Очікує на перевірку

Князик Олександр Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Князик Олександр Веніамінович
Народився31 серпня 1932(1932-08-31) (92 роки)
Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Alma materНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
ВчителіВронський Макар Кіндратович, Гельман Макс Ісайович, Макогон Іван Васильович і Олійник Олексій Прокопович
ЧленствоНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
У шлюбі зСудьїна Таїсія Георгіївна
Нагороди
заслужений художник УРСР

Олександр Веніамінович Кня́зик (нар. 31 серпня 1932, Дніпропетровськ) — український скульптор, член Спілки художників України з 1962 року; заслужений художник УРСР з 1983 року. Чоловік скульпторки Таїсії Судьїної.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 серпня 1932 року в місті Дніпропетровську (тепер Дніпро, Україна). Протягом 19531959 років навчався в Київському художньому інституті (викладачі Макс Гельман, Макар Вронський, Олексій Олійник, Іван Макогон).

Після здобуття освіти працював в Одесі: з 1960 року у скульптурному цеху, протягом 19651992 років — на художньо-виробничому комбінаті. В 1970-ті роки був головою художньої ради Художнього фонду УРСР, а у 19881991 роках очолював Одеську організацію Спілки художників України. Потім на творчій роботі. Живе в Одесі, в будинку на вулиці Торговій № 2, квартира 12.

Творчість

[ред. | ред. код]
меморіальна дошка Іллі Ільфу
меморіальна дошка Іллі Ільфу
пам'ятник Шурі Коберу і Віті Хоменку
пам'ятник Шурі Коберу і Віті Хоменку
пам'ятник партизанам загону «Буревісник»
пам'ятник партизанам загону «Буревісник»
погруддя Львав Толстого
погруддя Львав Толстого
пам'ятник Максиму Горькому
пам'ятник Максиму Горькому

Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

пам'ятники
скульптура
  • портрет ланкової Л. Ганущак (1963);
  • «Матрос В. Куцман» (1967, граніт);
  • «Зміна» (1967, гіпс тонований);
  • «Сурмач» (1968, бронза);
  • «Орач» (1975);
  • «Муза» (1981);
  • «Оновлення» (1989);
  • «Під вітрилами» (1994);
  • «Спортсмен С. Уточкін» (2001);
  • «Данте» (2004);
  • «Та, яка стоїть» (2008);
  • «Пророк» (2009);
  • «Ной» (2010).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1958 року, всесоюзних з 1960 року, міжнародних симпозіумах скульптури з 1982 року. Персональні виставки пройшли в Одесі у 1991, 2006 та 2010 роках.

Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Дніпровському та Одеському художніх музеях, Одеському літературному музеї, Музеї Данте у Равенні.

Література

[ред. | ред. код]