Отто Олендорф

Отто Олендорф
нім. Otto Ohlendorf
Народився	4 лютого 1907(1907-02-04) Hoheneggelsend, Гільдесгайм, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	7 червня 1951(1951-06-07) (44 роки) Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, ФРН ·повішення
Поховання	Пенцинг і Баварія
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Діяльність	економіст, правник
Alma mater	Геттінгенський університет, Лейпцизький університет і Університет Мартіна Лютера
Знання мов	німецька
Заклад	Головне управління імперської безпеки
Членство	СС, СА, СД (1945), Айнзатцгрупи і Einsatzgruppe Dd
Роки активності	з 1911
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія	католицька церква
Нагороди	Золотий партійний знак НСДАП Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Командор ордена Зірки Румунії Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Отто Олендорф (нім. Otto Ohlendorf, 4 лютого 1907 — 7 червня 1951) — діяч німецьких спецслужб, группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Начальник III управління РСХА (1939—1945), який займався збором відомостей про стан справ всередині країни, начальник айнзатцгрупи D (1941—1942).

Життєпис

Народився в Гогенеггельсені в сім'ї фермера Генріха Олендорфа (1859—1943). У 1917—1928 рр. навчався в гімназії в Андреануме. 28 травня 1925 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 6 531) і СА, брав участь у створенні партійного осередку в Гогенеггельсені. У 1926 році був зарахований до СС (особистий номер 880).

У 1928—1931 рр. вивчав правознавство та державне господарство в Геттінгені. Працював в Кільському університеті.

З 1934 року був завідувачем відділу в інституті прикладних економічних досліджень в Берліні.

У 1936 році вступив на роботу в апарат СД і займався збором інформації про настрої в рейху. В результаті безкомпромісних критичних звітів, особливо про негативний вплив чотирирічного плану на середній клас, нажив багато ворогів серед високопоставлених партійних діячів.

У 1939 році було повернуто до роботи в держорганах Гейдріхом, який призначив його начальником III управління Головного управління імперської безпеки. На цій посаді займався соціологічними дослідженнями. Неприкрита критика стану справ в країні, як випереджаюча система раннього попередження керівництва, була головною складовою розробленої СС концепції внутрішньої безпеки рейху.

У червні 1941 року Олендорф був призначений начальником айнзатцгрупи Д в районі дії 11-ї армії на півдні Радянського Союзу. У завдання айнзатцгруп входило цілеспрямоване знищення євреїв, циган та комуністів. Протягом року айнзатцгрупа Д знищила 90 000 людей. У червні 1942 року Олендорф повернувся в Берлін. Після першої військової зими і смерті Гейдріха Гіммлеру знадобилися послуги Олендорфа як «соціолога».

З листопада 1943 року Олендорф був також унтер-статс-секретарем в міністерстві економіки і координував плани розвитку післявоєнної економіки Німеччини. Для цього він залучив Людвіга Ергарда, майбутнього батька німецького економічного дива і канцлера ФРН.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі проти головних військових злочинців Олендорф був одним з головних свідків звинувачення, розповівши про діяльність айнзатцгруп на окупованій території Радянського Союзу. У 1948 році він був засуджений до смертної кари на одному з наступних Нюрнберзьких процесів (Процес у справі про айнзатцгрупи). Незважаючи на його заслуги в економічній області, всі прохання про помилування були відхилені союзниками. Повішений 7 червня 1951 року.

Звання

• Гауптштурмфюрер СС (9 липня 1936)
• Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1937)
• Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1938)
• Штандартенфюрер СС (1 січня 1940)
• Оберфюрер СС (9 листопада 1941)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (16 липня 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1944)

Нагороди

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Зірки Румунії, командорський хрест (15 січня 1943)

Партійні нагороди

• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)

Відзнаки СС

• Почесний кут старих бійців
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го ступеня (4 роки)
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС

Джерела

• Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X(рос.)