Суджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття пов'язана із поточною подією: Бої в Курській області (серпень 2024). Інформація з цієї статті може швидко змінюватися в міру того, як розвиватиметься подія. Початкові новини можуть бути ненадійними. Найновіші редагування цієї статті може не відповідати найновішій інформації. Будь ласка, не соромтеся покращувати цю статтю (але зауважте, що оновлення без дійсних і надійних посилань будуть скасовані) або обговоріть зміни на сторінці обговорення статті. (серпень 2024)
місто Суджа
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Курська область
Муніципальний район Суджанський район
Код ЗКАТУ: 38240501000
Код ЗКТМО: 38640101001
Основні дані
Час заснування 1664
Населення приблизно 100 мешканців (2024)
Площа 4,24 км²
Поштові індекси 307800
Телефонний код +7 47143
Географічні координати: 51°11′29″ пн. ш. 35°16′14″ сх. д. / 51.19138888891666284° пн. ш. 35.27055555558332856° сх. д. / 51.19138888891666284; 35.27055555558332856Координати: 51°11′29″ пн. ш. 35°16′14″ сх. д. / 51.19138888891666284° пн. ш. 35.27055555558332856° сх. д. / 51.19138888891666284; 35.27055555558332856
Часовий пояс UTC+3
Водойма Річка Суджа
Найближча залізнична станція Суджа
Вебсторінка sudzha.gosuslugi.ru
Мапа
Суджа (Росія)
Суджа
Суджа

Мапа

CMNS: Суджа у Вікісховищі

Суджа — місто в Росії, адміністративний центр Суджанського району Курської області. Утворює однойменне муніципальне утворення «місто Суджа» зі статусом міського поселення як єдиний населений пункт у його складі[1]. Історично належить до української етнічної території — Східної Слобожанщини. Населення — 6,8 тис. (2005).

З 7 серпня 2024 року в районі міста точилися бої між ЗСУ та ЗС РФ[2], 8 серпня більша частина міста під контролем українських військових.[3][4] 14 серпня 2024 року ЗСУ зайняли Суджу.[5]

Етимологія назви

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Про походження назви Суджа висловлювалися різні думки, але надійної етимології не існує. Очевидно, назва поселення походить від однойменної річки.

Найбільш ймовірна гіпотеза походження назви річки: Слово «Су» — по-татарськи означає «вода»; «джа» — місце, тобто — «водяне місце».

У першій половині ХХ століття А. І. Дмитрюков (Суджанський історик і краєзнавець) вказував, що слово «Суджа» частіше згадується в іншій формі — «Суржа»; останнє у російській мові позначає хлібну суміш (житнього і пшеничного помолу). Звідси він припускає, що «Суджа» означає «суміш людей, що прийшли з різних місць».

Географія

Місто розташоване на південно-західних відрогах Середньоруської височини, на берегах річок Суджа (притока річки Псел) та Олешня (притока Суджі), за 105 км від Курська, за 9 км від кордону з Україною.

Вулиці та площі

Список вулиць Суджі[6][7]:

  • 1 Мая (історична назва — Архангельська),
  • Волкова,
  • Заводська,
  • Заломова,
  • Зарічна,
  • Карла Лібкнехта (історична назва — Херсонська),
  • Карла Маркса (історична назва — Сінна),
  • Комсомольська (історична назва — Набережна),
  • Червоноармійська,
  • Леніна (історична назва — Курська),
  • Ломоносова,
  • Лугова,
  • Некрасова,
  • Жовтнева,
  • Піонерська,
  • Привокзальна,
  • Пушкіна,
  • Рози Люксембург (історична назва — Троїцька),
  • Радгоспна,
  • Будівельна,
  • Чехова,
  • Щепкіна (історична назва — Щепкінська),
  • Енгельса.

Список провулків Суджі[8]:

  • 1 Мая,
  • Волкова,
  • Заводський,
  • Карла Маркса,
  • Красноармійський,
  • Некрасова,
  • Піонерський,
  • Рози Люксембург,
  • Садовий,
  • Будівельний.

Список проїздів Суджі[8]:

  • 2-й проїзд,
  • 3-й проїзд.

Список площ Суджі[8]:

  • Привокзальна,
  • Совєцька (історична назва — Соборна).

