Андрієнко Юрій Олександрович (солдат НГУ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрієнко Юрій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження9 грудня 1988(1988-12-09)
Краснопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть8 вересня 2014(2014-09-08) (25 років)
Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
ПохованняВелика Рибиця
Військова служба
Роки служби2013-2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування5-та окрема бригада НГУ
Війни / битвиВійна на сході України

Ю́рій Олекса́ндрович Андріє́нко (9 грудня 1988 — 8 вересня 2014) — солдат Національної гвардії України.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

З дитинства з родиною мешкав у селі Велика Рибиця, де закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, потім — ЗОШ села Миропілля. Вступив на контрактне навчання — юридичний факультет Сумського національного аграрного університету. Полишив навчання, провчившись рік. Їздив на заробітки за кордон, працював водієм. Повернувшись, готувався вступити до Національної академії СБУ.

2013 року призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч № 3009 внутрішніх військ, технік на стрілецькому полігоні ВВ під Сімферополем.

Після окупації Криму російськими військами Юрій виїхав з півострова разом з військовослужбовцями, що лишилися вірними присязі і Українському народові.

Солдат 5-ї окремої Слобожанської бригади Національної гвардії України. Брав участь у «зачистках» Харкова від проросійських сепаратистів у березні— квітні 2014-го. По тому Слобожанську бригаду перекинули на Донбас, в район Слов'янська і Краматорська.

Загинув уночі проти 8 вересня на блокпосту поблизу гори Карачун — смт Ясногірка під час нападу ДРГ терористів. Тіло Юрія було знайдене всередині блокпосту з пораненнями, завданими автоматною чергою.

Похований у селі Велика Рибиця.

Лишилися батьки, молодша сестра.

12 жовтня 2018 на приміщенні Великорибицької філії Миропільського НВК відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Андрієнку Юрію Олександровичу[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В серцях і душах вони не вмирають…. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]