Аронова Раїса Єрмолаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раїса Єрмолаївна Аронова
рос. Раиса Ермолаевна Аронова
Народження10 лютого 1920(1920-02-10)
Саратов
Смерть20 грудня 1982(1982-12-20) (62 роки)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби1941—1961
ПартіяКПРС
Звання Майор авіації
Командування46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»

Раї́са Єрмола́ївна Аро́нова (рос. Раиса Ермолаевна Аронова; 10 лютого 1920(19200210) — 20 грудня 1982) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни. Старший льотчик 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1946).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 10 лютого 1920 року в місті Саратові в родині залізничника. Росіянка. Член ВКП(б) з 1942 року.

Після закінчення середньої школи вступила до Саратовського інституту механізації сільського господарства імені М. І. Калініна, де закінчила 2 курси. Навчалась у Саратовському аероклубі. У 1940 році перевелась до Московського авіаційного інституту.

У жовтні 1941 року за комсомольським набором вступила до лав РСЧА. Закінчила Енгельсську військову авіаційну школу пілотів й зарахована штурманом авіаційної ланки 588-го нічного легкобомбардувального авіаційного полку. На фронтах німецько-радянської війни старшина Р. Є. Аронова з 27 травня 1942 року. Воювала на Південному, Північно-Кавказькому, 4-у Українському та 2-у Білоруському фронтах. 23 березня 1943 року отримала поранення.

Всього за роки війни здійснила 914 бойових вильотів на літакові По-2 з бойовим нальотом 1117 годин. Загальний наліт — 1430 годин у повітрі. Завдяки її точним бомбовим ударам у таборі ворога викликано 188 великих вибухів, що спричинили 166 вогнищ пожеж. Знищено 2 склади з боєприпасами, 3 прожектори, 4 артилерійські батареї, 8 автомашин з пальним і боєприпасами, пошкоджено 3 переправи, розкидано понад 500000 листівок[1].

У 1952 році закінчила Інститут іноземних мов. З 1961 року майор Р. Є. Аронова — у запасі.

Мешкала у Москві, де й померла 20 грудня 1982 року. Похована на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року Ароновій Раїсі Єрмолаївні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8961).

Також нагороджена двома орденами Червоного Прапора (25.10.1943, 22.05.1945), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (30.08.1944), Червоної Зірки (9.09.1942) й медалями.

Твори

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'ям Раїси Аронової названо вулицю в Саратові.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Аронова Раїса Єрмолаївна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Нашої Батьківщини червоні соколи [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)