Тодд Дункан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тодд Дункан
Основна інформація
Дата народження12 лютого 1903(1903-02-12)[1][2][3] або 2 лютого 1903(1903-02-02)[4]
Місце народженняДанвілл, Кентуккі, США[5]
Дата смерті28 лютого 1998(1998-02-28)[1][2][…] (95 років) або 27 лютого 1998(1998-02-27)[6] (95 років)
Місце смертіВашингтон, США[4]
ПохованняFort Lincoln Cemeteryd[4]
Роки активностіз 1933
ГромадянствоСША
Національністьафроамериканці[7][5]
Професіїоперний співак, актор
ОсвітаКолумбійський університет, Батлерівський університетd, Тічерс-Коледжd, Valparaiso Universityd і Говардський університет
Співацький голосбаритон
Інструментивокал[d]
Моваанглійська
Жанриопера
ЧленствоAlpha Phi Alphad
ЗакладГовардський університет
CMNS: Файли у Вікісховищі

Роберт Тодд Дункан (англ. Robert Todd Duncan; 12 лютого 1903(1903лютого12), Данвілл, Кентуккі, США — 28 лютого 1998, Вашингтон) — американський оперний співак-баритон й актор. Один з перших афроамериканців, який співав у великій оперній трупі та знаний тим, що з'явився у ролі Поргі у прем'єрній постановці «Поргі та Бесс» (1935)[8].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 12 лютого 1903 року у Денвіллі, штат Кентуккі, у родині Джона та Летті (Купер) Дунканів[8]. Вони одружилися у Денвіллі 1901 року. Батько уродженець Денвілла, а мати — Франкфурта[9]. Джон був власником гаража, а Летті — вчителем музики. Він здобув музичну освіту в Університеті Батлера в Індіанаполісі, здобувши ступінь бакалавра з музики, а потім ступінь магістра у Педагогічному коледжі Колумбійського університету[8].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1934 році Дункан дебютував у «Сільській честі» П'єтро Масканьї у Нью-Йорку з Aeolian Opera, темношкірою оперною трупою[8].

Джордж Гершвін особисто обрав Дункана на роль Поргі у «Поргі та Бесс», прем'єра вистави відбулась у 1935 році. Він зіграв цю роль понад 1800 разів. Він очолював акторський склад під час вашингтонського показу вистави у Національному театрі у 1936 році на знак протесту проти політики сегрегації театру. Дункан заявив, що «ніколи б не грав у театрі, який забороняє купувати квитки на певні місця через расу». Згодом керівництво піддалося вимогам і дозволило першу комбіновану виставу у Національному театрі[10]. Дункан також був першим виконавцем ролі Стівена Кумало в п'єсі Курта Вейла «Загублені у зорях», яка відбулася на Бродвеї в театрі Music Box 30 жовтня 1949 року, виставу закрили 1 липня 1950 року після 281 показу.

У 1938 році Дункан з'явився на лондонській сцені Королівського театру на Друрі-Лейн у музичній постановці CBCochran «Сонце ніколи ни сходить». До акторського складу увійшли американка Аделаїда Голл, Леслі Бенкс, Една Бест і Стюарт Грейнджер. Мюзикл адаптовано Петом Воллесом і Гаєм Болтоном з різних історій, авторства Едгара Воллеса[11], а шоу містило оригінальну музику Коула Портера. Костюми розробила Елізабет Гаффенден[12]. Однією з композицій, які співав Дункан, була «River God». Після завершення показу у Лондоні Дункан і Аделаїда Голл з оригінального акторського складу вирушили у тур Великою Британією[13]. З 1930 до 1945 рік Дункан викладав вокал в Говардський університет у Вашингтоні[8]. Викладаючи в університеті, він продовжував гастролювати як соліст з піаністом Вільямом Дунканом Алленом і Джорджем Маллоєм[14]. Він мав дуже успішну кар'єру концертного співака з понад 2000 виступами у 56 країнах і двома ролями у кіно[8]. Він залишив університет і відкрив власну вокальну студію, у якій давав приватні уроки та періодично виступаючи.

