Гвоздики (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гвоздики
Гвоздики садові (Dianthus caryophyllus) — типовий вид.
Загальний вигляд групи квітучих рослин.
Ботанічний сад, Геттінген, Німеччина
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Гвоздики (Dianthus)
L. (1753)
Види

338 див. Список видів роду гвоздики

Синоніми

Caryophyllus Mill.

Вікісховище: Dianthus

Гвоздики[1], гвозди́ка[2][3] (Dianthus) — рід багаторічних рослин із родини гвоздикових.

Назва

[ред. | ред. код]

Родова латинська назва Dianthus походить від грец. δῖος — божественний і грец. ἄνθος — квітка: квітка Зевса, Юпітера; дана рослині Ліннеєм завдяки гарним квіткам[4][5].

Назва гвоздик є запозиченням з польської мови gozdzik — «гвоздики»[6]. В українських словниках зафіксовані також назви звоздик[7], звоздики[8]. Ю. Кобів подає назву роду у множині, подібно до порічок, дзвоників, нагідок[9].

Ботанічний опис

[ред. | ред. код]

Багаторічні трави і напівкущі з лінійним або лінійно-ланцетоподібним листям.

Квітки поодинокі або по 2—3 на кінцях гілочок. Чашечка циліндрична або циліндрично-конічна, з численними поздовжніми жилками і (1) 2—4 (5) парами лускоподібних чашолистків, що каскадом налягають один на одного. Пелюсток п'ять, з довгими нігтиками і зубчастим, торочкувато розсіченим відгином, зрідка цілісним. Тичинок десять. Стовпчиків два.

Плід — циліндрична коробочка, сидяча або на короткому карпофорі, одногніздна, що розкривається чотирма зубцями. Насіння численне, сплющене, овальне, чорного кольору, горбкувате.

Більшість видів роду легко гібридизують між собою.

Географічне поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Близько 300—350 видів (див. Список видів роду Гвоздика) у Європі, Азії, Африці, а частина в Північній Америці. Найбагатше рід представлений в Середземномор'ї. Багато видів введені в культуру як декоративні рослини і іноді натуралізуються[10].

Господарське значення

[ред. | ред. код]

Деякі види гвоздик культивуються як однорічні і зацвітають у рік посіву, а інші — як дворічні, тобто в рік посіву розвивають тільки розеткові листки, а цвітуть на другий рік. У декоративному садівництві використовуються численні гібриди. Ця рослина була особливо популярною в Радянському Союзі, де червоні квіти були символом Перемоги у німецько-радянській війні.

Деякі з видів

[ред. | ред. код]
Гвоздика в руках Максиміліана I, (імператора Священної Римської імперії), на портреті пензля Йоса ван Клеве, бл. 1530

Повний список див. Список видів роду гвоздики.

Легенда виникнення

[ред. | ред. код]

Яскраво-червоний колір гвоздик, що так приємно милує зір, таïть у собі водночас немов би щось зловісне — наче нагадує кров. І справді, у багатьох випадках історія цієї квітки, виявляється, пов'язана з низкою кривавих історичних подій, починаючи вже з грецького міфу, де йдеться про її походження.

Розповідають, що якось богиня Діана поверталась роздратована з невдалого полювання і зустріла вродливого пастушка, котрий весело грав на сопілці. Украй розгнівана богиня картає пастуха за те, що той розігнав своєю музикою всю її дичину, і погрожує вбити його. Пастушок виправдовується, клянеться, що ні в чому не винен, благає зглянутись. Проте богиня, не тямлячи себе від люті, кидається до нього й вириває йому очі.

І тільки опам'ятавшись, Діана розуміє весь жах скоєного. Її починає гризти сумління: образ лагідних, благаючих прощення очей пастушка переслідує Діану повсюдно, не дає ні хвилини спокою; та щось виправити вона вже не в змозі.

Щоб увічнити очі пастушка, які так жалібно дивилися на неї, Діана кидає їх на стежку – і тієї ж миті у тому місці з'являються дві червоні гвоздики, котрі нагадують про скоєний злочин та безневинно пролиту кров.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dianthus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.>
  2. Гвоздика // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  4. Каден Н. Н., Терентьева Н. Н. Этимологический словарь научных названий сосудистых растений, дикорастущих и разводимых в СССР. Вып. 1. — М.: изд-во МГУ, 1979. — С. 57
  5. Флора СССР / гл. ред. В. Л. Комаров. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1936. — Т. 6. — С. 430. — 956, XXXVI с. — 5200 екз. (рос.)
  6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 487.
  7. Верхратскіи И. Списъ важнѣйшихъ выразівъ рускои ботанічнои термінольогіѣ и номенклятуры зъ оглядомъ на шкільну науку въ высшихъ клясахъ гімназіѣ. — Львівь : НТШ, 1892. — 48 с.
  8. Верхратский І. Ботаніка на висші кляси шкіл середних (після учебника Д-ра О. Ростафиньского). — Львів : НТШ, 1896. — 150 с.
  9. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  10. Кузьмина М. Л. Род 50. Гвоздика - Dianthus L.. — М. : Тов-во научн. изд. КМК, 2004. — Т. 11, вип. Флора Восточной Європы. — С. 273.
  11. Dianthus в базі даних Index Nominum Genericorum (ING) [Архівовано 7 травня 2009 у Wayback Machine.](англ.) (Перевірено 25 травня 2010)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]