Котячий хвіст шандровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котячий хвіст шандровий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Lamioideae
Триба: Leonureae
Рід: Котячий хвіст (Chaiturus)
Вид: Котячий хвіст шандровий
Chaiturus marrubiastrum
(L.) Ehrh. ex Rchb., 1831
Посилання
Вікісховище: Chaiturus marrubiastrum
Віківиди: Chaiturus marrubiastrum
EOL: 591118
IPNI: 445631-1
ITIS: 565058
NCBI: 694349

Котячий хвіст шандровий[1][2] (Chaiturus marrubiastrum) — вид трав'янистих рослин з родини глухокропивових (Lamiaceae), поширений у Європі й на схід до центрально-східного Китаю.

Однорічна, рідше дворічна трав'яниста рослина 25–75 см заввишки. Кореневища злегка деревні, косі. Рослина з розгалуженим притиснуто-волосистим стеблом. Листки черешкові, городчато-пилчасті, знизу сіро-повстяні, нижні листки яйцеподібні, верхні ланцетні. Квітки на коротких квітконосах, в густих кільцях. Чашечка з 10 жилками і 5 майже однаковими зубцями. Віночок двогубий, блідо-рожевий, майже дорівнює трубці чашечки; трубка віночка без кільця волосків. Горішки довгасті, основи клиноподібні, верхівки укорочені, запушені[2][3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений у Європі й на схід до центрально-східного Китаю[4][5].

В Україні вид зростає на лісових галявинах, серед чагарників, на берегах річок, луках, засмічених місцях — майже на всій території, в Криму дуже рідко (заповідно-мисливське господарство)[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Chaiturus marrubiastrum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 305, 306. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 15.04.2019. (англ.)