Клімат

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Клімат території рівномірно континентальний. Зима помірно холодна. Перша половина зими м'якша за другу, бувають відлиги. У січні-лютому переважно тримається морозна погода, можливі сильні морози. Березень досить холодний, кліматична весна настає на початку квітня. Літо помірно-вологе та тепле, з періодами сильної спеки та прохолодної погоди. Осінь щодо тепла.

Клімат Суджі
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −4,4 −3,4 1,7 12,4 20,1 23,4 24,7 24,0 18,3 10,8 2,9 −1,5 10,8
Середня температура, °C −7,6 −6,8 −1,7 7,7 14,7 18,1 19,5 18,5 13,3 6,8 0,2 −4,3 6,5
Середній мінімум, °C −10,8 −10,2 −5 3,1 9,3 12,8 14,3 13,1 8,3 2,8 −2,4 −7 1,9
Норма опадів, мм 43 32 34 40 50 70 76 59 52 46 47 49 598

Історія

Суджа-фортеця
План місту Суджі (1784)

У XII столітті район Суджі входив до складу Рильського удільного князівства у складі Чернігівського князівства і Великого князівства Литовського.

Сумський полк

У другій половині XVII століття Московська держава захопила землі Дикого Поля, де зараз розташовані сучасні частини Курської, Білгородської та Воронезької областей. Держава була зацікавлена у заселенні нової території людьми близькими за вірою. Московська влада закликала українське населення Речі Посполитої переселятися на південь Московії. Українці (за термінологією тих часів — черкаси) почали масово переселятися на південь Московії[9]. 1661 року переселенці подали чолобитну московському цареві Олексію Михайловичу про заснування міста в місці сучасного села Горналь у Суджанському районі. За другою чолобитною того ж року, 1500 переселенців зупинилися в гирлі річки Суджі, на місці сучасного села Курилівка, і зверталися з дозволом до царя заснувати місто[9].

Суджа у складі Сумського полку.

Розташовувалося поселення людей на місці міста і до 1664, але після великої пожежі в 1662 було відправлено посольство містян до царя Олексія Михайловича з проханням відновити поселення. Цар прийняв рішення побудувати тут місто-фортецю, адже це був час розпалу московсько-польської війни (1654—1667) та Руїни в Україні (1657—1687). Було збудовано місто, обнесене дерев'яною стіною з 14 вежами, 4 з яких були проїжджими. У самому місті стояла козача сотня Сумського козачого полку. За описом воєводи та стольника Г. С. Рагозіна в Суджі разом зі слободами було 782 двори і налічувалося 1387 жителів, було дві рубані церкви[10]. Місто було побудоване на татарських «сакмах», тобто на роздоріжжі кочових татарських стежок. Містечко стояло в оточенні рік Суджа, Олешня, Псел, великих боліт і лісів. Суджа включався до системи укріплень Путивль — Рильськ — Хотмижськ — Курськ, які прикривали Москву з півдня — південного заходу. У розпал війни з Річчю Посполитою Суджа була тиловим центром. Сюди прибували війська воєводи Ромоданівського з Москви, сюди для переговорів приїжджали гетьмани України тощо.

Після укладання миру з Річчю Посполитою та унії Війська Запорозького з Московією місто втрачає військове значення, але стає одним із торгових міст, де процвітало місцеве купецтво. У XVII — початку XVIII століть керувалася московськими воєводами. З 1708 Суджа була приписана до Київської губернії, з 1719 — у складі Білгородської провінції цієї губернії (1721 по 1917 у складі Російської імперії).

У XVIII столітті Суджа зберігається як невелике торгове місто, у 1785 році місто стало повітовим центром.

Курська губернія

1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський (разом із Суджею)повіти були передані до Курської губернії. Так етнічні українські землі Східної слобожанщини опинилися у складі губернії з домінуючим російським населенням. Наприкінці XIX століття Суджа — це невеликий промисловий та культурний центр. У місті було 8 церков. У місті працювали чоловіча та жіноча гімназії, реальне училище, земська публічна бібліотека, земська лікарня, вчительська семінарія, два парафіяльні училища. Тут працювали заводи: горілчаний, селітровий, парові — крупорушний та маслоробний, шкіряний. За даними перепису 1897 року у місті жили 7433 особи, з них 4546 осіб (61,16) % населення міста) вказали рідною українську (у переписі — «малоросійську») мову, російську («великоросійську») такою назвали 2765 (37,20 %), єврейську — 87 (1,17 %)[11].

