Лік (цар скіфів)
Лік грец. Λύκος | |
---|---|
Династія | Паралати |
Держава | Скіфська орда |
Титул | цар |
Форма влади | автократія з елементами теократії |
Попередник | Спаргапейт (?) |
Наступник | Гнур (?) |
Роки правління | перша половина VI ст. до н. е. |
Біографічні дані | |
Рік народження | невідомо |
Батько | Спаргапейт |
Мати | невідомо |
Брати, сестри | невідомо |
дружина | невідомо |
Діти | Гнур |
Лік (грец. Λύκος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Спаргапейта та батько Гнура (Іст., IV, 76).
Переконливої етимології не запропоновано.[1]
- грец. "Λύ" — графіті на горловині амфори з поховання в кургані Солоха-1, яке датоване бл. 400/390 рр. до. н. е.[2]
- грец. "ΛYΚΟ" — графіті на дні срібного кіліку з поховання в кургані Солоха-1, яке датоване бл. 400/390 рр. до. н. е., і, можливо, є ім'ям власника цього сосуду — представника правлячої династії, похованного у цьому кургані.[3]
- грец. "ΛΥΚ" — штамп на боспорській керамічній плитці з Мірмекія, датованній ІІІ ст. до н. е.[4]
- грец. ΛΙΑΚΟ ΚΟΖΟΥΛΟ, палі liako kusuluko — Ліака Кузула (Кусулука), сатрап з роду Кшагарата (Зах. Сатрапи).[5]
Проте мені розповів Тімн (2), представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя (3), і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія.[6]
- ↑ Як варіант: скіф. *li(a)-ka- < д. ір. *di(a)- — укр. небесний. Див.: (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
- ↑ (гр.)SEG 40:640,12 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
- ↑ (гр.)SEG 37:666,14c [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) https://gandhari.org/a_inscription.php?catid=CKI0046 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ укр. Геродот, Мельпомена, 76
грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 76