Петренко Максим Віталійович
Максим Петренко Максим Віталійович Петренко | ||
---|---|---|
Загальна інформація | ||
Народження | 11 грудня 1983 Київ, Українська РСР, СРСР | |
Смерть | 1 червня 2022 (38 років) Студенок | |
Поховання | Лісове кладовище | |
Національність | українець | |
Alma Mater | Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» і Київська школа економіки | |
Псевдо | «Доцент»[1] | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Національна гвардія | |
Формування | ||
Війни / битви | Російсько-українська війна | |
Нагороди та відзнаки | ||
Максим Віталійович Петренко (позивний «Доцент»; 11 грудня 1983, м. Київ — 1 червня 2022, с. Студенок, Харківська область) — український письменник, науковець, винахідник, педагог, військовослужбовець Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кандидат технічних наук (2022), доцент[1].
Максим Петренко народився 11 грудня 1983 року в місті Києві[2].
2008 року закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (з відзнакою за спеціальністю «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг»), де від 2003 року пройшов шлях від лаборанта до завідувача катедри комп'ютерної інженерії[2][3]. Проходив навчання в Південній Кореї; розробляв програмовані конструктори[1]. 2012 року під час марафону пробіг 42 км[4].
Активний учасник Революції гідності, входив до складу Самооборони Майдану[3][4]. З початком російсько-української війни добровольцем пішов на фронт, де воював у 2-му резервному батальйоні оперативного призначення резервістів Національної гвардії України[1][5]. Учасник бойових дій в районі Дебальцевого та Слов'янська. Під час ротацій продовжував викладати[4]. У 2016 році демобілізувався[1].
2018 року за програмою для ветеранів Максим вступив на навчання в Київську школу економіки[1].
Від 24 лютого 2022 року знову на фронті. Обороняв Київ та схід України. Служив старшим стрільцем і аеророзвідником батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького. Загинув 1 червня 2022 року в селі Студенок на Харківщині[1][4].
Похований на Алеї Героїв Лісового кладовища м. Києва[1].
Почав писати у 2015 році[1].
Твори Максима надруковані в літературній збірці «Голос війни: історії ветеранів». 2019 року видав книгу «Спокійної ночі»[1][3][5]. Активний учасник книжкових Ветеранських наметів і Всеукраїнського форуму військових письменників[4].
- фіналіст Міжнародних змагань автономних роботизованих платформ «Roborace»[4]
- нагрудний знак «За доблесну службу»[4]
- ↑ а б в г д е ж и к л Мирослава Ільтьо (11 січня 2024). Максим Петренко «Доцент». Шлях дивовижного романтика, винахідника і воїна, який поліг за Україну, був знайдений і похований. Новинарня.
- ↑ а б Петренко Максим Віталійович. Інститут комп'ютерних технологій університету «України».
- ↑ а б в Пам'яті письменника, стрільця Максима Петренка. Укрінформ. 27 листопада 2023.
- ↑ а б в г д е ж Максим Петренко. Платформа пам'яті Меморіал.
- ↑ а б Віка Ясинська (3 листопада 2020). Старший стрілець Максим Петренко: «Настав день, коли я дійсно повірив, що помру саме тут і зараз. Це була перша танкова атака на сили АТО». Цензор.НЕТ.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 11 грудня
- Народились 1983
- Уродженці Києва
- Померли 1 червня
- Померли 2022
- Поховані на Лісовому кладовищі Києва
- Випускники Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
- Військовики Батальйону імені Кульчицького
- Нагороджені нагрудним знаком «За доблесну службу»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські письменники
- Українські науковці, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- Українські винахідники
- Українські педагоги
- Учасники Революції гідності
- Кандидати технічних наук України