Velella (1936)
«Велелла» (італ. Velella) — військовий корабель, прибережний підводний човен типу «Арго» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
| «Велелла» | ||
|---|---|---|
| Velella | ||
 | ||
| Типова схема підводних човнів типу «Арго» | ||
| Верф |  CRDA, Монфальконе
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | Бриндізі BETASOM | |
| Закладений | 31 жовтня 1931 | |
| Спуск на воду | 18 грудня 1936 | |
| Введений до складу флоту | 31 серпня 1937 | |
| На службі | 1937—1943 | |
| Сучасний статус | 7 вересня 1943 року затоплений торпедною атакою британського ПЧ «Шекспір» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Середземномор'я Битва за Атлантику | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | прибережний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (26 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів (15 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 90 м | |
| Дальність плавання | 10 186 миль (18 846 км) на швидкості 8,5 вузлів у надводному положенні 100 миль (186 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 58 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 63,15 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,93 м | |
| Висота | 4,46 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,7 м | |
| Водотоннажність надводна | 793 тонн | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни FIAT 2 × електродвигуни CRDA |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 1500 к.с. (дизелі) 800 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата 100/47 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед | |
| ППО | 4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі | BETASOM |
| Командувачі | Паскуаль Терра, Фернандо Убальделлі, Джовані Феббраро, Маріо Патане |
| Операції | 20 бойових походів + 87 патрулювань |
«Велелла» був закладений 31 жовтня 1931 року на верфі компанії CRDA у Монфальконе. 18 грудня 1936 року він був спущений на воду, а 31 серпня 1937 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія
ред.«Велелла» був закладений CRDA на своїй верфі в Монфальконе на замовлення португальського флоту. У той період, 1920-1930-ті роки, кілька іноземних флотів замовляли підводні човни на італійських верфях. Ці два човни (іншим був «Арго») вже були на завершальній стадії будівництва, коли через фінансові труднощі Португалії довелося відмовитися від їх будівництва, й човни придбали італійці.
Друга світова війна
ред.На початку вступу Італійського королівства у конфлікт «Велелла» був приписаний до 14-ї ескадри 1-ї групи, що базувалася в Спеції.
У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога»[1].
23 липня 1943 року човен патрулював між Августою та Сіракузами, однак не отримав жодних результатів.
«Велелла» має сумний рекорд, він став останнім італійським підводним човном, втраченим у війні проти союзників: як частина «Piano Zeta», на відміну від запланованої англо-американської висадки в Калабрії чи Кампанії, він вийшов Неаполь 7 вересня 1943 року, і з того дня більше про нього нічого не було відомо.
Після війни обставини загибелі стали відомими: близько восьмої години вечора 7 вересня британський підводний човен «Шекспір», пропливаючи повз мис Пунта Лікоза, помітив дві італійські підводні човни — «Велеллу» і «Бенедетто Брін», і він випустив шість торпед: чотири влучили, спричинивши негайне затоплення субмарини з усіма членами екіпажу.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»
- Джерела
- ↑ First Happy Time. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.
Посилання
ред.- Velella (VL, I.27). на uboat.net. (англ.)
- VELELLA(англ.)
- Sommergibile «VELELLA (2°)»(італ.)
- NH 93594 VELELLA (Italian Submarine, 1936-43)(англ.)
- Argo Class(англ.)
- Знайдено підводний човен, що затонув під час Другої світової війни(рос.)
Література
ред.- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1