Хоча існують і інші подібні розширення, ця конкретна виознака найбільш популярна й уживана. Гамма-функція визначена для всіх комплексних чисел, окрім не додатних цілих. Для комплексних чисел із додатною дійсною частиною, гамма-функцію виозначують через збіжний невластивий інтеграл:
Гамма-функція ― складова частина різних функцій розподілу імовірностей, тож нею користуються в таких областях як теорія імовірностей і статистика, а також у комбінаториці.
Гамма функцію можна розглядати як розв'язок такої задачі інтерполяції:
«Необхідно знайти гладку функцію яка сполучає точки (x, y) задані відношенням y = (x − 1)! при додатних цілих значеннях змінної x.»
Графік перших декількох точок факторіалів дозволяє припустити, що така крива можлива, але було б бажано знайти формулу, яка точно описує цю криву, в якій кількість операцій не залежить від розміру x. Просту формулу для факторіалу, x! = 1 × 2 × … × x, не можна застосувати напряму для не цілих значень x, адже вона дійсна лише коли x ― натуральне число (тобто, додатнє ціле). Просто кажучи, не існує простого розв'язку для факторіалів; ніякі нескінченні поєднання додавання, множення, піднесення до степеня, показникових функцій або логарифмів, які б були здатні виразити функцію x!; але можна знайти загальну формулу для факторіалів за допомогою таких засобів як інтеграли і границі із диференціального та інтегрального числення. Хороший розв'язок цієї задачі ― гамма функція.[1]
Існує багато способів поширити факторіал до не цілих значень: через множину окремих точок можна провести нескінченну кількість різних кривих. Гамма-функція ― одним із найкорисніших розв'язків цієї задачі на практиці, бо вона аналітична (крім області значень не додатних цілих).[1] Ще одна важлива особливість цієї функції ― це те, що вона задовольняє рекурентне співвідношення, яке визначає аналогічну властивість функції факторіалу,
для x, що дорівнює будь-якому додатному дійсному числу. Це дозволяє множити її із будь-якою періодичною аналітичною функцією, яка матиме значення одиниці для додатних цілих, наприклад така функція як ek sin mπx.
Функція ― неперервне продовження факторіалу визначеного лише для значень на усю площину комплексної змінної Функцію Ойлера можна виозначити однією з наведених нижче формул:
Вона задовільняє наступним співвідношенням:
Позаяк то позначають як Відповідно до виознаки факторіалу,
Шукаючи наближення для z! для комплексного числа z, виявляється, що простіше спочатку порахувати n! для деякого великого цілого числа n, а потім використати це, щоб наблизити значення для (n+z)!, після чого використати рекурентну рівність m! = m(m−1)! у зворотньому порядку n разів, для того, щоб зрештою наблизити z!. Крім того, цей наблиз стає точним для границі, коли n прямує до нескінченності.
Зокрема, для деякого цілого числа m, буде так, що
і ми хочемо, щоб та сама рівність справджувалася, якщо довільне ціле m замінити на довільне комплексне число z
Помноживши обидві частини на z!, отримаємо
Ця формула із нескінченним добутком збіжна для всіх комплексних чисел z крім від'ємних цілих, адже за спроби використати рекурентне відношення m! = m(m − 1)! в зворотньому порядку до значення m = 0 призведе до ділення на нуль.
Подібно і гамма-функція, визначена, за Ойлером, як нескінченний добуток буде справедливою для всіх комплексних чисел за виключенням недодатних цілих:
При такій конструкції, гамма-функція ― єдина функція, яка одночасно задовольняє рівнянням , для всіх комплексних чисел крім недодатних цілих, і для всіх комплексних чисел .[1]
Рівняння можна використати для однозначного розширення інтегральної формули для Γ(z) до мероморфної функції, визначеної для всіх комплексних чисел z, крім цілих, що менші або рівні нулю.[1] Саме цю розширену версію зазвичай називають гамма-функцією.[1]
Гамма-функція ― неперервною функцією з простору неперервних функціоналів Чебишова. Вона стійка за Адамаром, її можна виразити за третім законом Лопіталя.
