DMC
| Dollfus-Mieg et Compagnie | |
|---|---|
 | |
| Тип | організація |
| Організаційно-правова форма господарювання | спрощене акціонерне товариствоd[1] |
| Галузь | текстиль |
| Гасло | Made in France. Honored by the world. |
| Засновано | 1746 |
| Штаб-квартира | Мюлуз[3][4] |
| Холдингова компанія | Lion Capital LLPd |
| dmc.com | |
 DMC у Вікісховищі | |
DMC (англ. Dollfus-Mieg and Company) — текстильна компанія заснована у французькому місті Мюлуз в 1746 році Жан-Генрі Долфу (фр. Jean-Henri Dollfus)[5].
23-річний художник Жан-Генрі Долфу[6], разом із двома друзями Жаном-Жаком Шмальцером (фр. Jean-Jacques Schmalzer) та Самюелем Коечлемом (фр. Samuel Koechlin), займались ручним розписом індійських тканин. Попит на подібні тканини був великий, тому компанія швидко вийшла на міжнародний рівень.
Наприкінці 18 століття племінник Жана-Генрі Долфу, Даніель Долфу очолив бізнес. Навесні 1800 року він одружився з Енн-Марі Мег (фр. Anne-Marie Mieg) і додав її прізвище до свого в назві компанії. Так з'явилась назва Dollfys-Mieg & Compagnie, або D.M.C.
Ще за часів навчання в Лідсі Даніель дізнався про винахід хіміка Джона Мерсера — мерсеризацію[7]. Процес мерсерізації полягав у тому, що тканина короткочасно оброблялась концентрованим розчином лугу, завдяки чому нитка ставала більш яскравою та міцною. Після впровадження мерсерізації у виробництво фабрики Долфу почали випускати високоякісну бавовняну нитку.
У 1880 році компанія призупинила виробництво тканин і зосередила всі зусилля на нитках для вишивання. Цьому передувало знайомство Жана Долфу з австрійською вишивальницею Терезою фон Ділмонт (фр. Theresa von Dillmont).
В 1920 роках головний офіс компанії DMC переїхав до США (Нью-Йорк).
Наразі компанія має більше ніж 100 субагентів та дистриб'юторів у 130 країнах світу. Як і раніше, виробництво розміщено у Франції. На фабриці понад 1000 працівників.[8] За сучасних умов, компанія DMC є провідною компанією з виробництва муліне, інших ниток та тканин для рукоділля.
18 лютого 2009 року Паризький комерційний суд оголосив про судову ліквідацію старої компанії. Акції DMC були виведені з лістингу Euronext.[9] У 2011 році план продажу діяльності з виробництва вишивальних ниток був оскаржений подачею скарги на шахрайство в грудневому судовому рішенні 2008 року.[10] У червні 2016 року британський інвестиційний фонд BlueGem Capital Partners[11] оголосив про намір придбати 100% капіталу DMC. Викуп був здійснений у вересні 2016 року.[12] У лютому 2019 р. компанія DMC була придбана британським інвестиційним фондом Lion Capital.[13]
- ↑ SIRENE
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ https://www.dmc.com/GB/en-GB/terms-and-conditions
- ↑ Borduurgarenkast DMC — 1930.
- ↑ Офіційний сайт компанії. Архів оригіналу за 11 листопад 2016. Процитовано 2 листопад 2016.
- ↑ Генеалогічне дерево Долфу. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 2 листопада 2016.
- ↑ Tom Beaudet under the GFDL and/or Creative Commons licenses. Архів оригіналу за 5 грудня 2006. Процитовано 2 листопада 2016.
- ↑ Про компанію. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
- ↑ Wikiwix's cache. archive.wikiwix.com. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ Orange, Martine (16 червня 2013). Tribunaux de commerce: l'édifiante histoire de Krief Group. Mediapart. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ DMC racheté par un fonds britannique. L'Alsace. 27 травня 2016. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ Vulser, Nicole (7 вересня 2016). Le propriétaire de Liberty rachète DMC. Le Monde. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ Czaja, Maud (14 лютого 2019). Mulhouse : l'entreprise de fils à broder DMC change à nouveau de main. France Bleu. Процитовано 12 травня 2020.