У цей час Суджа перетворюється на ремісничо-купецький центр із добре розвиненим гончарним промислом, вироби якого цінуються далеко за межами Курської області. Найбільшого розквіту гончарне виробництво досягло у середині ХІХ століття. На Паризькій виставці, наприкінці XIX століття гончарним майстрам за кераміку було присуджено медаль.

Революція та визвольні змагання

1918 року за Берестейською угодою до міста входять німецькі війська. На переговорах про перемир'я, що проходили між українсько-німецькою та радянською військовими делегаціями в травні 1918 на ст. Коренєво (Коренєво поблизу Курська), зокрема, була визначена лінія розмежування між військовими силами сторін. Вона була завширшки 10—40 км від лінії Сураж—Унеча—Стародуб—Новгород-Сіверський—Глухів—Рильськ—Колонтаївка—Суджа—Беленихіно—Куп'янськ. Згідно з угодою з цієї території мали бути виведені військові частини обох сторін. Саме ця територія і отримала назву «Нейтральна зона». Так місто опинилося в прикордонні.

Незважаючи на нейтральний статус, більшовицькі війська проникають в місто і з 1 вересня (ст. ст.) до 25 жовтня (ст. ст.) 1918 року у складі Російської республіки. З аналізу протоколів Тимчасового робітничо-селянського уряду України випливає, що Суджа майже місяць була столицею УСРР (з 29 листопада до 27 грудня 1918 р.)[12]. Під час подальших подій місто переходило з рук до рук, захоплювалося то червоними, то арміями Денікіна, і навіть батьки Махна. Останній особисто відвідав Суджу.

З грудня 1922 року місто виходить зі складу УСРР і переходить до Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

СРСР

У 1920-х роках. у Суджі було збудовано театр. 30 липня 1928 року був утворений Суджанський район, і місто стає його адміністративним центром.

У роки Радянської окупації у Суджі було відкрито школу ткацтва, та був артіль «Ткачиха». У 1938 році килими Суджанської артілі демонструвалися на виставці в Нью-Йорку, а також на виставках у Брюсселі та Монреалі.

Під час Німецько-радянської війни 18 жовтня 1941 року Суджу було окуповано вермахтом[13]. З 12 тисяч суджан, що пішли на фронт, 7 тисяч не повернулися. Понад 6 тисяч нагороджено орденами та медалями. Під час війни місто було сильно зруйноване. Радянська окупація відновилася 3 березня 1943 року радянськими військами Воронезького фронту в ході Харківської наступальної операції силами 38-ї армії у складі 237-ї сд; 180-й тбр[13].

Після війни у місті створюються підприємства переробної та будівельної промисловості: маслоробний комбінат, елеватор, м'ясоптахокомбінат, консервний завод, винний цех, пивзавод, хлібозавод, міжколгоспна будівельна організація (МСО), будівельні підприємства та ін.

Сучасність

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Парк ім. М. С. Щепкіна

Суджа — муніципальне утворення у складі Курської області. Орган законодавчої влади — міська Рада, виконавчої — Адміністрація міста. У Суджі перебувають органи місцевого самоврядування Муніципального утворення «Суджанський район».

У Суджі працює музична школа, музичне училище, сільськогосподарський технікум, суджанська філія Сучасної гуманітарної академії. Є поліклініка та лікарня, спорткомплекс, парки відпочинку, кінотеатр, ПК, районний краєзнавчий музей (1962). Краєзнавчий музей має великі збори картин художника П. К. Ліхіна, уродженця Суджі та учня І. Ріпина. Видаються дві газети «Суджанські вісті» та «Вісник Суджі». Відомий самодіяльний колектив «Тимоня» (с. Плехове Суджанського району). В обхід міста проходить міжнародна автомагістраль Курськ — Суджа — Суми. Поруч із містом проходить залізнична магістраль Санкт-Петербург — Льгов — Суджа — Харків.

Урочище «Гірналь»

Збереглися архітектурні пам'ятки XVIII—XIX ст.: Троїцька церква (Вознесенська, 1812); Різдвяна церква (1799—1828); церква Покрови Пресвятої Богородиці (1799—1828); поблизу Суджі, у с. Замостя та Заолешенко, — 5-голові церкви ХІХ ст. у російському стилі; палац князя Долгорукова (руїни, архітектор В. А. Щуко); пам'ятник українському акторові М. С. Щепкіну (1895) та ін.

