У дорослому футболі дебютував 1978 року виступами за команду «Кашіас», в якій провів шість сезонів. Після цього пограв за команди «Еспортіво» та «Португеза Деспортос», а 1986 року перейшов до клубу «Гуарані» (Кампінас), за який відіграв 2 сезони. У цій команді він досяг найбільших результатів, двічі ставши віце-чемпіоном Бразилії. Його професійна кар'єра обірвалася в 28 років після серії травм коліна, через які воно досі обмежене в русі (Тіте не може повністю зігнути коліна)[1].
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1990 року, очоливши тренерський штаб клубу «Гуарані де Гарібальді», де пропрацював з 1990 по 1991 рік. Згодом протягом 1990-их років він очолював ряд клубів з штату Ріу-Гранді-ду-Сул, але особливих успіхів не досяг.
У 2000 році почався новий етап в тренерській кар'єрі Тіте. Він зумів привести досить скромний «Кашіас» до перемоги в Лізі Гаушу, після чого очолив перший у своїй кар'єрі великий бразильський клуб — «Греміо», з яким у 2001 році виграв чемпіонат штату і Кубок Бразилії. Після цих успіхів Тіте працював з іншими титулованими командами — «Корінтіанс», «Атлетіко Мінейру», «Палмейрас», проте тут результатів не досяг. Також 2007 року недовго працював в еміратському «Аль-Айні».
Наступний успіх прийшов до Тіте у 2008 році, коли він ставши тренером «Інтернасьйонала» виграв Південноамериканський кубок (це була перша перемога бразильського клубу в даному турнірі).
У 2010 році, після недовгої роботи з іншим еміратським клубом «Аль-Вахда» (Абу-Дабі), тренер очолив «Корінтіанс», з яким домігся видатних успіхів: двічі виграв чемпіонат Бразилії, а також вперше в історії клубу завоював Кубок Лібертадорес, здолавши у двоматчевому протистоянні аргентинський «Бока Хуніорс». Також в 2012 році «Корінтіанс» виграв клубний чемпіонат світу, здобувши перемогу з рахунком 1:0 над одним з найсильніших клубів світу «Челсі». Наступного року Тіте приніс клубу ще один дебютний трофей — Рекопу Південної Америки.