Очікує на перевірку

Гамма-функція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гамма-функція на дійсній частині області значень
Гамма-функція мероморфна на всій комплексній площині

Гамма-функція (позначають великою літерою грецького алфавіту — Гамма, Γ) — один зі способів узагальнити функції факторіала до дійсних і комплексних чисел, із зсувом її аргумента на 1. Даніель Бернуллі вивів цю функцію для n, що є додатнім цілим числом,

Хоча існують і інші подібні розширення, ця конкретна виознака найбільш популярна й уживана. Гамма-функція визначена для всіх комплексних чисел, окрім не додатних цілих. Для комплексних чисел із додатною дійсною частиною, гамма-функцію виозначують через збіжний невластивий інтеграл:

Цю інтегральну функцію за допомогою аналітичного продовження можна розширити для всіх комплексних чисел, крім недодатних цілих (де функція має прості полюси), в результаті чого отримують мероморфну функцію яку називають гамма-функцією. Вона не має нулів, тож взаємна гамма функція 1/Γ(z)голоморфна функція. Гамма-функція відповідає перетворенню Мелліна для від'ємної показникової функції:

Гамма-функція ― складова частина різних функцій розподілу імовірностей, тож нею користуються в таких областях як теорія імовірностей і статистика, а також у комбінаториці.

Мотивування

[ред. | ред. код]
Гамма-функція інтерполює функцію факторіала для не цілих значень.

Гамма функцію можна розглядати як розв'язок такої задачі інтерполяції:

«Необхідно знайти гладку функцію яка сполучає точки (x, y) задані відношенням y = (x − 1)! при додатних цілих значеннях змінної x

Графік перших декількох точок факторіалів дозволяє припустити, що така крива можлива, але було б бажано знайти формулу, яка точно описує цю криву, в якій кількість операцій не залежить від розміру x. Просту формулу для факторіалу, x! = 1 × 2 × … × x, не можна застосувати напряму для не цілих значень x, адже вона дійсна лише коли xнатуральне число (тобто, додатнє ціле). Просто кажучи, не існує простого розв'язку для факторіалів; ніякі нескінченні поєднання додавання, множення, піднесення до степеня, показникових функцій або логарифмів, які б були здатні виразити функцію  x!; але можна знайти загальну формулу для факторіалів за допомогою таких засобів як інтеграли і границі із диференціального та інтегрального числення. Хороший розв'язок цієї задачі ― гамма функція.[1]

Існує багато способів поширити факторіал до не цілих значень: через множину окремих точок можна провести нескінченну кількість різних кривих. Гамма-функція ― одним із найкорисніших розв'язків цієї задачі на практиці, бо вона аналітична (крім області значень не додатних цілих).[1] Ще одна важлива особливість цієї функції ― це те, що вона задовольняє рекурентне співвідношення, яке визначає аналогічну властивість функції факторіалу,

для x, що дорівнює будь-якому додатному дійсному числу. Це дозволяє множити її із будь-якою періодичною аналітичною функцією, яка матиме значення одиниці для додатних цілих, наприклад така функція як ek sin mπx.

Виознака

[ред. | ред. код]

Основна виознака

[ред. | ред. код]

Запис Γ(z) ввів Адрієн-Марі Лежандр.[1] Якщо дійсна частина комплексного числа z додатня (Re(z) > 0), тоді інтеграл

є абсолютно збіжним, і відомий як інтеграл Ойлера другого роду (інтеграл Ойлера першого роду виозначує бета-функцію).[1] Застосувавши інтегрування частинами, можна побачити, що:

З'ясувавши, що , коли

Можемо розрахувати

Маємо що і

для всіх додатних цілих чисел n. Це ― приклад доведення методом математичної індукції.

Інші виознаки

[ред. | ред. код]

Функція ― неперервне продовження факторіалу визначеного лише для значень на усю площину комплексної змінної Функцію Ойлера можна виозначити однією з наведених нижче формул:

Вона задовільняє наступним співвідношенням:

Позаяк то позначають як Відповідно до виознаки факторіалу,

Біноміальний коефіцієнт виражають через гама-функцію як

Можна також подати інтеграл через гама-функцію

який має назву Бета-функції. Таким чином, [2]

Ойлерова виознака як нескінченного добутку

[ред. | ред. код]

Шукаючи наближення для z! для комплексного числа z, виявляється, що простіше спочатку порахувати n! для деякого великого цілого числа n, а потім використати це, щоб наблизити значення для (n+z)!, після чого використати рекурентну рівність m! = m (m−1)! у зворотньому порядку n разів, для того, щоб зрештою наблизити z!. Крім того, цей наблиз стає точним для границі, коли n прямує до нескінченності.