річка Псел (коса)

У Суджанському районі збереглися пам'ятки природи: Журавлинне озеро, урочище Велике, урочище Крейдянка, парк князя Долгорукова в селі Гуєво, 300-річна сосна, пам'ятка природи регіонального значення «Урочище Горналь» та ін. У районі велика кількість мальовничих озер, хвойних та змішаних лісових масивів, крейдяні гори (найвідоміша з них Фагор).

Горнальський Свято-Миколаївський Білогірський чоловічий монастир (заснований в 1671, закритий в 1788, в 1863 знову відкритий і відбудований в російсько-візантійському стилі). Здавна звідси проводиться хресна хода в Україну з однією зі святинь Курської землі чудотворною іконою Богородиці «Пряжевська».

Бої за Суджу

Див. також: Українська окупація Курської області

6 серпня 2024 року у зв'язку із вторгненням Росії в Україну в Курській області почалися бої. З 7 серпня під загрозою захоплення введено режим НП. Значна частина населення залишила Суджу.[14][15]

Станом на 14 серпня 2024 в Суджі жили приблизно 100 людей[16].

Населення

Етнічний склад

За переписом 1897 року у місті проживало 7 433 осіб (3716 чоловіків та 3717 жінок)[17]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[17]:

Мова Осіб Відсоток
українська 4 546 61,16 %
російська 2 765 37,20 %
єврейська 87 1,17 %
польська 22 0,30 %
інші 13 0,17 %
Разом 7 433 100 %

У 1926 українці становили за переписом в Суджанській волості 61,2 % всього населення, у Суджі — 30,8 %.

За підсумками перепису населення 2020 року проживали такі національності (національності менше 0,1 % та інше, див. у виносці до рядка «Інші»)[18]:

Національність Чисельність, чол. Частка
росіяни 4926 96,08 %
українці 56 1,09 %
вірмени 19 0,37 %
інші[19] 126 2,46 %
Разом 5127 100,00 %

Динаміка

Чисельність населення
1856[20]1897[20]19131923[21]1931[20]1939[22]1959[23]
4500↗7400↗12 800↘3465↗6900↘3674↗4004
1970[24]1979[25]1989[26]1992[20]1996[20]1998[20]2001[20]
↗6197↗7185↗7487↗7900↗8000→8000↘7700
2002[27]2003[20]2005[20]2006[20]2007[20]2009[28]2010[29]
↘7045↘7000↘6800↘6700→6700↘6634↘6036
2011[20]2012[30]2013[31]2014[32]2015[33]2016[34]2017[35]
↘6000↘5852↘5762↘5722↘5684↘5648↗5738
2018[36]2019[37]2020[38]2021[39]
↗5759↘5657↘5646↘5127

Економіка

Суджа є останнім перевалочним пунктом для експорту російського газу з РФ до Європи через Україну, що працює. Через газовимірювальну станцію Суджа проходить три газопроводи діаметром 1400 мм — Єлець-Кременчук-Кривий Ріг, Прогрес та Уренгой-Помари-Ужгород із загальною технічною потужністю по транзиту 244 млн м3 на добу[40].

Інші підприємства:

  • ВАТ «Суджанський завод тракторних агрегатів»
  • ВАТ «Суджанський маслоробний комбінат»
  • ЗАТ «Суджанський м'ясокомбінат»
  • ТОВ «Зерносервіс» (елеватор)
  • ВАТ «Різдвяний спиртзавод»
  • ЗАТ «Суджанське ДРБУ № 2»
  • ВАТ «Надія»
  • Комбікормовий завод
  • Холодокомбінат
  • МАВП «Суджа» — суджанський митний пост
  • Мирний митний пост
  • Залізниця (обхід Курська, Києва)

Особистості

Почесні громадяни

Землевласник Костянтин Тахтаміров, купець Федір Тахтаміров, політик Павло Долгоруков носили звання спадковий «Почесний громадянин міста Суджа»[41].

