Бача-базі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет бачі. Василь Верещагін

Бача-базі (перс. بچه‌بازی, буквально означає «Грати з хлопчиками»[1]) — вид сексуального рабства та дитячої проституції[2], що залучає хлопчиків допубертатного віку у виконання еротичних танців у жіночому образі перед клієнтами, які можуть також «купити» виконавця для сексуального задоволення[3]. Основні регіони поширення «бача-базі» — Афганістан і Пакистан[3][4]. В Афганістані бізнес з продажу бача-базі розквіт після падіння режиму Талібан на початку 2000-х років, багато чоловіків тримають бача-базі як показник достатку та статусу[1][5][6]. Ця практика незаконна[7] й офіційно не існує[1], хоча в реальності широко поширена; багато замовників-військові командири[5][8], а поліцейські часто є співучасниками[9][10].

Член афганського парламенту Абдулхабір Учкун в інтерв'ю Бі-бі-сі повідомив, що кількість бача-базі останнім часом зростає[1]. Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань дитинства та збройних конфліктів випустила у 2009 році звернення, в якому закликала покінчити з практикою насильства над хлопчиками[11][12].

Наджібулла Кураіші, афганський журналіст і режисер, за підтримки Королівського товариства сприяння мистецтвам зняв документальний фільм, який вийшов на телебаченні у рамках документального серіалу «Frontline» 20 квітня 2010 року.

Станом на 2020 рік, бача-базі продовжує практикуватися[13][14].

Історія

[ред. | ред. код]

Практика «бача-базі» з'явилася у регіоні давно[11]: у IX або X столітті[3].

До Першої світової війни вона була більш поширена, особливо на півночі Афганістану, а потім значною мірою скоротилася, принаймні у великих містах; історик танцю Ентоні Шей вважає, що причина, по якій це сталося — несхвалення колоніальної влади: Російської імперії, Британської імперії та Франції, а також постколоніальних еліт, що розділяють європейські цінності[15]. Кілька західних мандрівників, які бували у Центральній Азії, повідомляли про бача-базі. З 1872 до 1873 року у Туркестані проживав Юджин Скайлер, дипломат і мандрівник. Він зазначав, що хлопчиків вчать танцювати як танцівниць. Він вважав, що танці аж ніяк не розпусні, хоча часто непристойні. До цього моменту вже було деяке невдоволення влади практикою бача-базі. У кінці XIX століття найбільшу популярність хлопчики-танцівники здобули у Бухарі та Самарканді, а у роки Кокандського ханства публічне виконання танців було заборонено. У Ташкенті бача-базі процвітали до епідемії холери у 1872 році: мулли тоді заборонили ці танці як такі, що суперечать Корану та звернулися з проханням до російської влади, яка наклала офіційну заборону на рік. Скайлер повідомляв також про те, що «бача» поважають і вважають найбільшими співаками й артистами.

Бача. Фотографія Олександра Л. Куна, 1865—1872
Ансамбль з бачою в південній частині Центральної Азії, 1865—1872 рр. Музиканти грають на нагарі, сорні дойрі

Художник Василь Верещагін описує ці звичаї у своїх записках «З подорожі Середньою Азією»:

Найцікавіша, хоча неофіційна і не всім доступна частина вистави починається тоді, коли офіційна, тобто танець і спів, закінчилася. Тут починається частування бачі, яке триває досить довго — частування дуже дивне для мало знайомого з тубільними звичаями. Входжу я в кімнату під час однієї з таких залаштункових сцен і застаю таку картину: біля стіни велично та гордо сидить маленький бача; високо задерши свій носик і примруживши очі, він дивиться кругом гордовито, з усвідомленням своєї гідності; від нього вздовж стін, по всій кімнаті, сидять, один біля одного, підібравши ноги, на колінах, сарти різних видів, розмірів і віку — молоді та старі, маленькі та високі, тонкі та товсті — всі, вткнувши лікті у коліна та можливо зігнувшись, розчулено дивляться на бачу; вони стежать за кожним його рухом, ловлять його погляди, прислухаються до кожного його слова. Щасливець, якого хлопчисько нагородить своїм поглядом і ба більше словом, відповідає самим шанобливим, підлеслевим чином, скорчивши попередньо з обличчя, та й всієї фігури вид цілковитого нікчеми та зробивши бату (вид вітання, яке складається у смиканні себе за бороду), додаючи постійно, для більшої поваги, слово «таксир» (государ). Кому випаде честь подати що-небудь бачі, чашку чаю або щось інше, той зробить це не інакше як поповзом, на колінах і неодмінно зробивши попередньо бату. Хлопчик приймає все це як щось належне, йому належне, і ніякої подяки висловлювати за це не вважає себе зобов'язаним[16].

