Saro London

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Saro London
Призначення:багатоцільовий летючий човен
Перший політ:березень 1934
Прийнятий на озброєння:1936
Знятий з озброєння:1941
Період використання:19361941
На озброєнні у: Королівські ПС Великої Британії
Королівські повітряні сили Канади
Розробник:Saunders-Roed
Виробник:Велика Британія Saunders-Roe
Всього збудовано:31
Модифікації:Saunders Severn
Екіпаж:6 осіб
Крейсерська швидкість:206 км/год
Максимальна швидкість (МШ):249 км/год
Дальність польоту:1 800 км
Дальність польоту з ППБ:2 800 км
Практична стеля:6 100 м
Швидкопідйомність:6 м/с
Довжина:17,22 м
Висота:5,72 м
Розмах крила:24,38 м
Площа крила:132,4 м²
Порожній:5 035 кг
Споряджений:8 346 кг
Двигуни:2 × 9-циліндрових радіальних поршневих двигуни з повітряним охолодженням Bristol Pegasus X
Тяга (потужність):915 к.с. (682 кВт)
Внутрішнє бомбове навантаження:до 900 кг
Кулеметне озброєння:3 × 7,62-мм авіаційні кулемети Льюїса

Saro London у Вікісховищі

Саро Лондон (англ. Saro London) — британський двомоторний суцільнометалевий летючий човен-біплан з двокільовим оперенням. Літак був створений під керівництвом Г. Ноулера в КБ фірми «Саундерс Роу» як розвиток типу А.7 («Северн») — мав схожу конфігурацію, але дещо менші розміри. Особливістю конструкції літака стала можливість перевезення громіздких вантажів на горі фюзеляжу. Двигуни Saro London були встановлені на верхньому крилі.

Історія

[ред. | ред. код]

Британський двомоторний летючий човен «Сандерс-Ро» (Саро) «Лондон» розроблявся відповідно до специфікації Міністерства авіації R.24/31, яка визначала за вимоги створення «багатоцільового патрульного літака відкритого моря». Основними критеріями визначалося забезпечення дальності польоту не менше ніж 1000 миль, можливості продовжувати політ на одному двигуні з 60 % корисного навантаження, а також низькі експлуатаційні витрати. Швидкісні характеристики для машин цього класу вважалися другорядними. «Лондон» і його сучасник «Супермарин Странраер» були останніми багатомоторними летючими човнами-біпланами, які надійшли на службу в Королівські ПС.

Розроблення замовленого літака під фірмовим індексом А.27 створювалося під керівництвом Г. Ноулера на основі раннього тримоторного гідроплану А.7 «Северн», що залишився в єдиному екземплярі. У конструктивному відношенні А.27 був суцільнометалевий півтораплан з верхнім крилом, піднятим на системі підкосів. Радіальні двигуни Bristol Pegasus II встановлювалися на передній кромці верхнього крила. Фюзеляж мав патентовану гофровану обшивку «Сандерс-Ро».

Літак мав двокільове оперення, що дозволяло розмістити у хвостовій частині фюзеляжу кулеметну установку з хорошими кутами обстрілу. Неординарним конструкторським рішенням стало розміщення вантажного майданчика зверху фюзеляжу (між верхнім і нижнім крилами), що дозволило перевозити великогабаритні вантажі — наприклад, авіадвигуни або торпеди.

У березні 1934 року прототип «Лондона» з 9-циліндровими радіальними двигунами Bristol Pegasus III М3 вийшов на випробування і здійснив перший політ. Результати виявилися цілком успішними, і Королівські ПС в 1935 — 36 роках замовили 30 гідролітаків у двох модифікаціях. Поставки завершилися до травня 1938 року.

