла в середньовічному князівстві Зета, спочатку боролася з династією Балшичів за контроль над Зетою, а потім змінила їх як верховних володарів Зети протягом 14-го та 15-го століть. З другої половини 15-го століття вони відіграватимуть вирішальну роль у існуванні Зети. Усі члени будинку Чорноєвичів титулувалися князями Зети.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • J. Jovanović, Stvaranje Crnogorske Države i Razvoj Crnogorske Nacionalnosti, 1947, Cetinje pages 18, 28, 36, 43, and 54-55
  • D. Živković, Istorija Crnogorskog Naroda, 1989, Cetinje