Після того як бача-базі виростав і ставав занадто дорослим для того, щоб танцювати, його патрон часто допомагав йому з роботою[17].

У 1909 році два «бача-базі» виступали разом з іншими виконавцями на Центральноазіатській сільськогосподарській, промисловій і науковій виставці у Ташкенті. Помітивши інтерес і сміх публіки, кілька місцевих дослідників записали слова пісень, які виконували бача-базі з Маргеланського повіту. Пісні потім були опубліковані «сартською мовою» (узбецькою) разом з перекладом на російську.

Матеріали етнографічних експедицій свідчать, що явища бача-базі існували на території радянської Середньої Азії ще й наприкінці 1920-х — початку 1930-х років[18].

Дослідження 2011 року, проведене у Пакистані, було направлено на з'ясування загальних рис пакистанської й узбецької практики «бача-базі», описаної у 1970-х роках Інгеборг Балдауф[19].

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

Частково явище бача-базі викликано суворістю афганських звичаїв щодо спілкування між статями[20]: чоловікові заборонено говорити з жінкою, яка не є близькою родичкою, до того як він зробить їй пропозицію про весілля[21]. В Афганістані поширене прислів'я «жінки для дітей, хлопчики для задоволення»[21][22][5], тому бача-базі можуть жити разом зі своїми «господарями» навіть після одруження останніх[5].

У період правління Талібану бача-базі були суворо заборонені через гомосексуальний підтекст і виконання забороненої талібами музики[23], однак після падіння їхнього режиму традиція знову розквітла, і на весіллях на півночі країни бача-базі присутні дуже часто[24]. Для танців обирають привабливих хлопчиків від 11 років[25], а для виступів їх наряджають у жіночий одяг і підкладають фальшиві груди[5][1]. Після досягнення 19 років бача-базі зазвичай звільняють, після чого вони можуть вести життя звичайного чоловіка, хоча стигма професії залишається з ними назавжди[24]. Найчастіше танцювати на публіку починають бідні й відкинуті своїми сім'ями хлопчики, наприклад, ті які зазнали насилля[24][23][5], а також продані своїми сім'ями[23].

Висвітлення у ЗМІ

[ред. | ред. код]

Афганський журналіст Наджібулла Кураіші зняв документальний фільм «The Dancing Boys of Afghanistan» («Хлопчики-танцівники Афганістану»), показаний у Великій Британії у березні 2010 року, а у США — у квітні[6] . Журналіст «The Huffington Post» Ніколас Грем назвав фільм одночасно чарівним і лячнчим[26]. Фільм отримав приз Amnesty International UK Media Awards[en] за кращий документальний фільм у 2011 році[27].

Революційна асоціація жінок Афганістану випустила офіційну заяву, що засуджує бача-базі[28]. Міністерство оборони США найняло соціолога та військову дослідницю Анну-Марію Кардіналлі для дослідження бача-базі, оскільки патрулі часто натрапляли на літніх чоловіків, які йшли за руку з привабливими хлопчиками. Британські солдати виявили, що чоловіки намагалися «приголубити» їх, чого солдати не зрозуміли[21].

У романі і фільмі «Той, що біжить за вітром» один з героїв змушений стати секс-рабом високопоставленого талібського чиновника, який до того ґвалтував батька хлопчика.

