Gloster E.28/39

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gloster E.28/39
Призначення:експериментальний літак
Перший політ:15 травня 1941
Розробник:Gloster Aircraft Companyd
Виробник:Gloster Aircraft Company
Всього збудовано:2
Конструктор:Джордж Картер
Екіпаж:1 особа
Максимальна швидкість (МШ):750 км/год
Практична стеля:9755 м
Довжина:7,72 м
Висота:2,82 м
Розмах крила:8,84 м
Площа крила:13,61 м²
Двигуни:турбореактивний двигун Power Jets W.2/500
Тяга (потужність):798 кг

Gloster E.28/39 у Вікісховищі

Глоустер E.28/39 (англ. Gloster E.28/39) — перший британський реактивний літак створений авіакомпанією Gloster Aircraft Company з дослідницькою метою. Вперше піднявся в повітря в травні 1941 року і став четвертим реактивним літаком в світі, після німецьких Heinkel He 178 і Heinkel He 280 а також італійського Caproni Campini N.1. Літак розроблявся як винищувач і мав пристосування для встановлення курсового озброєння, але ним ніколи не оснащувався.

Історія

[ред. | ред. код]
Випробування першого прототипу на ареодромі в Фарнборо, Гемршир. Пілот випробувач Дж. Молоні.

Ще в 1937 році Френк Вітле створив перший в світі турбореактивний двигун Power Jets WU і, хоча саме цей двигун був експерементальний і не міг встановлюватись на літаки, міністерство авіації визнало досліждення в цьому напрямі перспективними. Тому компанії Френка Вітле ще в березні 1938 року видали специфікацію на розробку двигуна придатного до встановлення на літак. Коли розробка двигуна Power Jets W.1 вже доходила до завершення міністерство авіації на безконкурсній основі замовило в компанії Gloster розробку літака для цього двигуна і видала специфікацію E.28/39 в лютому 1940 року. В самій специфікації було вказано що характеристики літака мають відповідати характеристикам винищувача з озброєнням з чотирьох 7,7-мм кулеметів, а також триколесне шасі з переднім керуючим колесом.

В контракті було замовлено тільки два літаки, перший з яких був готовий вже за рік. 7 квітня 1941 року літак вперше викотили на злітну полосу, але в повітря він не піднімався, тільки декілька разів відірвавшись від землі. В результаті цих тестів було дещо перероблена передня стійка шасі, але в цілому вони визнались успішними. Перший справжній 17-ти хвилинний політ стався 15 травня 1941 року, і за наступні 13 днів наліт прототипа вже складав 10 годин. Після цього його повернули на фабрику для встановлення нового потужнішого двигуна Power Jets W.1A.

Нові тести почались 4 лютого 1942 року, але цього разу проблеми з двигуном спричинили невелику аварію і літак знову відкликали на заміну двигуна. Цього разу використали ще потужніший Power Jets W.2B і продовжуючи тести. 30 липня 1942 року під час випробувань на висоті 11 275 метрів в прототипа заклинили елерони і він звалився в штопор, пілот зміг вистрибнути з літака і вижив, але прототип було втрачено.

Випробування продовжились з другим прототипом оснащеним двигуном Power Jets W.2/500, який успішно пройшов всі випробування і після війни, в 1946 році, був переданий науковому музею в Лондоні.[1]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Дані з Concise Guide to British Aircraft of World War II[1]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 1 особа
  • Довжина: 7,72 м
  • Висота: 2,82 м
  • Розмах крила: 8,84 м
  • Площа крила: 13,61 м ²
  • Маса порожнього: 1309 кг
  • Максимальна злітна маса: 1700 кг
  • Двигун: Power Jets W.2/500
  • Тяга: 798 кг.

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gloster E.28/39

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Monday, 1984, с. 118.