Проста, але корисною властивість, що випливає з виознаки границі:
Зокрема, при z = a + bi, цей добуток дорівнює
Одним із самих відомих значень гамма-функції для нецілого аргумента є:
яке отримують, якщо задати z = 1/2 у формулах відображення або подвоєння, використавши рівняння для бета функції із x = y = 1/2, або виконавши заміну u = √x у виознаці інтегралу гамма-функції, із чого зрештою отримають Гаусів інтеграл. У загальному випадку, для невід'ємних цілих чисел n маємо:
Може здаватися, що поглянувши на формулу результат Γ(1/2) = √π можна узагальнити для інших окремих значень Γ(r), де r ― раціональне число. Однак ці числа не можна виразити через самих себе в рамках елементарних функцій. Доведено, що Γ(n + r) є трансцендентним числом і алгебрично незалежним від π для будь-якого цілого n і будь-якого дробу із r = 1/6, 1/4, 1/3, 2/3, 3/4, 5/6.[4] У загальному випадку, для розрахунку значень гамма-функції необхідно застосовувати числове наближення.
Інша корисна границя для асимптотичного наближення:
Похідні гамма-функції можна описати за допомогою полігамма-функції. Наприклад:
Для додатного цілого числа m похідну гамма-функції можна розрахувати наступним чином (тут γ це Стала Ойлера—Маскероні):
Для Re(x) > 0n-а похідна гамма-функції дорівнює:
(Це можна отримати за допомогою диференціювання інтегралу для гамма-функції по змінній x, і використавши інтегральне правило Лейбніца.)
Якщо обмежитися додатними цілими числами, гамма-функція є суворо логарифмічно опуклою функцією. Цю властивість можна визначити за допомогою трьох наведених еквівалентних нерівностей:
Для будь-яких двох додатних дійсних чисел x1 і x2, і для будь-якого t ∈ [0, 1],
Крім того, ця нерівність буде точною для t ∈ (0, 1).
Для будь-яких двох додатних дійсних чисел x і y при y > x,
Для будь-якого додатного дійсного числа x,
Останні два твердження, випливають із виознаки, так само як і твердження, що , де це полігамма-функція порядку 1. Щоб довести логарифмічну опуклість гамма-функції достатньо спостерігати, що має ряд подань, для яких за додатнього дійсного x вона складається лише із додатних членів.
Логарифмічна опуклість і нерівність Єнсена разом означають, що для будь-яких додатних дійсних чисел and ,
Існують також обмеження відношення гамма-функцій. Найвідомішим є Нерівність Гаутсі[en], яка стверджує, що для будь-якого додатного цілого числа x і будь-якогоs ∈ (0, 1),
Поведінка функції для зростаючих цілих значень змінної проста: вона зростає досить швидко — швидше за показникову функцію. Асимптотично при , величину гамма-функції задають за допомогою формули Стірлінґа
де символ задає відношення з яким обидві сторони збігаються до 1[1] або асимптотично сходяться.
Гамма-функцію можна обрахувати із сталою точністю для Re(z) ∈ [1,2] застосувавши до інтеграла Ойлера метод інтегрування частинами. Для будь-якого додатнього числа x гамма-функцію можна записати як
Коли Re(z) ∈ [1,2] і x ≥ 1, абсолютне значення останнього інтегралу менше за (x + 1)e−x. Якщо вибрати достатньо велике x, цей вираз може бути меншим за 2−N для будь-якого бажаного значення N. Тож, за допомогою вищевказаного ряду гамма-функцію можна обрахувати до N бітів точності.
Швидкий алгоритм для розрахунку Ойлерової гамма-функції для будь-якого алгебричного аргументу (в тому числі раціонального) Е. А. Карацуба,[5][6][7]
Для аргументів, які є цілими кратними для 1/24, гамма-функцію також можна швидко розрахувати використавши ітерації для середнього арифметико-геометричного.