У грудні 2010 року WikiLeaks опублікувала дані, пізніше підтверджені Анною-Марією Кардіналлі[29], про те, що іноземні підрядники Дайнкорп[en] витрачали гроші на бача-базі. Міністр закордонних справ Афганістану Мохаммад Ханиф Атмар[en] зажадав від американських військових проконтролювати Дайнкорп, однак посольство США заявило, що це «неможливо з юридичних причин»[7].

У 2011 році BBC World Service у програмі «Документальне кіно» звернула увагу на зростання кількості випадків появи бача-базі[30].

У 2015 році газета «Нью-Йорк таймс» повідомила, що американських солдат, службовців в Афганістані, проінструктовали їхні командири ігнорувати сексуальне насильство над дітьми, що здійснюється афганськими силами безпеки, за винятком тих випадків, «коли зґвалтування використовується як зброя війни». Американських солдат проінстрували стояти осторонь; у деяких випадках, навіть коли їхні афганські союзники знущалися з хлопчиків на військових базах, згідно з інтерв'ю та судовим протоколам. Але американських солдатів дедалі більше турбувало, що, замість того, щоб позбавлятися від педофілів, військові озброювали їх проти талібів і призначали поліцейськими комендантами у селах, майже не перешкоджаючи насильству над дітьми[31][32].

Згідно з доповіддю, опублікованою у червні 2017 року, американські військовики повідомили про 5753 випадки «грубих порушень прав людини» афганськими військами, багато з яких були пов'язані з сексуальним насильством[33]. Згідно з «Нью-Йорк таймс», за американським законом після подібних дій військова допомога повинна перестати надаватися, але цього ніколи не відбувалося. Офіцера спецсил США, капітана Дена Квінна, звільнили від командування в Афганістані після сварки з командиром афганського ополчення, який тримав хлопчика у сексуальному рабстві[34].

