Гай Німфідій Сабін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Німфідій Сабін
лат.Gaius Nymphidius Sabinus
Народився35(0035)
Рим
Помер68(0068)
Рим
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Посадапрефект преторія

Гай Німфідій Сабін (лат . Gaius Nymphidius Sabinus) — римський політик, префект преторії під час правління Нерона і Гальби (62— 68 рр.) і глава преторіанської гвардії під час Нерона (65- 68 рр.).

Ранні роки

[ред. | ред. код]

За Плутархом, Німфідій Сабін був сином імператорської вільновідпущениці Німфідії, яка була дочкою Гая Юлія Калліста, впливового визволителя при дворі Калігули та Клавдія . Батьком Німфідія Сабіна був гладіатор на ім'я Марціан, на якого він був схожий, проте існує припущення, що Німфідій міг бути позашлюбним сином попереднього римського імператора Калігули[1][2].

Шлях до влади

[ред. | ред. код]

Після змови Пізонів проти двоюрідного брата Нерона в 65 році після Р. Х. дозвіл страти відкрив багато можливостей багатьом піднятися до вищих щаблів влади в Римі. Серед тих, кому вдалось стрімко побудувати кар'єру, був Німфідій, який став соратником преторіанського префекта Тигелліна в преторіанській гвардії після того, як попередній партнер Тигелліна Феній Руф був застрелений.). Він також отримав консульські значки (consularia insignia) як нагороду[3][4]. Раніше ж був префектом допоміжної кавалерії (praefectus alae) за імператора Клавдія і трибуном однієї з когорт преторіанської гвардії[3]. У 68 році разом з преторіанцями Німфідій підтримав Гальбі, чим підштовхнув до самогубства Нерона. Він переконав преторіанців, що Нерон збирається втекти до Єгипту, і закликав проголосити Гальбу імператором, який після прибуття до Риму з Іспанії повинен був заплатити кожному з них по 30 000 сестеріан[3] . Німфідій змусив Тигелліна піти у відставку з посади префекта преторії та взяв на себе все командування частинами [5][6]. Новий імператор недооцінив дії Німфідія і, перебуваючи в Іспанії, відібрав у нього командування преторіанською гвардією, а замість Тігелліна призначив Корнелія Лакона.

Смерть

[ред. | ред. код]

Занепокоєний останніми подіями, Німфідій Сабін намагався оголосити себе імператором та законним спадкоємцем Нерона, прикидаючись сином колишнього імператора Калігули. Однак преторіанці не підтримали його, і Німфідій був убитий незадовго до прибуття Гальби до Риму у вересні[7][8] . Гальба наказав стратити людей, підозрюваних у зв'язках з Німфідієм, у тому числі призначених консулом Кінгонія Варрона [9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Плутарх, Гальба 9.
  2. Łuć 2010, с. 160—161.
  3. а б в Łuć 2010, с. 160.
  4. Тацит, Аннали XV, 72.
  5. Плутарх, Гальба 8.
  6. Łuć 2010, с. 161.
  7. Łuć 2010, с. 161—162.
  8. Кравчук 1986, с. 86.
  9. Светоній, Гальба 16.

Література

[ред. | ред. код]
  • Plutarch. Parallel Lives: Life of Galba.
  • Mateusz Byra: Wojna o tron cezarów (68-70 r. n.e.). Oświęcim: Wydawnictwo Napoleon V, 2014. ISBN 978-83-7889-201-4.
  • Ludovico Antonio Muratori. Annali d'Italia, Tomo II, p. 28 Annali d'Italia dal principio dell'era volgare sino all'anno 1750— Lodovico Antonio Muratori, Giuseppe Catalano— Google Libri
  • Luigi Bossi, Della istoria d'Italia antica e moderna. Milano, G. P. Giegler, 1820, vol. VIII, 387 Della istoria d'Italia antica e moderna— Luigi Bossi— Google Libri.
  • PIR ² N 250