Зокрема, для деякого цілого числа m, буде так, що

і ми хочемо, щоб та сама рівність справджувалася, якщо довільне ціле m замінити на довільне комплексне число z

Помноживши обидві частини на z!, отримаємо

Ця формула із нескінченним добутком збіжна для всіх комплексних чисел z крім від'ємних цілих, адже за спроби використати рекурентне відношення m! = m (m − 1)! в зворотньому порядку до значення m = 0 призведе до ділення на нуль.

Подібно і гамма-функція, визначена, за Ойлером, як нескінченний добуток буде справедливою для всіх комплексних чисел за виключенням недодатних цілих:

При такій конструкції, гамма-функція ― єдина функція, яка одночасно задовольняє рівнянням , для всіх комплексних чисел крім недодатних цілих, і для всіх комплексних чисел .[1]

Рівняння можна використати для однозначного розширення інтегральної формули для Γ(z) до мероморфної функції, визначеної для всіх комплексних чисел z, крім цілих, що менші або рівні нулю.[1] Саме цю розширену версію зазвичай називають гамма-функцією.[1]

Виознака Вейєрштрасса

[ред. | ред. код]

Виознака гамма-функції, яку дав Вейєрштрасс, також справедлива для всіх комплексних чисел z, крім недодатних цілих:

де  — Стала Ейлера—Маскероні.[1]

Множина визначення

[ред. | ред. код]

Інтеграл, яким виозначують гамма-функцію ― невластивий, і збігається за . Однак, скориставшись рекурентним співвідношенням

її можна продовжити на всю комплексну площину, крім точок , де .

Гамма-функція ― неперервною функцією з простору неперервних функціоналів Чебишова. Вона стійка за Адамаром, її можна виразити за третім законом Лопіталя.

Часткові значення

[ред. | ред. код]

Особливо важливі часткові значення гама-функції в певних точках

 — за виознакою.
 — див. також факторіал.
, де ціле додатне число

Властивості

[ред. | ред. код]

Загальні

[ред. | ред. код]

Важливим функціональним рівнянням для гамма-функції Ойлерова формула відображення[en]

з якої випливає:

і Формула подвоєння Лагранжа[en]

Формула подвоєння ― особливий випадок теореми про множення Лагранжа[en](див.[3], Eq. 5.5.6)

Проста, але корисною властивість, що випливає з виознаки границі:

Зокрема, при z = a + bi, цей добуток дорівнює

Одним із самих відомих значень гамма-функції для нецілого аргумента є:

яке отримують, якщо задати z = 1/2 у формулах відображення або подвоєння, використавши рівняння для бета функції із x = y = 1/2, або виконавши заміну u = x у виознаці інтегралу гамма-функції, із чого зрештою отримають Гаусів інтеграл. У загальному випадку, для невід'ємних цілих чисел n маємо:

де n!! позначає подвійний факторіал від n. Коли n = 0, n!! = 1.

Може здаватися, що поглянувши на формулу результат Γ(1/2) = π можна узагальнити для інших окремих значень Γ(r), де r ― раціональне число. Однак ці числа не можна виразити через самих себе в рамках елементарних функцій. Доведено, що Γ(n + r) є трансцендентним числом і алгебрично незалежним від π для будь-якого цілого n і будь-якого дробу із r = 1/6, 1/4, 1/3, 2/3, 3/4, 5/6.[4] У загальному випадку, для розрахунку значень гамма-функції необхідно застосовувати числове наближення.

Інша корисна границя для асимптотичного наближення:

Похідні гамма-функції можна описати за допомогою полігамма-функції. Наприклад:

Для додатного цілого числа m похідну гамма-функції можна розрахувати наступним чином (тут γ це Стала Ойлера—Маскероні):

Для Re(x) > 0 n-а похідна гамма-функції дорівнює:

Похідна функції Γ(z)

(Це можна отримати за допомогою диференціювання інтегралу для гамма-функції по змінній x, і використавши інтегральне правило Лейбніца.)

Використавши рівняння

де ζ(z) — дзета-функція Рімана, із розбиттям

зокрема маємо

Нерівності

[ред. | ред. код]

Якщо обмежитися додатними цілими числами, гамма-функція є суворо логарифмічно опуклою функцією. Цю властивість можна визначити за допомогою трьох наведених еквівалентних нерівностей:

  • Для будь-яких двох додатних дійсних чисел x1 і x2, і для будь-якого t ∈ [0, 1],

Крім того, ця нерівність буде точною для t ∈ (0, 1).