У ЗМІ стабільно висвітлюються випадки бача-базі, зокрема протягом 2016 і 2017 років[35].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Qobil, Rustam (7 вересня 2010). The sexually abused dancing boys of Afghanistan. Би-би-си. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 10 лютого 2014.
  2. ↑ «Boys in Afghanistan Sold Into Prostitution, Sexual Slavery» [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.], Digital Journal, Nov 20, 2007
  3. ↑ а б в Winterdyk, 2011.
  4. ↑ Musa Khan Jalalzai. Child Sex, Bacha Bazi and Prostitution in Afghanistan. — LAP Lambert Academic, 2011. — ISBN 9783845473611.
  5. ↑ а б в г д е Cook, 2012.
  6. ↑ а б «The Dancing Boys of Afghanistan» [Архівовано 14 липня 2011 у Wayback Machine.], PBS Frontline TV documentary, April 20, 2010.
  7. ↑ а б Boone, Jon (2 грудня 2010). Foreign contractors hired Afghan 'dancing boys', WikiLeaks cable reveals. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 18 серпня 2021.
  8. ↑ Afghan boy dancers sexually abused by former warlords. Рейтер. 18 листопада 2007. Архів оригіналу за 11 січня 2008. Процитовано 24 листопада 2007.
  9. ↑ Quraishi, Najibullah Uncovering the world of «bacha bazi» [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] at The New York Times April 20, 2010
  10. ↑ Bannerman, Mark The Warlord's Tune: Afghanistan's war on children [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.] at Australian Broadcasting Corporation February 22, 2010
  11. ↑ а б Coomaraswamy, Radhika Promotion and Protection of the Rights of Children at United Nations General Assembly, October 14, 2009
  12. ↑ Robin M. Chandler, Linda K. Fuller, Lihua Wang. Women, War, and Violence: Personal Perspectives and Global Activism. — Palgrave Macmillan, 2010. — ISBN 9780230111974.
  13. ↑ Bacha bazi: the scandal of Afghanistan’s abused boys. The Week. 29 січня 2020. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 16 квітня 2020.
  14. ↑ Afghanistan must end the practice of bacha bazi, the sexual abuse of boys. European Interest. 25 грудня 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2020.
  15. ↑ Shay, Anthony. The Male Dancer in the Middle East and Central Asia. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2008.
  16. ↑ https://books.google.ru/books?id=lhH6AgAAQBAJ&dq=Батча+Верещагин&hl=ru&source=gbs_navlinks_s [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.] Очерки, наброски, воспоминания В. В. Верещагина: с рисунками: Типография Министерства путей сообщения (А. Бенке), 1883.
  17. ↑ Schuyler, Eugene, Turkistan: Notes of a Journey in Russian Turkistan, Khokand, Bukhara and Kuldja [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] (London: Sampson, Low, Marston, Searle & Rivington) 1876, Vol.I pp 132-3
  18. ↑ В. А. Прищепова. ЦЕНТРАЛЬНАЯ АЗИЯ В ФОТОГРАФИЯХ РОССИЙСКИХ ИССЛЕДОВАТЕЛЕЙ (ПО МАТЕРИАЛАМ ИЛЛЮСТРАТИВНЫХ КОЛЛЕКЦИЙ МАЭ РАН) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 січня 2017. Процитовано 18 серпня 2021.
  19. ↑ Jan Willem de Lind van Wijngaarden & Bushra Rani (2011): Male adolescent concubinage in Peshawar, Northwestern Pakistan, Culture, Health & Sexuality, 13:9, 1061—107
  20. ↑ Robert Brenton Betts. The Sunni-Shi'a Divide: Islam's Internal Divisions and Their Global Consequences. — Potomac Books, 2013. — ISBN 9781612345239.
  21. ↑ а б в Brinkley, Joel Afghanistan's dirty little secret [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.] at San Francisco Chronicle August 29, 2010
  22. ↑ Jeanette Windle. Freedom's Stand. — Tyndale House Publishers, 2011. — С. 170. — ISBN 9781414360584.
  23. ↑ а б в Fernando, 2013.
  24. ↑ а б в Ghaith Abdul-Ahad. The dancing boys of Afghanistan. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  25. ↑ Janie L. Leatherman. Sexual Violence and Armed Conflict. — John Wiley & Sons, 2013. — ISBN 9780745658353.
  26. ↑ Graham, Nicholas (22 квітня 2010). 'Dancing Boys Of Afghanistan': Bacha Bazi Documentary Exposes Horrific Sexual Abuse Of Young Afghan Boys (VIDEO). The Huffington Post. Архів оригіналу за 28 квітня 2010. Процитовано 3 липня 2010.
  27. ↑ Amnesty announces 2011 Media Awards winners. Amnesty International UK (AIUK). 24 травня 2011. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  28. ↑ Some Afghan Men Form Sexual Relationships With Young Boys. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 18 серпня 2021.
  29. ↑ Cardinalli, 2013.
  30. ↑ The Documentary: Afghanistan's Dancing Boys. BBC World Service. BBC. 23 березня 2011. Архів оригіналу за 26 березня 2011. Процитовано 14 січня 2013.
  31. ↑ Goldstein, Joseph (20 вересня 2015). U.S. Soldiers Told to Ignore Sexual Abuse of Boys by Afghan Allies. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 24 січня 2018.
  32. ↑ Board, The Editorial (21 вересня 2015). Ignoring Sexual Abuse in Afghanistan. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 24 січня 2018.
  33. ↑ Child Sexual Assault in Afghanistan:Implementation of the Leahy Laws and Reports of Assault by Afghan Security Forces (PDF). Special Inspector General for Afghanistan Reconstruction. 2017-06. Архів оригіналу (PDF) за 1 серпня 2020.
  34. ↑ Nordland, Rod (23 січня 2018). Afghan Pedophiles Get Free Pass From U.S. Military, Report Says. The New York Times. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 23 січня 2018.
  35. ↑ Palin, Megan (27 лютого 2017). Bacha Bazi: Young boys forced to dress as women and dance before being sexually abused by rich men. news.com.au. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 20 липня 2017.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бача-базі&oldid=43164151