Степанюк Дмитро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степанюк Дмитро Петрович
Народився20 травня 1945(1945-05-20) (79 років)
Бужковичі Волинська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик
Alma materКриворізький гірничорудний інститут
Науковий ступіньдоктор філософії (1999)
ТитулДоктор філософії
ПосадаПостійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим
ПартіяКПРС
МатиАнастасія Василівна (1913)
У шлюбі зЛариса Валентинівна (1947)
ДітиСергій Дмитрович (1969)
Нагороди
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України
Заслужений працівник промисловості України
Заслужений працівник промисловості України
Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2019)

Степанюк Дмитро Петрович (20 травня 1945) — український державний діяч. Доктор філософії в галузі права. Почесний доктор ряду вищих навчальних закладів України. Професор, заступник Голови наглядової ради Одеської Державної Академії технічного регулювання та якості. Державний службовець І рангу. Заслужений працівник промисловості України. Почесний працівник Держспоживстандарту. Відмінник освіти УРСР та України. Почесний громадянин міста Кривого Рогу

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 20 травня 1945 року у с. Бужковичі Волинської області. Має вищу освіту. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут (1974 р., інженер-електрик), Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1981 р., політологія), докторантуру Міжнародної Академії Управління Персоналом (1999 р.). Тема дисертації: «Становлення громадянського суспільства в контексті розвитку місцевого самоврядування». Був головою державної екзаменаційної комісії зі спеціальності електропривід і автоматика промислових установок в Криворізькому гірничорудному інституті (1983—1990рр).

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

Після закінчення у 1961 р. середньої школи в с. Водяно, Софіївського р-ну, а в 1963 р. Криворізького технічного училища № 6 Дніпропетровської області працював на Південному ГЗК електрослюсарем силового цеху.

З 1964 по 1967 рік служив у лавах Радянської Армії старшиною роти, ракетний північний полігон «Плісецька». Був народним засідателем військового трибуналу. Має військове звання — полковник запасу (1996р). Член КПРС (1967—1991рр). З 1967р — у комсомольських органах Дзержинського райкому ЛКСМ України у м. Кривий Ріг. З 1974 р. — головний енергетик сурикового заводу. З 1975 р. — секретар, заступник голови виконкому Дзержинської райради. З 1981 по 1991 рр. — директор криворізького відділення Державного проектно-конструкторського інституту «Металургавтоматика» Мінмонтажспецбуду УССР по проектуванню гірничо-металургійних підприємств України, СРСР та закордоном.

З 1990 по 1998 рр.- Голова Дзержинської районної ради м. Кривий Ріг, а з 1991 р. — одночасно і Голова райвиконкому цієї ради. У 1990—1994 рр. обирався: депутатом Дніпропетровської обласної ради; заступником Голови обласної ради на громадських засадах; головою Комісії з питань гласності та свободи слова; головою Комісії по вивченню впливу ГКЧП на території цієї області. Очолював комісію Дніпропетровської облради з організації обговорення першого проекту Конституції незалежної України.

З 1994 по 1998 рр. — народний депутат України, член Комісії з питань оборони та національної безпеки. Парламентська група «Єдність». З 1994 по 1998 рр. був представником Верховної Ради України, а в 1996—1997 рр. — одночасно і Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим з особливими повноваженнями щодо стабілізації політико-правової ситуації на півострові, членом Ради Регіонів при Президенті України.

З 1998 р. — заступник Голови Дніпропетровської обласної ради з виконавчої роботи на громадських засадах. Працював першим заступником Голови Держспоживстандарту по зв'язкам з Верховною Радою України (2003—2005 рр.)[1][2], старшим референтом в секретаріаті Кабінету Міністрів України з питань споживчої політики та технічного регулювання і якості (2007—2008 рр.).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Національної координаційної ради при Кабінеті Міністрів України з питань захисту прав споживачів (2007—2008 р.р), організатор і перший заступник Голови правління ВГО «Союз споживачів України»; засновник і та віце — президент Міжнародної академії стандартизації; засновник та керівник ряду громадських організацій в містах Київ та Кривий Ріг (ГО «Кримське земляцтво у м. Києві», ГО "Асоціація «Комсомолець Кривбасу», ГО «Депутати органів місцевого самоврядування»); радник Голови, керівник групи радників, член консультативно-дорадчих органів Держспоживстандарту України- Колегії, Науково-технічної ради (2003—2005, 2008—2011 рр.), член громадської Ради при Голов КРУ (2009—2010).

Брав участь в розробці та сприяв прийняттю Конституції України 1996 року. Приводив Конституцію АР Крим в конституційне поле України.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»,
  • «100 років від дня народження В. І. Леніна»,
  • «Ветеран праці»;
  • орден України «За заслуги» ІІІ ст.[3];
  • ювілейна медаль «Двадцять років незалежності України»;
  • Почесні Грамоти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
  • відзнаки міста Кривий Ріг — «За заслуги перед містом» ІІІ та ІІ ступенів, Дніпропетровської ОДА та облради;
  • відзнаки багатьох громадських організацій, в тому числі козацьким орденом «Іван Сірко», «Видатний патріот» та «Людина року Придніпров'я».

Громадське визнання

[ред. | ред. код]

В Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького в перелік імен видатних державних діячів до 80 річчя Дніпропетровської області, які народились, працювали, зробили вагомий внесок в розвиток країни і місцевого краю, посідали високі пости в державі і партії 1932—2012 рр. занесено і ім'я — Дмитра Петровича Степанюка під № 35[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 21 липня 2003 року № 733/2003 «Про призначення Д. Степанюка першим заступником Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у зв'язках з Верховною Радою України»
  2. Указ Президента України від 28 травня 2005 року № 859/2005 «Про звільнення Д. Степанюка з посади першого заступника Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у зв'язках з Верховною Радою України»
  3. Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  4. Видатні діячі Дніпропетровської області. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 26 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]