Палац Сельмун
| Палац Сельмун | |
|---|---|
 | |
| 35°57′33.2″ пн. ш. 14°22′53.5″ сх. д. / 35.95922° пн. ш. 14.38153° сх. д. | |
| Країна |  Мальта |
| Архітектор | можливо Доменіко Качіа |
| Клієнт | Монте делла Реденцйоне деглі Шиаві |
| Дата закінчення спорудження | 18 сторіччя |
| Стиль | Бароко |
| Власник | Уряд Мальти[1] |
  Палац Сельмун Палац Сельмун (Мальта)  | |
 Палац Сельмун у Вікісховищі | |
Палац Сельмун ( мальт. Il-Palazz ta' Selmun), також відомий як башта Сельмун, — це вілла на півострові Селмун у Меллісі, Мальта. Він був побудований у 18 столітті Монте делла Реденцйоне деглі Шиаві на кошти Монте ді П'єта.[2] Палац знаходився на території готелю до його закриття в 2011 році[3]
Палац Сельмун побудований благодійною організацією Шиаві, яка була заснована під час правління великого магістра Алофа де Віньякура в 1607 році для фінансування викупу християн, поневолених османами або берберськими корсарами.[4] На території вілли спочатку був прибережний оглядовий пост, і вона була частиною великого маєтку, який також включав ворота Містра. Маєток Шиаві дістався від дворянки Катеріни Вітале після її смерті в 1619 році[5] Раніше вілла здавалася в оренду лицарям госпітальєрам як місце для відпочинку та полювання на диких кролів, які зазвичай зустрічаються в цьому районі. Орендні гроші вносили до викупної каси.[6][7]
Сама вілла була побудована десь у 18 столітті, хоча точна дата будівництва невідома. Найдавніший запис про споруду міститься на карті 1783 року, коли вона згадувалася як Torre Nuova (нова вежа). Архітектор палацу невідомий, але іноді його приписують Доменіко Качіа[8] або Тумасу Качіа.[9]
У період мальтійського повстання проти французів британці використовували віллу як військово-морський госпіталь, перший на Мальті, який використовувався для подібних цілей.[10]
У 1840-х роках на віллі встановили оптичний телеграф.[11] Будівлю було включено до Списку старожитностей 1925 року[12]
Готель, відомий як Selmun Palace Hotel, був побудований поблизу вілли, і належав Selmun Palace Hotel Company Ltd, дочірній компанії Air Malta. Деякі апартаменти були включені в саму віллу, яка використовувалася для весільних церемоній.[13]
Готель було закрито в січні 2011 року в рамках стратегії реструктуризації, згідно з якою Air Malta почала зосереджуватися виключно на авіаційній галузі.[14] Планується продати готель уряду[15], а також пропонується будівництво нового крила для готелю.[16]
10 січня 2012 року Управління навколишнього середовища та планування Мальти (MEPA) віднесло палац Сельмун до національних пам’яток 1-го ступеня[17] Потребує реставрації.[18]
Палац Сельмун є зразком архітектури бароко. Він має квадратний план із чотирма псевдобастіонами з кожного боку, дизайн якого був натхненний замком Вердала та Віньякурськими баштами. Ці бастіони побудовані в основному з естетичною метою, і споруда ніколи не призначалася для військового використання. Незважаючи на це, палац служив стримуючим фактором для корсарів, які шукали потенційне місце для висадки, оскільки виглядав як військовий форпост, якщо дивитися з моря.[19] Головний фасад має троє дверей, головну з яких оточує декоративний портал. Вишукане вікно на верхньому поверсі та дзвін на даху розташовані над головними дверима. По периметру всієї будівлі є балкон.[20]
На території вілли була каплиця, присвячена Богоматері Викупної. У 1980-х роках поза межами вілли була побудована нова каплиця з такою ж присвятою.[21]
- ↑ Government plans to develop Selmun Palace Hotel into commercial venture. Times of Malta. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ MacGill, Thomas (1839). A Hand Book, Or Guide, for Strangers Visiting Malta. L. Tonna. с. 122.
- ↑ Selmun Palace Hotel workers made redundant. Times of Malta. 9 червня 2011. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Velde, François (7 червня 2002). Heraldic Tour of Malta (2) – Other Depictions of Grand Magistral Arms. heraldica.org. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Farrugia, Melanie. Selmun Palace – Outside. maltain360.com. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Selmun Tower. Times of Malta. 1 березня 2012. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Dillon, Paddy (2016). Walking on Malta. Cicerone Press Limited. с. 98. ISBN 9781783622917.
- ↑ Spiteri, Stephen C. (2013). In Defence of the Coast (I) – The Bastioned Towers. Arx - International Journal of Military Architecture and Fortification (3): 112—115. Процитовано 1 березня 2020.
- ↑ Bonnici, A. (19 квітня 1975). It-Torrijiet Taghna (PDF). Leħen is-Sewwa. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 1 March 2020.
- ↑ Savona-Ventura, C. (1998). Human Suffering during the Maltese Insurrection of 1798 (PDF). Storja. 3 (6): 56—57. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2020.
- ↑ Semaphore Tower. Għargħur Local Council. Архів оригіналу за 4 March 2016.
- ↑ Protection of Antiquities Regulations 21st November, 1932 Government Notice 402 of 1932, as Amended by Government Notices 127 of 1935 and 338 of 1939. Malta Environment and Planning Authority. Архів оригіналу за 19 April 2016.
- ↑ Selmun Palace Hotel. MalteseIslands.com. 2007. Архів оригіналу за 7 September 2011.
- ↑ Just one offer made in Selmun Palace Hotel sale. Times of Malta. 14 січня 2010. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Zammit, Marion (16 жовтня 2014). L-Air Malta tbigħ il-Palazz ta' Selmun lill-Gvern. Newsbook (Maltese) . Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Mepa suggests new wing for Selmun Palace Hotel. Times of Malta. 27 квітня 2015. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Selmun Tower. Times of Malta. 1 березня 2012. Архів оригіналу за 1 March 2020."Selmun Tower".
- ↑ Selmun Castle Mellieha Malta. livinginmalta.com. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Spiteri, Stephen C. (2013). In Defence of the Coast (I) – The Bastioned Towers. Arx - International Journal of Military Architecture and Fortification (3): 112—115. Процитовано 1 березня 2020.Spiteri, Stephen C. (2013).
- ↑ Debono, Charles. Fortifications – Selmun Palace – Selmun. Mellieha.com. Архів оригіналу за 1 March 2020.
- ↑ Muscat, Jimmy (14 березня 2012). Mellieħa – An introduction to a destination for all seasons. Mellieha.gov.mt. Архів оригіналу за 27 August 2014. Процитовано 14 травня 2015.