Видатні особи

Див. також

Примітки

  1. ↑ Закон Курской области от 21 октября 2004 года № 48-ЗКО «О муниципальных образованиях Курской области». Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2018.
  2. ↑ Суджу оточено, захоплено стратегічний газопровід до Європи: істерика в Z-пабліках. www.unian.ua (укр.). Процитовано 7 серпня 2024.
  3. ↑ ЗСУ зайшли в Суджу - українські військові записали звернення з міста. КИЇВ24 (укр.). 9 серпня 2024. Процитовано 10 серпня 2024.
  4. ↑ Україна може контролювати щонайменше частину Суджі Курської області: аналіз VoxCheck. Процитовано 10 серпня 2024.
  5. ↑ ЗСУ звільнили ще щонайменше 7 населених пунктів на Курщині за кілька днів - Deep State. UKR.NET (укр.). Процитовано 14 серпня 2024.
  6. ↑ Список улиц города Суджи. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
  7. ↑ Акт государственной историко-культурной экспертизы в целях обоснования целесообразности включения в Единый государственный реестр объектов культурного наследия (памятников истории и культуры) народов Российской Федерации выявленного объекта культурного наследия «Дом жилой», кон. XIX – нач. XX вв., расположенного по адресу: Курская область, г. Суджа, ул.I-го Мая, 16 (PDF). Официальный сайт Губернатора и Правительства Курской области. Процитовано 7 серпня 2024.
  8. ↑ а б в Список улиц города Суджи. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
  9. ↑ а б А. И. Раздорский. СУДЖА И СУДЖАНЕ В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ЗАРУБЕЖНОЙ ИСТОРИИ И КУЛЬТУРЕ. — КУРСК : Министерство образования и науки Российской Федерации Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Курский государственный университет», 2015. — ISBN 978-5-88313-866-8.
  10. ↑ Рагозин Г. С. Опись новопостроенного города Суджи. — 1664.
  11. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  12. ↑ [ http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1101-hennadii-yefimenko-mify-ta-fakty-pro-pershu-stolytsiu-ukrainy Єфіменко Г. Міфи та факти про «першу столицю України»]
  13. ↑ а б Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945 Архівна копія на сайті Wayback Machine.. / М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. — М.: Воениздат, 1985. — 598 с.
  14. ↑ Атака ВСУ на Курскую область: что происходит. BBC News Русская служба (рос.). 7 серпня 2024. Процитовано 7 серпня 2024.
  15. ↑ Украинские войска вошли в Курскую область и закрепились в приграничной зоне Их не получается выбить, пишут Z-каналы. Meduza (рос.). Процитовано 7 серпня 2024.
  16. ↑ Скільки людей залишилося в Суджі: деталі від ТСН з Курщини. ТСН.ua (укр.). 14 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.
  17. ↑ а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 9 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  18. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав и владение языками. Таблица 1. Национальный состав населения по городским округам и муниципальным районам. Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
  19. ↑ Аварці (5), Азербайджанці (2), Башкири (1), Білоруси (3), Греки (5), Грузини (1), Даргінці (1), Езіди (2), Казахи (2), Калмики (1), Комі (1), Лезгіни (1), Мордва (2), Німці (2), Поляки (1), Таджики (2), Ті, хто вказав інші відповіді про національну приналежність (51), Немає національної приналежності (3), Особи, у переписних листах яких національну приналежність не вказано (35)
  20. ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город". Суджа (рос.). Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
  21. ↑ Шаблон:Населення РФ/1923AI
  22. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  23. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  24. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  25. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  26. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  27. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  28. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  29. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Том 1. Численность и размещение населения Курской области (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  30. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  31. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  32. ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  33. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  34. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  35. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  36. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  37. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Процитовано 31 липня 2019.
  38. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  39. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  40. ↑ «Україна завдає удару у відповідь». Що відбувається в Курській області і чи є це спробою переломити ситуацію на фронті — західні ЗМІ. nv.ua (укр.). Процитовано 7 серпня 2024.
  41. ↑ ПОЧЁТНЫЙ ГРАЖДАНИН. www.mke.su. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  42. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 248 с. ISBN 966-8201-26-4

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суджа

Джерела

Райони:
Бєловський район • Большесолдатський район • Глушковський район • Горшеченський район • Дмитрієвський район • Железногорський район • Золотухинський район • Касторенський район • Конишевський район • Кореневський район • Курський район • Курчатовський район • Льговський район • Мантуровський район • Медвенський район • Обоянський район • Октябрський район • Понировський район • Пристенський район • Рильський район • Совєтський район • Солнцевський район • Суджанський район • Тимський район • Фатезький район • Хомутовський район • Черемисиновський район • Щигровський район
Міста обласного значення:
Інші міста:
Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суджа&oldid=43302471