Якобсит
| Якобсит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1982 s.p. |
| Абревіатура | Jcb[2] |
| Хімічна формула | Mn²⁺Fe³⁺₂O₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.BB.05[3] |
| Dana 8 | 7.2.2.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[3] |
| Просторова група | кристалографічна група 227d[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Jakobsberg mined[5] |
| Типова місцевість | Jakobsberg mined[5] |
 Якобсит у Вікісховищі | |
Якобсит (рос. якобсит; англ. jacobsite; нім. Jacobsit m) — мінерал, оксид мангану і оксид заліза координаційної будови. Група шпінелі (феришпінелі).
Якобсит був вперше виявлений у колишній шахті залізної та марганцевої руди Якобсберг (♁59° 49′ пн. ш., 14° 6′ сх. д.) приблизно за 2 км на південь від Нордмарка у шведському муніципалітеті Філіпстад (Вермланд). Перший опис був зроблений в 1869 році французьким мінералогом Огюстеном Алексісом Дамуром (1808—1902), який назвав мінерал за типовою місцевістю.
Типовий матеріал мінералу зберігається в Музеї природознавства у Стокгольмі.
- 1. За Є. К. Лазаренком та К.Фреєм: MnFe2O4.
- 2. «Fleischer's Glossary» (2004): (Mn, Fe, Mg)(Fe, Mn)2O4.
Утворює ізоморфні ряди з магнетитом та франклінітом. Містить (%): MnO — 30,76; Fe2O3 — 69,24. Домішки: FeO, MgO. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: октаедричні і ромбоедричні кристали, щільні маси, округлі зерна. Спайність недосконала по (111). Густина 4,75-4,93. Твердість 5,5-6,5. Колір чорний до бурувато-чорного. Блиск металічний і напівметалічний. Риса червонувата або бурувато-чорна. Непрозорий. Злом раковистий. Магнітний. Ізотропний. Супутні мінерали: оксиди заліза і манґану, силікати манґану, зокрема, родохрозит, брауніт, гаусманіт, псиломелан, галаксит, брауніт, піролюзит, коронадит, гематит, магнетит.
Зустрічається в контактово-метасоматичних, гідротермальних осадових залізо-манґанових родов. Якобсберґ і Лонґбан (Швеція) разом з оксидами заліза і манґану та манґановими силікатами. Крім того, відомий в метаморфізованих осадових родовищах залізо-манґанових руд в Центральному Казахстані (Атасуйський р-н), а також в Індії (Андхра-Прадеш), Півострів Ллін, Уельс; поблизу Цумебу, район Отіваронго, Намібія; Капська провінція, Південна Африка; Брокен-Гілл, Новий Південний Уельс; Південна Австралія; в Японії, префектура Сага, префектура Івате, префектура Кочі; Байя, Бразилія. У США, Північна Кароліна. Рідкісний.
Входить до складу деяких залізо-марганцевих або марганцевих руд.
Розрізняють:
- якобсит залізистий, фероякобсит (різновид якобситу, що містить до 18,68 % FeO),
- якобсит магніїстий, магноя-кобсит (різновид якобситу з родов. Лонґбан, Швеція, який містить до 9,26 % MgO),
- якобсит манґановий, манґаноякобсит (різновид якобситу із співвідношенням Mn2O3 : Fe2O3 = 3 : 7).
- ↑ International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1980. — Vol. 43. — P. 1053–1055. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Damour A. Notice sur la jakobsite, nouvelle espèce minérale // C. R. Acad. Sci. — Paris: Académie des sciences, Gauthier-Villars, 1869. — Vol. 69. — P. 168–172. — ISSN 0249-6321; 2419-7610; 0001-4036; 2419-6304
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Якобсит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Якобсит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Jacobsite Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/jacobsite.pdf
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 698–707.
