Нікола Стерджен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікола Стерджен
англ. Nicola Sturgeon
Нікола Стерджен
Нікола Стерджен
Перший міністр Шотландії
20 листопада 2014 — 28 березня 2023
ПопередникАлекс Салмонд
НаступникХамза Юсаф
Лідер Шотландської національної партії
14 листопада 2014 — 27 березня 2023
ПопередникАлекс Салмонд
НаступникХамза Юсаф
Міністр інфраструктури, інвестицій та міст
5 вересня 2012 — 19 листопада 2014
ПопередникАлекс Ніл[en]
НаступникКіт Браун[en]
Міністр охорони здоров'я та благополуччя
17 травня 2007 — 5 вересня 2012
ПопередникЕнді Керр[en]
НаступникАлекс Ніл[en]
Член парламенту Шотландії від округу Глазго-Саутсайд[en]
Нині на посаді
На посаді з3 травня 2007
Член парламенту Шотландії від округу Глазго[en]
6 травня 1999 — 3 травня 2007

Народилася19 липня 1970(1970-07-19)[1][2] (53 роки)
Ірвін, Шотландія[3]
Відома якполітична діячка, адвокат
КраїнаВелика Британія
Alma materУніверситет Глазго, Greenwood Academyd і University of Glasgow School of Lawd
Політична партіяШотландська національна партія
МатиJoan Sturgeond
У шлюбі зPeter Murrelld
РелігіяЦерква Шотландії
Нагороди
firstminister.gov.scot

Нікола Фергюсон Стерджен (англ. Nicola Ferguson Sturgeon; нар. 19 липня 1970(19700719), Ірвін) — шотландська політикиня, колишня лідерка Шотландської національної партії і перша міністерка Шотландії (перша жінка на цій посаді) (20142023).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 19 липня 1970 року в місті Ірвін.

Вивчала право в Університеті Глазго. Вже у 16 років приєдналась до Шотландської національної партії, яка прагне незалежності Шотландії від Сполученого Королівства. Стерджен одружена і мешкає у Глазго.

Працювала юристкою у Стерлінгу та Глазго. Після невдалих намагань стати членом Палати громад у 1992 і 1997 роках була обрана до Парламенту Шотландії у 1999 році. У 2007 році Стерджен була призначена заступницею першого міністра і міністром охорони здоров'я Шотландії.

Після виборів до британського парламенту 2019 року, що засвідчили тотальну перевагу шотландських націоналістів, які отримали 48 депутатів з можливих 59 до Палати громад у себе вдома, заявила, що має тверді наміри довести процес із відновлення незалежності до логічного фіналу[4].

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]