У 1945 році він став першим афроамериканцем, який співав у великій оперній трупі і першою темношкірою людиною, яка співала в опері з білошкірим акторським складом: виконав роль Тоніо в опері «Паяци» Леонкавалло з Нью-Йорк сіті опери. Того ж року він виконав роль тореадора Ескамільо в опері Бізе «Кармен» і виконав цикл пісень «Пісні слави», створений голландсько-американським режисером Дірком Фохом на тексти Джозефа Ауслендера, тодішнього поета-лауреата[15]. У 1954 році Дункан був першим, хто записав «Uncchained Melody», популярну пісню на музику Алекса Норта та слова Гай Зарета. Запис зроблено як саундтрек до фільму про в'язницю «Звільнені», у якому Дункан також зіграв другорядного персонажа. Після версії Дункана ця пісня стала однією з найбільш записуваних пісень XX століття.

У останньому інтерв'ю Тодд Дункан розповів про свою любов до спіричуелів: «… спіричуели настільки глибоко в мені, що важко знайти слова, які мають значення. Спірічуели є частиною того, ким би я був. Коли я співаю їх співає моє єство, а не моє горло… Мені дуже важко передати словами те, що лежить у глибині мого єства»[16].

Крім співу, Дункан також викладав вокал. Серед його відомих учнів — Філіп Бут з голосом бас, який виступав у Метрополітен-опера протягом двох десятиліть[17].

Почесті і смерть

[ред. | ред. код]

У 1978 році Товариство виконавських мистецтв Вашингтона відсвяткувало його 75-річчя. У 1984 році Дункан нагороджено Музичною медаллю Джорджа Пібоді від Консерваторії Пібоді Університету Джона Гопкінса. Серед інших нагород, які він отримав, — почесна медаль Гаїті, нагорода NAACP, премія Дональдсона, премія драматичних критиків Нью-Йорка за фільм «Загублені у зорях», а також почесні докторські ступені Валперейзського та Батлеровського університетів.

Дункан був членом братства Alpha Phi Alpha[18].

Він помер від хвороби серця у своєму будинку у Вашингтоні, округ Колумбія, 28 лютого 1998 року. У нього залишилися дружина Гледіс Джексон Дункан і названий син Чарльз, успішний адвокат[8][19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
  6. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  7. ↑ BlackPast.org — 2004.
  8. ↑ а б в г д е ж Allan Kozinn (2 березня 1988). Todd Duncan, 95; Sang Porgy and Helped Desegregate Opera. The New York Times. Процитовано 23 січня 2019.
  9. ↑ Duncan, Todd (1903-1998), singer and teacher. American National Biography (англ.). Процитовано 29 листопада 2023.
  10. ↑ Porgy and Bess: Today in History, September 2. Library of Congress. Процитовано 6 грудня 2007.
  11. ↑ STAGE AND SCREEN » 17 Jun 1938 » The Spectator Archive. The Spectator Archive. Процитовано 29 листопада 2023.
  12. ↑ The Sun Never Sets costume designs are in the Drury Lane Design Collection archive: (retrieved 19 December 2014): by http://archiveshub.ac.uk/data/gb71-thm/86
  13. ↑ Washington Afro-American - Пошук в архіві Новин Google. news.google.com. Процитовано 29 листопада 2023.
  14. ↑ Paid Notice: Deaths MALLOY, GEORGE. query.nytimes.com (англ.). Процитовано 29 листопада 2023.
  15. ↑ zefirrecords.nl. Songs and Sketches - Dirk Fock. www.zefirrecords.nl (англ.). Процитовано 20 листопада 2023.
  16. ↑ quoted in Nash, Elizabeth, Autobiographical Reminiscences of African-American Classical Singers, 1853–Present, Edwin Mellen Press, 2007, p. 170
  17. ↑ Philip Booth. operissimo. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2023.
  18. ↑ Notable Men of Alpha Phi Alpha. Alpha Phi Alpha Fraternity, Mu Lambda chapter. Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 6 грудня 2007.
  19. ↑ Adam Bernstein (7 травня 2004). D.C. Lawyer, Educator Charles Duncan Dies. The Washington Post. Процитовано 23 січня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тодд_Дункан&oldid=42030739