Референдар великий литовський
Референдар (також референдарій) великий литовський (пол. Referendarz wielki litewski, лат. referendarius Lithuaniae) — несенаторський центральний уряд Великого князівства Литовського Речі Посполитої.
Референдарів литовських було двоє — світський і духовний. Перший відомий з 1539 року, другий — з 1575 року.
З 1775 року з-поміж референдарів були обрані секретарі Постійної ради та її Департаменту закордонних справ.
Референдарі постійно перебували при дворі монарха, були його радниками. Вони приймали приватних осіб, а потім передавали їхні прохання та скарги до канцлера та великого князя, пізніше до короля. Після того, як монарх розглядав прохання чи скаргу, референдар повідомляв про його рішення зацікавленій стороні.
Близько 1600 року референдарі стали очільниками референдарського суду, який вирішував широке коло питань, що стосувалися внутрішнього життя королівських маєтків — королівських сіл, королівських селян та їхніх взаємин із державцями, посесорами, старостами, шляхтою, магнатами, церквою. Вищою апеляційною інстанцією по відношенню до референдарського суду був так званий асесорський (королівський) суд, де референдарі також засідали.
З 1635 року обидва литовські референдарі зрівнялися за правами з коронним духовним референдарем, почали засідати у королівському реляційному суді, де розглядалися справи лівонські та курляндські. Вони також засідали в сеймових судах.
- Михайло Васильович (1539)
- Міколай Нєтецький (1546—1561)
- Флоріан Зебжидовський (1546—1551)
- Войцех Ленартович Нарбут (1557—1560)
- Себастьян Суходольський (1569—1579)
- Ґабріель Война (1585—1589)
- Богдан Хрептович (1589—1610)
- Олександр Корвін-Госевський (1610—1625)
- Міколай Завіша (1625—1626)
- Стефан Пац (1626—1630)
- Ян Друцький-Соколінський (1630)
- Домінік Кшиштоф Обринський (1630—1640)
- Кшиштоф Корвін-Госевський (1638—1639)
- Станіслав Нарушевич (1639—1650)
- Ципріян Бжостовський (1650—1681)
- Ян Владислав Берестовський (1681—1705)
- Стефан Ян Слізєнь (1705—1707)
- Ян Фридерик Сапіга (1707—1709) — призначений Станіславом Лещинським
- Вінцентій Пйотр Волович (1709—1727)
- Домінік Марцін Волович (1727—1750)
- Антоній Тадеуш Пшездзецький (1752—1764)
- Ґервазій Людвік Оскєрко (1764—1771)
- Анджей Іґнацій Огінський (1771—1773)
- Фредерік Юзеф Мошинський (1773—1781)
- Вінцентій Тишкевич (1781—1795)
- Міколай Коризна (1579—1598)
- Явстах Волович (1600—1615)
- Станіслав Кишка (1615—1618)
- Мельхіор Ельяшевич Ґейш (1620—1631)
- Ян Кароль Бялозор (1631)
- Марціян Тризна (1631—1641)
- Францішек Долмат-Ісайковський (1641—1649)
- Ян Кароль Довґайло Завіша (1649—1656)
- Єжи Станіслав Волович (1656)
- Олександр Казимир Сапіга (1657—1659)
- Єжи Невяровський (1659—1670)
- Валер'ян Станіслав Юдицький (1670—1673)
- Євстахій Станіслав Котович (1673—1687)
- Ян Єроним Кришпин-Киршенштейн (1687—1695)
- Олександр Виговський (1696—1703)
- Костянтин Феліціян Шанявський (1703—1705)
- Мацей Юзеф Анцута (1705—1707)
- Антоній Роздражевський (1707)
- Мацей Юзеф Анцута (1707—1715)
- Єжи Казимир Анцута (1715—1737)
- Юзеф Станіслав Сапіга (1737—1754)
- Ігнатій Якуб Масальський (1754—1762)
- Александр Казімєж Горайн (1762—1774)
- Павло Ксаверій Бжостовський (1774—1787)
- Гуго Коллонтай (1787—1791)
- Анджей Волович (1791—1794)
- Іґнацій Волович (1794—1795)
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 172—175.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 169—172.
- Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 169—175.
- Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
- Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
- Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0.
- Гурбик А. О. Референдарський суд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 180. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Референдар // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