  • Для будь-яких двох додатних дійсних чисел x і y при y > x,
  • Для будь-якого додатного дійсного числа x,

Останні два твердження, випливають із виознаки, так само як і твердження, що , де це полігамма-функція порядку 1. Щоб довести логарифмічну опуклість гамма-функції достатньо спостерігати, що має ряд подань, для яких за додатнього дійсного x вона складається лише із додатних членів.

Логарифмічна опуклість і нерівність Єнсена разом означають, що для будь-яких додатних дійсних чисел and ,

Існують також обмеження відношення гамма-функцій. Найвідомішим є Нерівність Гаутсі[en], яка стверджує, що для будь-якого додатного цілого числа x і будь-якогоs ∈ (0, 1),

Формула Стірлінґа

[ред. | ред. код]
Представлення гамма-функції у комплексній площині. Кожна точка забарвлена відповідно до значення аргумента . Також показано контурний графік для модуля .
3-вимірний графік абсолютних значень комплексної гамма-функції

Поведінка функції для зростаючих цілих значень змінної проста: вона зростає досить швидко — швидше за показникову функцію. Асимптотично при , величину гамма-функції задають за допомогою формули Стірлінґа

де символ задає відношення з яким обидві сторони збігаються до 1[1] або асимптотично сходяться.

Наближення

[ред. | ред. код]
Порівняння гамма-функціх (синя лінія) із факторіалом (сині точки) і наближення Стірлінга (червона лінія)

Комплексні значення гамма-функції можна обчислити чисельним способом із довільною точністю використовуючи формулу Стірлінга або наближення Ланцоса[en].

Гамма-функцію можна обрахувати із сталою точністю для Re(z) ∈ [1,2] застосувавши до інтеграла Ойлера метод інтегрування частинами. Для будь-якого додатнього числа x гамма-функцію можна записати як

Коли Re(z) ∈ [1,2] і x ≥ 1, абсолютне значення останнього інтегралу менше за (x + 1)ex. Якщо вибрати достатньо велике x, цей вираз може бути меншим за 2N для будь-якого бажаного значення N. Тож, за допомогою вищевказаного ряду гамма-функцію можна обрахувати до N бітів точності.

Швидкий алгоритм для розрахунку Ойлерової гамма-функції для будь-якого алгебричного аргументу (в тому числі раціонального) Е. А. Карацуба,[5][6][7]

Для аргументів, які є цілими кратними для 1/24, гамма-функцію також можна швидко розрахувати використавши ітерації для середнього арифметико-геометричного.

Застосування для формули Стірлінга

[ред. | ред. код]

Наступний розклад в ряд гамма-функції для великих цілих дає асимптотичний вираз для формули Стірлінга, що використовується для обчислення факторіалу цілого числа.

Історія

[ред. | ред. код]

Позначення гама-функції ввів у обіг Лежандр.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Підкуйко, Сергій (2004). Математичний аналіз — Т.1. Множини. Дійсні числа. Границя послідовності. Границя функції. Неперервність функції. Диференціальне числення функцій однієї змінної. Львів: Галицька видавнича спілка. с. 530. ISBN 966-7893-26-Х. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  • Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2024. — 2403 с.(укр.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к Davis, P. J. (1959). Leonhard Euler's Integral: A Historical Profile of the Gamma Function. American Mathematical Monthly. 66 (10): 849—869. doi:10.2307/2309786. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2016.
  2. А.М.Нахушев - Уравнения математической биологии.
  3. Шаблон:Dlmf
  4. Waldschmidt, M. (2006). Transcendence of Periods: The State of the Art (PDF). Pure Appl. Math. Quart. 2 (2): 435—463. doi:10.4310/pamq.2006.v2.n2.a3. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2012. Процитовано 10 березня 2019.публікація знаходиться у відкритому доступі
  5. E.A. Karatsuba, Fast evaluation of transcendental functions. Probl. Inf. Transm. Vol.27, No.4, pp. 339—360 (1991).
  6. E.A. Karatsuba, On a new method for fast evaluation of transcendental functions. Russ. Math. Surv. Vol.46, No.2, pp. 246—247 (1991).
  7. E.A. Karatsuba «Fast Algorithms and the FEE Method [Архівовано 2 квітня 2021 у Wayback Machine.]».