Починаючи з 1936 року, модель «Лондон» Mk.II надійшла на озброєння 201-ї ескадрильї на авіабазі Калшот, замінивши «Саутгемптон». У жовтні 1936 року почалися поставки до 204-ї ескадрильї Королівських ПС на авіабазу Маунт Баттен, Плімут, також замінивши «Саутгемптон». Більше нових летючих човнів було доставлено тій же ескадрильї в 1937 році, щоб замінити «Перт», і у 202-й ескадрильї на авіабазі Калафрані, Мальта, де вони замінили застарілі «Скапа», а також літаки у 228-й ескадрильї у Пембрук-Док.

У 1937—1938 роках 204-та ескадрилья Королівських ПС використовувала п'ять «Лондонів», обладнаних допоміжними зовнішніми паливними баками, для далекого тренувального польоту до Австралії на святкування 150-ї річниці заснування колонії в Сіднеї, Новий Південний Уельс. У цій конфігурації вони мали запас ходу 2600 миль (4180 км).

На початок Другої світової війни «Лондони» перебували на озброєнні 201-ї ескадрильї, яка на той час дислокувалася у Саллом-Во на Шетландських островах, 202-ї ескадрильї в Гібралтарі, 240-ї ескадрильї в Інвергордоні. Ці літаки активно патрулювали Північне та Середземне моря. Деякі з них були оснащені додатковим паливним баком для збільшення радіусу польоту. Озброєння у вигляді авіабомб, глибинних бомб і морських мін загальною вагою до 907 кг могло перевозитися під нижніми крилами.

Поступово на заміну «Лондонам» надходили нові літаки, такі як «Гудзон», а ескадрильї, що патрулювали Атлантику та Середземне море, були переоснащені на «Сандерленди». Деякі «Лондони» були передані Королівським ПС Канади. До середини 1941 року всі були зняті з фронту.[1]

Основні модифікації

[ред. | ред. код]
«Лондон II» 204-ї ескадрильї, оснащений додатковим паливним баком на горі
  • Прототип — єдиний екземпляр
  • London Mk.I — перший серійний варіант з двигунами Bristol Pegasus III М3 та дволопатеві гвинти. Пізніше модифікований на версію Mk II (10 од.)
  • London Mk.II — використано потужніші двигуни Pegasus X 30 та встановлено чотирилопатеві гвинти (20 од.)

Тактико-технічні характеристики (London Mk.II)

[ред. | ред. код]
Схематичне зображення летючого човна «Саро Лондон»

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 6 осіб
  • Довжина: 17,31 м
  • Висота: 5,72 м
  • Розмах крила: 24,38 м
  • Площа крила: 132,38 м²
  • Маса порожнього: 5035 кг
  • Максимальна злітна маса: 8346 кг
  • Двигуни: 2 × Bristol Pegasus X
  • Потужність: 2 × 915 к. с. (682 кВт.)

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість: 249 км/год (на висоті 1905 м.)
  • Крейсерська швидкість: 208 км/год
  • Практична стеля: 6100 м.
  • Дальність польоту: 1800 км
  • Дальність польоту з ППБ: 2800 км

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Захисне:
    • 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в верхній турелі
    • 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в носовій турелі
    • 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в хвостовій турелі
  • Бомбове:
    • до 907 кг бомб

Однотипні літаки за епохою, призначенням та конфігурацією

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. а б Monday, 1984, с. 180.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Burney, Allan. Flying Boats of World War 2 (The Aeroplane; & Flight Magazine Aviation Archive Series). London: Key Publishing Ltd., 2015. ISBN 978 1909786 110
  • Green, William. War Planes of the Second World War, Volume Five: Flying Boats. London: Macdonald & Co. (Publishers) Ltd., 1962 (Fifth impression 1972). ISBN 0-356-01449-5.
  • London, Peter. Saunders and Saro Aircraft Since 1917. London: Putnam (Conway Maritime Press), London, 1988. ISBN 0-85177-814-3.
  • March, Daniel J. British Warplanes of World War II: Combat Aircraft of the RAF and Fleet AIr Arm, 1939—1945. Hoo, near Rochester, Kent, UK: Aerospace Publishing Ltd., 1998. ISBN 1-84013-391-0.
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)